Постанова 4857 № 380/7718/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7718/20 пров. № А/857/14680/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, суддя у І інстанції Хома О.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 29 жовтня 2020 року, ВСТАНОВИВ: 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ) неправомірними та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату його довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області (далі ТУ ДСА) від 03 березня 2020 року № 427 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, виходячи з грошового утримання працюючого судді в сумі 104 049 грн та встановити його у розмірі 90 % від цієї суми. Одночасно позивач просив стягнути з відповідача в його користь 4 000 грн завданої моральної шкоди. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 380/7718/20 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано ГУ ПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА від 03 березня 2020 року № 427 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Рішення суду у частині виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, перерахованого з 19 лютого 2020 року згідно із довідкою ТУ ДСА від 03 березня 2020 року № 427, за один місяць звернути до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20 від 16 червня 2020 року, виходив з того, що довічне грошове утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Тому дії ГУ ПФУ щодо відмови позивачу у перерахунку його щомісячного грошового утримання судді у відставці є протиправними. У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 4 000 грн маральної шкоди суд першої інстанції відмовив з огляду на відсутність будь-яких доказів на обґрунтування розрахунку суми її відшкодування, характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких позивач зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваними діями відповідача. У апеляційній скарзі ГУ ПФУ просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулює стаття 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 (далі Закон № 1402). Згідно із приписами частин 3, 4 статті 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відтак, питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди після винесення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020. Оскільки відповідні акти щодо зміни розміру складових такої винагороди не приймалися, то правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки № 427 від 03 березня 2020 року ТУ ДСА відсутні. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці та перебуває на обліку в ГУ ПФУ. ТУ ДСА на ім`я позивача було видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 березня 2020 року № 427, відповідно до якої на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 104 049 грн, у тому числі: посадовий оклад 63060 грн; доплата за вислугу років 37836 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 3153 грн; доплата за науковий ступінь 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини 6 статті 135 Закону № 1402-VIII 0,00 грн. 12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок свого довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав видану ТУ ДСА довідку від 03 березня 2020 року №

427. ГУ ПФУ листом № 6074-6286/Д-02/8-1300/20 (а.с. 10) було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки ТУ ДСА від 03 березня 2020 року №427 з огляду на те, що після 18 лютого 2020 року не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. ОСОБА_1 не погодився із такими діями ГУ ПФУ та за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що справа, що розглядається, є типовою та відповідає ознакам, що викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду зразкової справи № 620/1116/20 від 16 червня 2020 року, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року. Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Відповідно до приписів частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Під час розгляду зазначеної зразкової справи Верховний Суд виходив із того, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а) правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначив, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що перерахунок, який просить здійснити позивач з 19 лютого 2020 року, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 і саме з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII з огляду на зміну розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА від 13 березня 2020 року №07.20/316/2020 з 19 лютого 2020 року, оскільки з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, а отже ГУ ПФУ протиправно відмовило позивачу у здійсненні перерахунку та виплати його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і з метою відновлення порушеного права відповідача слід зобов`язати такі перерахунок і виплату провести з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Разом із тим, у решті рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржувалося і суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для його апеляційного перегляду у цій частині. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 380/7718/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною 5 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства Україн Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко