Постанова 4811 № 442/4790/23

Справа № 442/4790/23 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М. Провадження № 22-ц/811/3383/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Суди В.І. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: у липні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про зміну предмета позову, покликається на те, що судовим наказом Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 травня 2023 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стверджує, що при визначені розміру аліментів судом не враховано, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він одружився з ОСОБА_5 , на його утриманні перебуває малолітня дочка, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вагітна дружина. Зазначає, що перебування на його утриманні дружини, маленької доньки, а також народження найближчим часом ще однієї дитини є суттєвою обставиною, що впливає на визначення розміру аліментів, оскільки в нього змінився сімейний стан. Вказує, що до жовтня 2021 року займався підприємницькою діяльністю, однак у зв`язку з тим, що йому було запропоновано посаду в закладі освіти, що займається національно-патріотичним вихованням молоді, його підприємницька діяльність була припинена, відтак з листопада 2021 року по січень 2022 року внаслідок припинення підприємницької діяльності зменшився його дохід, однак, це не мало суттєвого впливу на виконання ним своїх батьківських обов`язків. Перебуваючи в лавах Збройних Сил України, продовжував виконувати свої батьківські обов`язки щодо утримання дитини, надаючи кошти в розмірі 4100 грн. щомісячно. Вважає, що нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів є підставою для визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі. Наголошує, що відсутня імперативна заборона змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, відтак право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися. З наведених підстав просить змінити розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши їх на розсуд суду в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку або у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів, що складає 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано, що на його утриманні крім сина ОСОБА_4 перебувають також донька ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , а також дружина ОСОБА_5 . Зазначає, що його високий рівень доходів у 2022-2023 році пов`язаний з проходженням військової служби та виконанням бойових завдань та завдань поблизу зони бойових дій, однак після звільнення з військової служби рівень його доходів може суттєво знизитися. Вказує, що зміна його матеріального становища може поставити в скрутне матеріальне становище усю його родину, зокрема, малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в порівнянні з ОСОБА_4 , оскільки розмір аліментів, визначений судовим наказом на утримання ОСОБА_4 , буде перевищувати розмір утримання двох інших його дітей. Вважає, що норми законодавства не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану, однак зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Звертає увагу, що спори щодо зміни розміру та способу стягнення аліментів повинні розглядатися в порядку загального позовного провадження, а розглянувши даній спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд в порушив норми процесуального права, а також позбавив його можливості висловити свої пояснення щодо спору. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, в тому числі і у зв`язку з народженням дитини в іншому шлюбі, а сам по собі факт народження другої дитини не свідчить про погіршення його матеріального стану, відтак відсутні підстави для зменшення визначеного судом розміру аліментів на утримання дитини, що стягуються з позивача на користь відповідача. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2023 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Статтею 19 ЦПК України передбачено, що у спрощеному позовному провадженні можуть розглядатися малозначні справи, якими в тому числі відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. А відтак, спір з приводу зменшення розміру аліментів, не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження. За змістом вищезазначених процесуальних норм у порядку спрощеного позовного провадження судом розглядаються малозначні справи чи справи незначної складності та визначеної пріоритетності, за виключенням справ, які повинні бути розглянуті судом у порядку загального позовного провадження. Оскільки позивачем пред`явлено вимоги про зменшення розміру аліментів, що мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, що відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Відповідно до п. 1 ст. 18, п. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Згідно з роз`ясненнями п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року. Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 11 лютого 2015 року, підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом № 442/2136/23, виданим 16 серпня 2023 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою старшого державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72714695 з виконання виконавчого листа № 442/2136/23, виданого 16 серпня 2023 року. Обгрунтовуючи підстави для зменшення розміру аліментів та доводи апеляційної скарги, апелянт покликається на зміну його матеріального стан у зв`язку зі зниженням рівня його доходу та перебуванням на його утриманні дружини ОСОБА_5 та двох дітей, народжених у шлюбі з нею, а також зміною його сімейного стану. Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 , виданим 24 травня 2022 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), підтверджується, що 24 травня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Дніпро 14 липня 2021 року та свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06 вересня 2023 року. Довідкою від 07 липня 2023 року № 4445, виданою військовою частиною НОМЕР_5 , підтверджується, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 . Перебування ОСОБА_3 на військовій службі свідчить про щомісячне отримання ним заробітної плати, а відтак про наявність стабільного доходу, що спростовує його твердження про нерегулярний мінливий дохід. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 серпня 2023 року витребувано у військової частини НОМЕР_5 інформацію щодо нарахованих та виплачених коштів за час проходження служби солдату ОСОБА_3 , однак ухвала суду залишилася без виконання. Обґрунтовуючи позовні вимоги зміною його матеріального стану, позивач не надав жодних доказів на підтвердження його доходів як на момент винесення судового наказу, так і час звернення до суду з вимогами про зменшення розміру аліментів, що могло б свідчити про погіршення його матеріального становища та наявності підстав для зменшення розміру аліментів. Покликання апелянта на можливе звільнення з військової служби в майбутньому та погіршення його матеріального становища і зниження рівня доходу у зв`язку з цим, не можуть братися до уваги, оскільки є лише припущенням, такі обставини можуть виникнути лише в майбутньому, у випадку їх виникнення ОСОБА_3 не буде позбавлений можливості звернутися до суду щодо зменшення розміру аліментів. Крім зміни матеріального стану, як на підставу для зменшення розміру аліментів, ОСОБА_3 покликається також на зміну сімейного стану у зв`язку з одруженням та народженням дітей в іншому шлюбі. Вищевказана обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 та від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22. Водночас, така зміна сімейного стану платника аліментів для того, щоб бути підставою для зменшення розміру аліментів, повинна відбутися після присудження судом аліментів, розмір яких позивач просить зменшити. Однак, матеріалами справи підтверджується, що шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_5 був зареєстрований до видання Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області судового наказу № 442/2136/23 від 16 серпня 2023 року, як і народження їхньої спільної дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, за період з дня видання судового наказу та визначення судом розміру аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_4 , які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , і до дня ухвалення оскаржуваного рішення суду, у позивача не відбулося зміни сімейного стану, яка могла б бути підставою для зменшення розміру аліментів, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною його сімейного стану. Звернувшись з позовними вимогами, позивач просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, встановивши їх на розсуд суду в розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку або у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів, що складає 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Частиною 3 статті 182 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Оскільки вибір способу стягнення аліментів є прерогативою лише одержувача аліментів, суд не вправі змінювати раніше визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів за відсутності звернення з такими вимогами одержувача аліментів. Відтак, альтернативна вимога позивача про зменшення розміру аліментів, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., але не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів, що складає 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, є безпідставною. Вищезазначені норми сімейного законодавства передбачають право платника аліментів звертатися до суду з лише вимогами про зміну розміру аліментів, які з нього стягуються, без зміни способу стягнення аліментів. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). На думку колегії суддів, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, якнайкраще відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні питання про стягнення аліментів, та забезпечуватиме її право на достойний рівень життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на підставі судового наказу № 442/2136/23, виданого 16 серпня 2023 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. Оскільки розгляд в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 29.02.2024 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк