Постанова 4851 № 520/1204/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 р.Справа № 520/1204/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.10.2020р., по справі № 520/1204/2020 за позовом Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: - скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року; - стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, ідентифікаційний код 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Ізюмське лісове господарство судові витрати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020р. позов задоволено. Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24 січня 2020 року. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Харківській області (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, ідентифікаційний код 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Ізюмське лісове господарство (місцезнаходження: 64332, Харківської обл., Ізюмський р-н., с. Левківка, вул. Горянівська, 16, ідентифікаційний код 00993113) суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 21020 грн. грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень). Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач надіслав до суду засобами електронного поштового зв`язку клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату через зайнятість представника позивача адвоката Ігнатенко З.В. в іншій справі. Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання, оскільки позивачем не надано доказів неможливості залучення інших осіб для представництва його інтересів в суді. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що до Головного управління Держпраці у Харківській області надійшов від Головного управління ДПС у Харківській області лист №5437/9/20-40-33-05-12 від 14.11.2019 року, яким Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що при наявності штатних працівників на підприємстві, основний вид діяльності яких є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, укладаються договори цивільно-правового характеру систематично, середні нарахування по договорам цивільно-правового характеру менше ніж середня заробітна плата по підприємствах за місяць, фонд заробітної плати значно перевищує суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру та мається динаміка збільшення використання праці за договорами цивільно-правового характеру. На підставі наказу №2156 від 20.11.2019 року видано направлення №02.03-03/3500 від 20.11.2019 року. Інспекторами праці здійснено вихід за адресою реєстрації позивача, у зв`язку з відсутністю керівника чи уповноваженої особи направлення не вручено. З матеріалів справи встановлено, що 21.11.2019 о 16.35 на телефон НОМЕР_1 факсограмою вручено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 20.11.2019 №02.03-03/3500. На вимогу інспектора праці надано пакет документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. У зв`язку з відсутністю повного обсягу документів, необхідного для проведення інспекційного відвідування, згідно з п. 16, п. 18 Порядку №823 складені акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року та вимога про надання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року, які направлено засобами поштового зв`язку згідно номер поштового відправлення 6105809463913. Вимогою № ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року про надання документів, зобов`язано ДП Ізюмське лісове господарство у строк до 09:00 год 16.12.2019 року надати документи згідно переліку, необхідні для проведення інспекційного відвідування. На підставі п. 18 Порядку №823 строк проведення інспекційного відвідування зупинено 16.12.2019 року. За результатом заходу державного контролю складено акт інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019 з додатком до акту, яким зафіксовано порушення частини 3 статті 24 КЗпП України та припис про усунення виявлених порушень №ХК7457/290/НД/АВ/П від 16.12.2019. У зв`язку із неможливістю особистого вручення, акт та припис складено одночасно у трьох примірниках. Два примірники акта та припису надіслані об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 17.12.2019 (номер поштового відправлення 6102230691036). На підставі акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019 року винесено постанову про накладення штрафу №ХК7454/290/НД/АВ/П/ТД-ФС від 24.01.2020 року. Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації ст. 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Порядок № 295), Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015р. № 96, Кодексом законів України про працю. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього Положення). Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Підпунктом 5 пункту 4 Положення затверджено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМУ від 21.08.2017 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок № 823). Відповідно до п. 2 Порядку № 823 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-ІУ «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІУ «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та Законом України від 08.09.2004 № 1986 «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві». Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону № 877 такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3. частин першої. четвертої. шостої - восьмої. абзацу другого частини десятої. частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4. частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті б, частин першої - четвертої та шостої статгі 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що інспекційне відвідування позивача здійснено ГУ Держпраці за відсутності передбачених законом підстав й з цього приводу зазначає таке. Конструкція частини першої статті 6 Закону №877-V свідчить про те, що наведений у ній перелік підстав для здійснення позапланових заходів (у даному випадку інспекційного відвідування) є вичерпним. В той же час, частина друга названої правової норми передбачає можливість, у випадках, визначених частиною четвертою статті 2 Закону №877-V, здійснювати проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених статтею 6 цього Закону. Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється положеннями статті 4 Закону №877-У, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) й, у її частині четвертій, наводить вичерпний перелік питань, які встановлюються виключно законами. Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України 09.07.1998 року №12-рп/98 у справі №17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), де зазначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. У мотивувальній частині цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначено, що термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різній значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади. Зважаючи на контекст, у якому в частині четвертій статті 4 Закону №877-Vвжито термін «закон», цю правову норму, ураховуючи її конструкцію, необхідно розуміти так, що нею наводиться виключний і остаточний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами. Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №877-У, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. " У продовження цього висновку колегія суддів звертає увагу на приписи частини першої статті 259 КЗпП України, яка делегує Уряду України повноваження визначати порядок здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю. Водночас, виходячи з правового режиму регулювання спірних правовідносин й приписів вищезгаданих положень законодавства, у світлі висновків, висловлених Конституційним Судом України, колегія суддів вважає, що ГУ Держпраці, проводячи інспекційне відвідування позивача з підстав, визначених у підпункті 6 пункту 5 Порядку №295, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». З урахуванням наведеного та враховуючи, що підпунктом 3 пункту 5 Порядку надано право на проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за рішенням керівника органу контролю, суд приходить до висновку про проведення Головним управлінням Держпраці у Харківській області інспекційного відвідування позивача за наявності правових підстав для цього. Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що направленні відповідача не вказано, за результатами аналізу якої саме інформації керівником органу контролю прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, що свідчить про відсутність підстав для проведення такого інспекційного відвідування, судова колегія оцінює критично та зазначає наступне. Так, з матеріалів справи слідує, що інспекційне відвідування було проведено на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку №823, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту та наказу №2156 від 20.11.2019р. Рішення керівника ґрунтувалось на інформації отриманої з листа Головного управління ДПС у Харківській області №543779/20-40-33-05-12 від 14.11.2019р. Так, Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що при наявності штатних працівників на підприємстві, основний вид діяльності яких є лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві, укладаються договори цивільно-правового характеру систематично, середні нарахування по договорам цивільно-правового характеру менше, ніж середня заробітна плата по підприємствах за місяць, фонд заробітної плати значно перевищує суми винагороди за договорами цивільно-правового характеру та мається динаміка збільшення використання праці за договорами цивільно-правового характеру. На підставі наказу №2156 від 20.11.2019 року було видано направлення №02.03-03/3500 від 20.11.2019 року. Враховуючи той факт, що було проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування з додержанням вимог Порядку №823, посилання суду на не зазначення типу заходу (плановий або позаплановий) не ґрунтується на нормах матеріального права. Матеріалами справи встановлено, що інспекторами праці було здійснено вихід за адресою реєстрації позивача, у зв`язку з відсутністю керівника чи уповноваженої особи направлення не вручено. 21.11.2019 о 16-35 на телефон НОМЕР_1 факсограмою вручено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 20.11.2019 №02.03-03/3500. Зазначений факт не заперечується позивачем виходячи зі змісту адміністративного позову. Згідно з п. 12 Порядку №823, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. На вимогу інспектора праці було надано пакет документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. У зв`язку з відсутністю повного обсягу документів, необхідного для проведення інспекційного відвідування, згідно з п. 16, п. 18 Порядку №823 були складені Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року та Вимога про надання документів необхідних для проведення інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року (направлено засобами поштового зв`язку, номер поштового відправлення 6105809463913). Вимогою № ХК7454/290/НД від 03.12.2019 року про надання документів, зобов`язано ДП «Ізюмське лісове господарство» у строк до 09:00 год 16.12.2019 року надати документи згідно переліку, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 16.12.2019 року. Відповідно до п. 18 Порядку №823 на час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування зупиняється. У зв`язку з чим посилання позивача на протиправність зупинення інспекційного відвідування є безпідставними, бо не ґрунтуються на нормах права. З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання зазначеної вимоги були надані документи. За результатом заходу державного контролю складено Акт інспекційного відвідування №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019 з додатком до акту, яким зафіксовано порушення частини 3 статті 24 КЗпІІ України та Припис про усунення виявлених порушень №ХК7457/290/НД/АВ/П від 16.12.2019. В зв`язку із неможливістю особистого вручення, акт та припис складено одночасно у трьох примірниках. Два примірники акта та припису надіслані об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення 17.12.2019 (номер поштового відправлення 6102230691036). Захід державного контролю ДП «Ізюмське лісове господарство» тривав 10 робочих днів, що відповідає вимогам Порядку №823. З викладеного слідує помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем під час призначення та проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) не було дотримано всіх обов`язкових умов, визначених законом для його проведення та здійснено вихід на проведення інспекційного відвідування без відповідних підстав, визначених Законом. Щодо встановленого під час перевірки відповідача порушення, судова колегія зазначає наступне. Так, перевіркою було встановлено, що 101 працівника було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Основний вид економічної діяльності ДП «Ізюмське лісове господарство» КВЕД 02.40: Цей клас включає: надання послуг у лісовому господарстві: таксацію лісу; консультування з питань ведення лісового господарства; оцінку будівельного лісу; гасіння пожеж і протипожежний захист лісів; боротьбу зі шкідниками лісу; надання послуг у лісозаготівлі: транспортування необробленої деревини у межах лісу. Відповідно до Статуту ДП «Ізюмське лісове господарство»: п.3.1. Підприємство створене з метою: - ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; - охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; - одержання прибутку від комерційної діяльності; п.6.2.4. Підприємство: - створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування. п.8.8. Трудовий колектив Підприємства становить усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або в інших формах, що регулюють трудові відносини працівника з Підприємством. п. 9.6. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської комерційної діяльності. Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства може бути бюджетне фінансування. п. 9.11. Трудові відносини з найманими працівниками Підприємства регулюються чинним законодавством України, правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором. Таким чином, проаналізувавши Статут ДП «Ізюмське лісове господарство» слід дійти висновку, що позивачем повинні дотримуватись норми законодавств про працю, імперативність укладення саме трудових договорів. Відповідно до договорів підряду, наданих ДП «Ізюмське лісове господарство» до заходу державного контролю, укладених з громадянами, було встановлено, що характер виконуваної роботи має ознаки трудових відносин. Зокрема, робота виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; виконується на робочому місці, яке вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, яка замовила роботи та передбачає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству. Крім того, договори підряду передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікатору професій: тобто спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес - виконання функцій: робітника, зайнятого в лісовому господарстві, та лісоруби, машиніст (кочегар) котельні, тракторист (лісозаготівельні роботи), тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, оператор котельні, машиніст автопідіймача (автодрабини) пожежного пересувного, тощо. Договори підряду містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу. Не має конкретно визначеного результату роботи, обсягу. Договори укладені на виконання робіт, які вимагають спеціального дозволу, ліцензії, спеціального навчання та щорічної перевірки питань охорони праці: очищення димохідних каналів опалю: котла, зварювальні роботи з реставрації пожежного автомобіля тощо. Договори передбачають, що підрядник зобов`язується при виконанні робіт дотримуватись всіх необхідних та встановлених законодавством безпеки праці та охорони довкілля протягом всього періоду виконання робіт до здачі їх Замовнику, відповідну до норм та правил, що діють в Україні. Договори містять такий вид робіт, що потребує спеціальних знань, таким чином для уточнення характеру виконаної роботи, необхідно звернутись до відповідного спеціаліста в лісовому господарстві. Оцінивши перелічені документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що 67 громадянами укладено цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових відносин, зокрема мають системний характер, передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікатору професій: тобто спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес - виконання функцій: робітника, зайнятого в лісовому господарстві, та лісоруби, тракторист (лісозаготівельні роботи), тракторист - машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва; 34 громадянами укладено цивільно-правові договори, які мають ознаки трудових відносин, зокрема виконання робіт вимагає спеціального дозволу, ліцензії, спеціального навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці, передбачають виконання функцій, властивих саме найманому працівнику згідно класифікатору професій: тобто спрямовані не на досягнення кінцевого результату, а на процес - виконання функцій: машиніста (кочегар) котельні, оператора котельні, машиніста автопідіймача (автодрабини) пожежного пересувного, тощо. Таким чином, судовим розглядом було підтверджено, що 101 працівника було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Окремо слід зазначити, що статтею 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Законодавець встановив форми трудового договору. Враховуючи вищезазначене, а саме строки, характер, вид робіт, організацію трудової діяльності, виконання робіт по посадах тощо належним було укласти саме строковий трудовий договір, чи договір, що укладається на час виконання певної роботи. При цьому, діюче законодавство забороняє вчиняти дії для приховування дійсно існуючих трудових відносин. Відповідно до правової позиції Верховного Суду по справі №160/8902/18 від 22.04.2020 суди повинні враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment). Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудові правовідносини №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці, де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; виконується працівником особисто; виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; має характерну тривалість/продовжуваність; вимагає особисту присутність працівника; передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником. Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 з урахуванням внесених змін (далі - Порядок № 509), визначений механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП (в редакції, що була чинна на момент винесення постанови) України юридичні та фізичні особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Відповідно до пункту 3 Порядку №509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. На виконання вимог пункту 3 Порядку №509, суб`єкта господарювання рекомендованим листом було повідомлено щодо передачі акту інспекційного відвідування уповноваженій посадовій особі, а саме направлено повідомленням від 10.01.2020 №0864, про що не заперечу позивач. Так, на підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХК7454/290/НД/АВ від 16.12.2019 року винесено постанову про накладення штрафу №ХК7454/290/НД/АВ/ПУТД-ФС від 24.01.2020 року. Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, ГУ Держпраці у Харківській області дійшло до правомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому вона є законною та не підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що відповідач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, виконав вимоги ч.2 ст. 77 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано під час винесення оскаржуваного рішення положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Отже, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Згідно ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 року по справі № 520/1204/2020 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 19.02.2021 року