Постанова 4851 № 520/9154/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 р.Справа № 520/9154/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.08.21 по справі № 520/9154/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28555/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 винесену Головним управлінням Держпраці у Харківський області на підставі акту перевірки №ХК28555/1185/НД/НП від 15.04.2021; - стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови контролюючого органу, з підстав надання позивачем на письмову вимогу інспектора праці витребуваних документів, що свідчить про відсутність у спірних правовідносинах обставин створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці та виключає притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладання штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28555/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , зареєстрований 04.01.2021 та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як суб`єкт господарської діяльності. ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи з 01.02.2021) за видами економічної діяльності: оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього (Код КВЕД 46.52); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19). В позові зазначено, що при здійсненні господарської діяльності за вказаним КВЕД, ФОП ОСОБА_1 не використовує (не займає) жодного приміщення (магазину), оскільки здійснює продаж товарів за безготівковий кошт виключно в мережі Інтернет через сайти, зокрема, але не виключно, такі як: CACTUS, про що ФОП ОСОБА_1 має відповідний укладений договорів від 0.03.2021, копія якого наявна в матеріалах справи. 05.04.2021 ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку Укрпошта отримано рекомендований лист з трекінгом поштового відправлення №6102253952392, в якому знаходилась направлення №02.03-03/512 від 01.04.2021 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування. Підставою для здійснення державного контролю (інспекційного відвідування) є рішення керівника органу контролю, що оформлено наказом ГУ Держпраці у Харківській області від 01.04.2021 №411. Також, у направленні визначено та зазначено перелік адрес фактичного здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 . 13.04.2021 ФОП ОСОБА_1 засобами поштового відправлення Укрпошта отримано рекомендований лист за №6100258241424, в якому знаходилась вимога про надання документів №ХК28555/1185/НД від 08.04.2021 у строк до 10:00 години 15.04.2021. 14.04.2021 на вимогу надано відповідь за №014/04-21, в якій зазначено про те, що: - ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність виключно на умовах дотримання вимог діючого законодавства України перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи з 01.02.2021) за видами економічної діяльності: оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього (Код КВЕД 46.52); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.19); - ФОП ОСОБА_1 не має жодного відношення та не здійснює господарської діяльності за адресами АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , оскільки при здійсненні господарської діяльності здійснює продаж товарів за безготівковий кошт виключно в мережі Інтернет через різні сайти, зокрема але не виключно такі як: CACTUS, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ін., про що має відповідні укладені договори. Визначення та зазначення вказаних адрес у Вимозі як фактичне місце здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 є безпідставним; - ФОП ОСОБА_1 в період 2021 року не приймав на роботу та не використовував найманих працівників в зв`язку із не великим обсягом видів господарської діяльності, не значними показниками фінансово-господарської діяльності, веденню електронного документообігу, наданню звітності в електронному вигляді та здійсненні господарської діяльності з продажу товарів за безготівковий кошт виключно в мережі Інтернет через різні сайти. ФОП ОСОБА_1 у відповідь на вимогу про надання документів №ХК28555/1185/НД від 08.04.2021, направлено 14.04.2021 засобами поштового зв`язку Укрпошта, що підтверджується відомостями про рекомендоване поштове відправлення з трекінгом за №6100354033867. На виконання зазначеної вимоги ФОП ОСОБА_1 14.04.2021 о 16:36:20 годині надано відповідь за №014/04-21, що підтверджується відомостями про відправлення/вручення рекомендованого поштового відправлення Укрпошта з трекінгом відправлень №6100354033867 з описом вкладення із зазначенням документів, які знаходились у поштовому відправленні. Зазначене поштове відправлення згідно інформації офіційного веб-сайту Укрпошта доставлено до поштового відділення яке обслуговує Головного управління Держпраці у Харківський області (точки видачі/доставки) 15.04.2021. 19.04.2021 ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку Укрпрошта отримано рекомендований лист з трекінгом поштового відправлення №6102255022325, в якому знаходився акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ХК28555/1185/НД/НП від 15.04.2021 Головного управління Держпраці у Харківський області, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці, згідно висновків якого фахівці Головного управління Держпраці у Харківський області не змогли провести захід державного контролю у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці: ненадання інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контролю), а саме: ФОП ОСОБА_1 не надано документи зазначені у п. 1 - п. 8 вимоги від 08.04.2021 №ХК28555/1185/НД, чим створено перешкоди у діяльності інспектора праці та не виконано вимогу. Не погоджуючись з такими висновками, ФОП ОСОБА_1 21.04.2021 до канцелярії Головного управління Держпраці у Харківський області надано зауваження на Акт перевірки від 21.04.2021 за №021/04-21. 13.05.2021 Головним управлінням Держпраці у Харківський області прийнято постанову про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28555/1185/НД/НП/СПТД/ФС. В постанові зазначено, що станом на 15.04.2021 документи зазначені у п. 1 - п. 8 вимоги від 08.04.2021 №ХК28555/1185/НД підприємцем не надано, чим створено перешкоди у діяльності інспектора праці та не виконано вимогу. Не погодившись з постановою про накладання штрафу а порушення законодавства про працю та зайнятість населення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до абз. 7, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Згідно з ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Положенням про Головне управління Дежпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби з питань праці від 03.08.2018 № 84 (надалі - Положення) визначено, що Головне управління Держпраці у Харківській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Відповідно до п. Положення, Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням. Згідно з пп. 5 п. 4 Положення, Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 08.09.2004 № 1985-IV "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 8 вересня 2004 року № 1986- IV. Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди. Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано положеннями Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон № 877-V). Згідно з ч.ч. 1, 4, 5, ст. 2 Закону № 877-V, дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема: об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 823). Даний порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон). Відповідно до п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту. Згідно із пп. 3 п. 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Відповідно до п. 8 Порядку № 823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Згідно з п. 11 Порядку № 823, вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання. Відповідно до п. 14 Порядку № 823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку № 823, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (пункт 15 Порядку № 823). Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі - Порядок № 509). Згідно з п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Згідно з п. 4 Порядку № 509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. Відповідно до п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Тобто, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, копія якого надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. Надаючи правову оцінку наявності підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу, колегія суддів зазначає наступне. Підставою для винесення відносно позивача постанови від 13.05.2021 №ХК28555/1185/НД/НП/СПТД/ФС про накладення штрафу у розмірі 96000,00 грн. зазначено встановлення факту створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування на підставі акта від 15.04.2021 № ХК28555/1185/НД/НП. Вимогою відповідача зобов`язано позивача надати необхідні для проведення інспекційного відвідування документи у строк до 10 год. 00 хв. 15.04.2021. Судовим розглядом встановлено, що вимога від 08.04.2021 №ХК28555/1185/НД направлена відповідачем на адресу позивача рекомендованим повідомленням та отримана останнім 13.04.2021. 14.04.2021 рекомендованим повідомленням позивач направив на адресу відповідача відповідь та документи, які отримані Головним управлінням Держпраці у Харківській області 19.04.2021. З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконано вимогу відповідача у встановлений строк. Як вже вище зазначалось підставою прийняття оскаржуваної постанови слугував факт того, що станом на 15.04.2021 документи зазначені у п. 1 - п. 8 вимоги від 08.04.2021 №ХК28555/1185/НД підприємцем не надано, чим створено перешкоди у діяльності інспектора праці та не виконано вимогу. Однак, встановленими по справі обставинами спростовуються вказані вище висновки контролюючого органу. Як вже вище зазначалось оскаржувана постанова винесена відповідачем 13.05.2021, однак зміст останньої не містить жодних відомостей стосовно отримання Головним управлінням Держпраці у Харківській області 19.04.2021 відповіді позивача на вимогу з документами, а також не містить жодної оцінки наданих позивачем документів. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ХК28555/1185/НД/НП/СПТД/ФС від 13.05.2021 винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Стосовно розподілу судових витрат за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем не надано суду заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як свідчать матеріали справи, професійна правнича допомога у даній справі під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надавалася позивачу адвокатом Мосейчуком А.М. Адвокатом для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду подано наступні документи: копію договору про надання правової допомоги (правничих послуг) від 10.01.2022, копію акту №1 приймання-передачі наданих правових послуг до договору про надання правової допомоги від 10.01.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер. Дослідивши зміст поданих представником позивача документів, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час апеляційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі №520/9154/21 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Курило А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 18.02.2022 року