Постанова Львівський апеляційний суд № 466/1137/19
від 08.02.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 466/1137/19 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З. Провадження № 22-ц/811/2331/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року, - ВСТАНОВИВ: у лютому 2019 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2009 року з нього на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У нього склалался заборгованість зі сплати аліментів, яка відповідно до довідки державного виконавця становить 87 726,43 грн. Зазначає, що він створив нову сім`ю, на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей, а також непрацездатна теща, яка хворіє на онкологічні захворювання. Крім того, кожного місяця ним витрачаються кошти на придбання продуктів харчування, побутової хімії, одягу та мінімального набору соціальних послуг необхідних для підтримання життєдіяльності, на оплату комунальних послуг, що зумовило утворення заборгованості за аліментами. Стверджує, що погіршився стан його здоров`я, оскільки захворів на ревматоїдний артрит, у зв`язку з чим згідно з медичними рекомендаціями обмежені фізичні навантаження, які він може виконувати. З наведених підстав просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_3 на утримання дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 11 500 грн. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що часткове або повне звільнення від сплати заборгованості за аліментами можливо у випадку, якщо невиконання аліментного обов`язку було зумовлено тяжкою хворобою, або іншими обставинами , які мають істотне значення. На думку апелянта, суд не врахував його суттєві проблеми зі здоров`ям та те, що на його утриманні перебуває дружина та двоє малолітніх дітей. Зазначає, що витрати на правову допомогу входять до предмета доказування і на їх підтвердження повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних адвокатом в межах справи, оформлені у встановленому порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката. Вважає, що розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з врахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Звертає увагу, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв їхньої реальності, тобто, встановлення їхньої дійсності та необхідності та розумності їхнього розміру, однак таким критеріям розмір стягнутих з позивача витрат на правову допомогу не відповідає. З наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а у випадку, якщо суд дійде висновку про неможливість звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, розстрочити заборгованість за аліментами на рівні платежів по 500 грн. щомісяця. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за аліментами сталася у зв`язку з ухиленням позивача від сплати аліментів на утримання дитини, а також з відсутності обставин, які зумовили несвоєчасну сплату аліментів. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14 грудня 2002 року (а.с. 72). Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2009 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі 1/2 від всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з вересня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 травня 2016 року змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2009 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 600 грн., який підлягає індексації відповідно до закону , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття. Виконання рішення суду проводиться Кам`янка-Бузьким районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в межах виконавчого провадження № 33607092. З розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, проведеного державним виконавцем Кам`янка-Бузького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Малишко М.М. вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2019 року становить 74 472,16 грн. (а.с. 137-138). Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 покликається на те, що ним створено іншу сім`ю, на його утриманні перебувають дружина та двоє малолітніх дітей, а також теща, яка хворіє на онкологічні захворювання, крім того у нього з`явилися суттєві проблеми зі здоров`ям. Свідоцтвом про шлюб, виданим Ременівською сільською радою Кам`янка-Бузького району Львівської області 28 грудня 2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, свідоцтвами про народження підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Довідкою, виданою Кам`янка-Бузькою центральною районною лікарнею № 164 від 17 серпня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_1 хворіє ревматоїдним артритом (гомілково-ступневі суглоби обох нижніх кінцівок) і йому рекомендовано обмеження фізичних навантажень. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, суд вірно врахував те, що позивач є особою молодого віку, працездатний, незважаючи на окремі обмеження, не позбавлений можливості працевлаштуватися на роботу, судом не встановлено наявності об`єктивних обставин, які б перешкоджали отриманню відповідачем значно більших постійних доходів, щоб забезпечити належне виконання ним обов`язку з матеріального утримання дитини, наявність інших утриманців не може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а погіршення стану здоров`я, захворювання ревматоїдним артритом, при якому позивачу лише рекомендовано обмеження фізичних навантажень, не може вважатися тяжкою хворобою в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обставин, що мають істотне значення, і які б могли бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами. Обов`язком батьків є дбати про матеріальне утримання своїх дітей, донька сторін, ОСОБА_5 , на яку стягувалися аліменти, по сплаті яких у ОСОБА_1 склалася заборгованість, повинна бути в рівних умовах щодо матеріального забезпечення, як і діти позивача від іншого шлюбу, а відтак посилання позивача, як на підставу для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, на те, що у нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу, не можна вважати обставиною, що має істотне значення при звільненні від сплати заборгованості за аліментами. Погоджуючись з рішенням суду в цій частині задоволених позовних вимог, колегія суддів враховує період, протягом якого ОСОБА_1 не сплачував аліменти на доньку, ОСОБА_5 , 2002 р.н., його тривалість, у зв`язку з чим склалася така заборгованість, а також розмір аліментів, які повинен був сплачувати ОСОБА_1 щомісячно, значний розмір заборгованості, що становить 87726.43 грн. і свідчить про несплату аліментів протягом тривалого періоду часу. Враховуючи те, що матеріальне утримання дітей є обов`язком батьків, рівність цього обов`язку як матері, так і батька дитини, а також обов`язок платника аліментів сплачувати кошти на утримання дітей щомісячно, а наявність заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 87726.43 грн. свідчить про те, що обов`язок батька дитини по сплаті аліментів ним не виконувався тривалий час, при цьому позивач не навів поважних причин невиконання цього обов`язку, колегія суддів, з огляду на цільове призначення коштів, сплату яких просить розстрочити позивач, погоджується з судом першої інстанції, який відмовив у задоволенні вимоги про розстрочення сплати позивачем суми заборгованості по аліментах. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 на користь відповідача 11 500 грн. витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись в цій частині з рішенням суду, ОСОБА_1 покликається в апеляційній скарзі на те, що розмір витрат, пов`язаних в оплатою правової допомоги входить до предмету доказування і такі витрати повинні бути документально підтвердженні. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц. На підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем долучено до матеріалів справи Орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 466/1137/19, в якому зазначені види правової допомоги, коефіцієнт складності та терміновості, кількість витраченого часу та вартість надання послуг на загальну суму 11 500 грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера № 01 від 21 лютого 2020 року, яка підтверджує оплату правової допомоги у справі 466/1157/19, здійснену ОСОБА_3 у розмірі 11 500 грн. Однак в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Райхелем Романом Петровичем та відповідачем ОСОБА_3 . Адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність договору про надання правової допомоги не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір адвокатського гонорару, який сплачено відповідачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 01 від 21 лютого 2020 року. Враховуючи наведене, колегія судді приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 лютого 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 11 500 грн. за надання правничої допомоги скасувати та ухвалити в цій частині вимог постанову про відмову в стягненні 11 500 грн. витрат за надання правничої допомоги. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 12.02.2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.