Постанова 4851 № 520/1853/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2021 р.Справа № 520/1853/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. представник відповідача - Гончаренко А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.05.21 по справі № 520/1853/21 за позовом Державного підприємство "Зміївське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року Державне підприємство ( далі ДП « Зміївське лісове господарство», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держправці у Харківській області ( далі ГУ Держпраці у Харківській обл, відповідач), в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській обл. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7561/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 03.02.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову ГУ Держпраці у Харківській обл. №ХК7561/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 03.02.2020 про накладення штрафу на ДП «Зміївське лісове господарство» у розмірі 708 450,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держпраці у Харківській обл. на користь ГУ Держпраці у Харківській обл. судові витрати у розмірі 10 626,75 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ Держпраці у Харківській обл. подало апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням вимог уточненої апеляційної скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ним не отримано адміністративний позов з додатками, а також позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Вказав, що в порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ( далі- КЗпП України, підприємством допущено до роботи 15 працівників без укладення трудового договору та повідомлення уповноваженого органу, що свідчить про законність оскаржуваної постанови про накладення на нього штрафу. Зауважив, що ДП « Зміївське лісове господарство» звернулось до суду з пропуском строку, визначеного ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та не надало доказів поважності причин такого пропуску. 19.08.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху. 03.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду призначено до розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. 03.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду клопотання задоволено та поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі № 520/1853/21. 06.10.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, місце, час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.10.2021. Клопотання представника позивача адвоката Т.Гуменного про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншій справі, судом апеляційної інстанції не розглядалося, оскільки надійшло після закінчення розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення ч.2 ст.44 , ст.313 КАС України, а також те, що позивач повідомлений належним чином, колегія суддів визнала за можливе провести розгляд справи без участі представника позивача. Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами. 08.02.2021 за вх.№ 01/25/11216/21 на адресу Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ДП «Зміївське лісове господарство» до ГУ Держпраці у Харківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови (від 05.02.2021 вих.№ 10-01/110). 12.02.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. 09.03.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене провадження у справі № 520/1853/21. 11.05.2021 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ГУ Держпраці у Харківській обл. про залишення позовної заяви без розгляду. 11.05.2021 рішенням Харківського окружного адміністративного суду задоволено позовні вимоги ДП «Зміївське лісове господарство» ГУ Держпраці у Харківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови у справі № 520/1853/21. Розглядаючи адміністративний позов ДП «Зміївське лісове господарство» та задовольняючи його вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності підстав для задоволення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ч.1,2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Отже, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. За практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст. 123 КАС України. Визначення початку або встановлення такого строку виходить з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В цьому випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об`єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про ті чи інші обставини, що можуть впливати на порушення прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов`язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав. При чому законодавець пов`язує початок обчислення строку не з тим, коли особа суб`єктивно з`ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об`єктивно повинна була дізнатися про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше. Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати коли розпочався перебіг цього строку. Як встановлено судовим розглядом підставою для звернення підприємства до суду слугувала постанова ГУ Держпраці у Харківській обл. про накладення штрафу від 03.02.2020 №ХК7561/299/НД/АВ/П/ТД-ФС, яку отримано позивачем 04.02.2020, про що ним самостійно зазначено в адміністративному позові. Між тим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 05.02.2021 (вх.№ 01/25/11216/21 від 08.02.2021), тобто майже через рік з того моменту, як дізнався про порушення своїх прав, що, з урахуванням вимог ч.5 ст. 122 КАС України, свідчить про пропуск ним строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду позивачем зазначено про неодноразове звернення до Харківського окружного адміністративного суду із вказаними позовними вимогами. Вказано, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 20.07.2020 у справі № 520/1194/21 адміністративний позов ДП «Зміївське лісове господарство» до ГУ Держпраці у Харківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Харківській обл. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7561/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 03.02.2020. залишено без розгляду. Також підприємством зазначено, що повторно позовну заяву до ГУ Держпраці у Харківській обл. про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці у Харківській обл. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК7561/299/НД/АВ/П/ТД-ФС від 03.02.2020 ним подано 20.08.2020, що підтверджується копією квитанції ФОП Іваненко від 20.08.2020 № 1800911. Надаючи оцінку поважність пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів виходить з того, що під поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 520/3809/19, яку суд, з огляду на ч.5 ст.242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин. З огляду на викладене та враховуючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання їх поважними. Беручи до уваги наведене вище та враховуючи, що інших причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку, визначеного ст. 122 КАС України, що відповідно до ст.319 КАС України має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та залишення адміністративного позову без розгляду. Доводи апелянта щодо звернення до Харківського окружного адміністративного суду з позовом від 20.08.2020 з посиланням на квитанцію ФОП ОСОБА_1 від 20.08.2020 №1800911 колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки даний документ не містить інформації про сторони та предмет позову, тому його не можна вважати належним доказом у справі. Натомість матеріали справи містять докази звернення ДП «Зміївське лісове господарство» з відповідною позовною заявою від 05.02.2021 (вх.№ 01/25/11216/21 від 08.02.2021. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень ч.1ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240цього Кодексу. Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертоюстатті 123 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частиною 4 вказаної статті визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі № 520/1853/21 скасувати. Ухвалити постанову, якою адміністративний позов Державного підприємство "Зміївське лісове господарство" до Головного управління Держпраці у Харківській області - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 08.11.2021