Постанова 4824 № 756/11392/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року місто Київ. Справа 756/11392/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/3482/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Желепи О.В. суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І. при секретарі Міщенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційою скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року (ухвалене в складі судді Жук М.В. інформація щодо дати складання повного тексту ухвали відсутня) за заявою ОСОБА_2 про компенсацію здійснених судових витрат пов`язаних із розглядом справи у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, в якому просив суд витребувати від Відповідача правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на 1/5 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , право власності на інші 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 залишити за ОСОБА_2 . Судові витрати покласти на Відповідача. Документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду. У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. Просила суд стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «GEELY МК» д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску та вартості 1/2 частини автомобіля «BMW7501» д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску. Стягнути понесені судові витрати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Ухвалою Оболонського районного суду від 13 серпня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна - залишити без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна - повернуто заявниці. У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про стягнення компенсації здійснених витрат, понесених внаслідок розгляду даної справи. Посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 142 ЦПК України, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом цивільної справи № 756/11392/19 у розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот] грн. 00 коп. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про компенсацію здійснених судових витрат пов`язаних із розглядом справи відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 17 грудня 2020 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_2 про компенсацію здійснених судових витрат пов`язаних із розглядом справи та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію здійснених нею витрат пов`язаних з розглядом цивільної справи № 756/11392/19 у розмірі 25 000, 00 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм процесуального права, а висновки викладені в ній не відповідають фактичним обставинам справи. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що до не обґрунтованих дій позивача відноситься неявка позивача та його представника у судові засідання, що призвело до затягування розгляду справи, втрати інтересу сторони позивача до розгляду даної справи по суті. Посилається на постанову ВС від 20 грудня 2018 року у справі № 751/10961/16. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. В судове засідання апеляційного суду відповідач та її представник не з`явились, про розгляд справи повідомлені . Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи через зайнятість в іншому процесі відхилено, так як явка до апеляційного суду є необов`язковою і в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення процесуального питання щодо компенсації судових витрат. Представник позивача у суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив ухвалу залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду від 13 серпня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна - залишити без розгляду. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна - повернуто заявниці. Відмовляючи відповідачу у стягненні з позивача на її користь витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності, оскільки залишення позовної заяви без розгляду, не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, суд відмовив в задоволенні заяви. Водночас, вказаний висновок суду є помилковим, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи копії Договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.12.2019 року та акту приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2020 року, адвокатом Адвокатським обєднанням « Тандем» Міхальовим А.О. було надано відповідачу правничу допомогу зі складання та підготовки до подачі до суду відзиву, складання зустрічного позову, усних консультаціях, ознайомлення з матеріалами справи у цій справі, про обсяг і вартість якої складено акт приймання-передачі наданих послуг від 13.08.2020 року, загальною вартістю 25 500 грн. 00 коп. Дійшовши висновку, щодо відсутності підстав для компенсації відповідачу , понесених нею витрат на правничу допомогу, суд не врахував, що залишення позову без розгляду 13 серпня 2020 року відбулося, через не явку до суду двічі поспіль, належним чином повідомленого позивача. З часу звернення до суду з позовом, 27 серпня 2019 року до залишення його без розгляду минув рік, і відповідач цей рік змушена була нести витрати на правову допомогу, а тому за таких обставин висновок суду, про те, що за обставинами даної справи не встановлено не обґрунтованих дій позивача, колегія суддів не погоджується, оскільки неявка до суду без поважних причин двічі поспіль свідчить про протилежне. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач понесла у зв`язку з розглядом справи, а саме, договір про надання правової допомоги від 01.12.2019 року, акт приймання-передачі від 13.08.2020 року, копії дублікатів квитанцій, копії меморіальних ордерів. Відповідно до акту приймання передачі наданих послух до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 13.08.2020 року правова допомога адвокатом Міхальовим А.О. була надана відповідачу ОСОБА_2 у даній справі в такому обсязі: Ознайомлення з матеріалами справи та правовий аналіз - 2500, 00 грн., усна консультація - 1500, 00 грн., складання відзову - 3500, 00 грн., складання зустрічного позову 5500, 00 грн., складання заперечення - 3500, 00 грн., участь адвокта у судових засіданнях ( 05.02.2020 року, 29.04.2020 року, 13.08.2020 року) - 9000, 00 грн., що у загальному розмірі складає 25 500, 00 грн. (а.с. 76) На підтвердження понесених витрат, відповідачем надано копії квитанцій про сплату коштів за надання правової допомоги від 02.06.2020 року (а.с. 77-79), а також меморіальний ордер про сплату коштів за надання правової допомоги від 07.07.2020 року та від 10.07.2020 року, від 23.07.2020 року( а.с.80-84) Отже встановлено, що позивач у суд першої інстанції двічі, 05.02.2020 року, року та 13.08.2020 року, в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно з журналами судового засідання від 05.02.2020 року, 13.08.2020 року загальна кількість годин, протягом яких представник відповідача ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи, складає 53 хв. (а.с. 39, 67) При цьому,в матеріалах наявний відзив на позовну заяву . (а.с. 32-34), заперечення на відповідь на відзив ( а.с. 60-63), зустрічна позовна заява (а.с. 64), заява про стягнення компенсації здійснених витрат понесених внаслідок розглядуданої справи 9а.с. 72-85) складені та підписані представником відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву, заперечення на відповідь на відзив та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, тривалості судових засідань. які проводились судом першої інстанції, що підтверджуються протоколами, колегія суддів вважає, що зазначені заявником витрати на правничу допомогу в розмірі 25 500 грн. є завищеними та не підтвердженими належним чином. Враховуючи, що адвокат приймав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції менше години, якщо підсумувати всі судові засідання, а заявив в акті виконаних робіт 9 000 грн. за ці послуги ,також обсяг матеріалів даної цивільної справи, обсяг зустрічного позову, відповіді на відзив, інші вчинені адвокатом дії, колегія суддів приходить до висновку, що компенсації за рахунок відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 12 500 грн 00 коп. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на те , що колегія суддів встановила, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року постановлена з неповним з`ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про компенсацію здійснених судових витрат пов`язаних із розглядом справи. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 про компенсацію здійснених судових витрат пов`язаних із розглядом справи задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (за адресою: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 ( дванадцять тисяч пятсот ) грн. 00 к. Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року. Головуючий суддя: судді: