Постанова 4857 № 380/7666/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7666/21 пров. № А/857/20434/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Кравців О.Р., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.07.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 07.05.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо перерахунку з 19.02.2020р. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді; визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. від 25.01.2021р. щодо перерахунку з 19.02.2020р. ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язати пенсійний орган здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. у розмірі 82 % суддівської винагороди на підставі довідки № 448 від 05.03.2020р., виданої Територіальним управлінням /ТУ/ Державної судової адміністрації /ДСА/ в Львівській обл., із урахуванням фактично виплачених сум (а.с.1-10, 20). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) (а.с.22-23). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано розпорядження ГУ ПФ України у Львівській обл. від 25.01.2021 щодо перерахунку з 19.02.2020р. ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов`язано пенсійний орган здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020р. у розмірі 52 % суддівської винагороди на підставі довідки № 448 від 05.03.2020р., виданої ТУ ДСА в Львівській обл., з урахуванням фактично виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; вирішено судові витрати не стягувати (а.с.44-52). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.55-56). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2021р. апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Львівській обл. залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. у справі № 380/7666/21 без змін (а.с.81-90). Після закінчення апеляційного розгляду справи до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , розгляд якої здійснюється з дотриманням правил ст.323 КАС України. В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору в частині визначення відсотку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, просить рішення суду скасувати в цій частині та прийняти нову постанову, якою зобов`язати відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру 82 відсотків суддівської винагороди (а.с.93-96). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у зазначеній справі безспірно встановлено, що він отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82 % суддівської винагороди, стаж суддівської роботи становить 21 рік 11 місяців 19 днів. Аналогічних висновків дійшли також суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справ № 466/9863/13-а (№ 876/4796/14) та № 466/5349/14-а (№ 876/11677/14), рішеннями яких, зокрема, зобов`язано Управління ПФ України в Шевченківському районі м.Львова здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з врахуванням 2 % збільшення, тобто у розмірі 82 % грошового утримання діючого судді. При цьому, судом не враховані вказані судові рішення і не застосовано приписи ч.4 ст.78 КАС України. Оскільки з 2012 року позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначене у відповідності із Законом України № 2453-VI від 07.07.2010р. «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон України № 2453-VI), складає 82 % суддівської винагороди, в жодному разі цей відсоток не може бути зменшений внаслідок прийняття нового Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон України № 1402-VIII), що прямо передбачено нормами Конституції України. Отже, застосування судом першої інстанції норми ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII вважає помилковими, позаяк в силу ст.ст.21, 22, 58, 64, 126 Конституції України цілком очевидно, що дана правова норма підлягає застосуванню лише у разі виходу у відставку судді після набрання чинності зазначеним законом. Тому необґрунтованими є посилання суду першої інстанції на недопустимість вибіркового застосування норм з різних законів, і що нібито застосування згідно Закону №2453-VI базових 80 відсотків від суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ставить у нерівне становище тих суддів, які виходитимуть у відставку по Закону № 1402-VIII. Відповідачем ГУ ПФ України у Львівській скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення (а.с.117-120). Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст.142 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами ПФ України за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019р., виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Суд дійшов висновку про те, що з 19.02.2020р. судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону України № 1402-VIII. Водночас, такий Закон передбачає проведення відповідного розрахунку, виходячи з 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Помилковим є покликання позивача на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці має бути здійснений, виходячи з розміру 82 % від суддівської винагороди працюючого судді. Частиною 3 ст.142 Закону України № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Даною нормою визначено іншій підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку ніж ті, з яких виходив позивач. Частина третя ст.142 Закону України № 1402-VIII неконституційною не визнавалась. Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково із різних законів. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. з жовтня 2012 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці; стаж суддівської роботи становить 21 рік 11 місяців 19 днів. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ТУ ДСА у Львівській обл. позивачу видано довідку № 448 від 05.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.13). Вказана довідка видана позивачу відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затв. постановою Правління ПФ України № 3-1 від 25.01.2008р., З Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Згідно з довідкою, станом на 18.02.2020р. суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає - 126120 грн, у тому числі: посадовий оклад - 75672 грн.; доплата за вислугу років - 37836 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 7567 грн. 20 коп. ОСОБА_1 звернувся із вказаною довідкою та заявою до органів ПФ України для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням ГУ ПФ України у Львівській обл. № 1343 від 13.03.2020р. позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/5760/20 від 21.09.2020р., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано зокрема ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити з 19.02.2020р. перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки ТУ ДСА України в Львівській обл. № 448 від 05.03.2020р., з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі довідки ТУ ДСА України у Львівській обл. № 448 від 05.03.2020р., проте змінено відсоткове значення розміру довічного грошового утримання із 82 % до 50 % (рішення № 913080180586 від 26.01.2021р.) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відповідно до припису ч.3 ст.142 Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів», в силу якого щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У подальшому позивач звернувся до відповідача із вимогами здійснити йому перерахунок грошового утримання у розмірі 82 %, проте листами ГУ ПФ України у Львівській обл. повідомило про відсутність правових підстав для такого перерахунку (а.с.14-18). Як слідує із змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 , доводи апелянта зводяться до оспорювання правильності застосування судом першої інстанції норми ч.3 ст.142 Закону № 1402-VIII, при цьому вважає, що оскільки з 2012 року позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначене у відповідності із Законом України № 2453-VI від 07.07.2010р. «Про судоустрій і статус суддів», складає 82 % суддівської винагороди, через що цей відсоток не може бути зменшений внаслідок прийняття нового Закону України № 1402-VIII від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів». В аспекті наведеного апеляційний суд враховує, що обставини стосовно стажу позивача, з якого обраховується його щомісячне грошове утримання судді у відставці є доведеними і доказування не потребують. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями ст.142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. За наведеного правового регулювання до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до ч.4 ст.142 Закону України № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Оскільки чинним Законом України № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч.4 ст.142 Закону України №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України № 1402-VIII. Такий висновок щодо застосування ч.3 ст.142 Закону України № 1402-VІІІ від 02.06.2016р. «Про судоустрій і статус суддів» у правовідносинах, подібних до тих, що виникли у справі, яка розглядається, наведено Верховним Судом у постанові від 24.09.2021р. у справі № 620/5437/20. Із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 вказаний Закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Таким чином, на переконання колегії суддів, різний підхід до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці зумовить неоднакове визначення розміру довічного грошового утримання суддів, що вийшли у відставку відповідно до Закону України № 2453-VI, та тих, які вийшли або вийдуть у відставку відповідно до Закону № 1402-VIII. Вказане призведе до дискримінації останніх та суперечитиме положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів. Колегія суддів звертає увагу й на те, що згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 5207-VI від 06.09.2012р. «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі. У контексті вказаного питання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 07.06.2021р. у справі №420/4001/20, про те, що однаковий підхід до визначення порядку розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який вийшов у відставку відповідно до Закону України № 1402-VIII, та судді, який вийшов у відставку раніше, відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого +4 посилання України (п.7 ч.2 ст.2). Окрім цього, як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012р. № 9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (ст.ст.14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст.14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст.1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (ст.ст.1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. Отже, усі без винятку судді, незалежно від того, чи вийшли вони у відставку відповідно до Закону України № 2453-VI, або вийшли чи вийдуть у відставку відповідно до Закону України № 1402-VIII, мають однакові за змістом та обсягом, єдині конституційно-правовий статус і гарантії незалежності, рівні правові можливості, у тому числі, щодо реалізації ними права на відставку та отримання довічного грошового утримання у належному розмірі, зокрема, із збільшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, як це встановлено ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин. Вказана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», викладеними у постанові від 08.11.2021р. у справі № 580/492/21, правовідносини у якій є аналогічними до тих, які виникли у справі, яка розглядається. Згідно матеріалів справи стаж позивача на посаді судді складає 21 рік 11 місяців 19 днів, при цьому стаж позивача понад 20 років складає повний додатковий 1 рік. За таких умов позивач має право на перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 % суддівської винагороди судді (50 % + 2 % за 1 додатковий рік), виходячи з розміру грошового утримання судді, визначеного у довідці № 448 від 05.03.2020р., виданій ТУ ДСА в Львівській обл. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про часткову підставність та обґрунтованість заявленого позову. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 323, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі № 380/7666/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 08.12.2021р.