Постанова 4812 № 490/2988/15-ц

24.07.20 22-ц/812/988/20 Справа №490/2988/15-ц Провадження № 22-ц/812/988/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 20 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В. за участі представника позивача - ОСОБА_1 відповідача - ОСОБА_2 , представника третьої особи - Киричука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Чулупом О.С., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення/ухвали про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в частині зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки недійсним,- В С Т А Н О В И В У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення/ухвали про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в частині зустрічного позову ОСОБА_3 огли до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_4 кизи, про визнання договору іпотеки недійсним. Обґрунтовуючи вимоги заяви вказував, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2017 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2020 року зустрічний позов залишено без розгляду. У зв`язку з пред`явленням ОСОБА_3 зустрічного позову, він ( ОСОБА_2 ) змушений був звернутися за правовою допомогою до адвоката, який у передбачений законом спосіб надавав йому як замовнику юридичні послуги (консультації, складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях та інше), а він сплатив йому за це кошти. Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс складають 33 617 грн.50 коп.(19 690 грн.25 коп. ( відповідно до акту виконаних робіт від 03 травня 2019 року) + 13927 грн.25 коп. (відповідно до акту виконаних робіт від 05 березня 2020 року). Окрім цього, він змушений був приїздити разом із адвокатом у судові засідання із м. Херсон, оскільки клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції судом розглянуті не були. Враховуючи відстань між містами та середні витрати пального, які складають 10 л. на 100 км., при вартості бензину 28.00 грн. за літр, фактичний розмір витрат на пальне для участі у судовому засідання за період розгляду зустрічного позову з грудня 2017 року ( 7 судових засідань ) складає 2940 грн.(150 км х10 л=15л х 28.00 грн.= 420 грн. х 7 (кількість судових засідань). Амортизація авто, яку він оцінює у 200 грн. за кожну поїздку до м. Миколаєва складає 1400 ( 7х200). Разом витрати 4340 грн. В обґрунтування підстав для задоволення клопотання про компенсацію судових витрат ОСОБА_2 посилався на зловживання ОСОБА_3 процесуальними правами, штучність та безпідставність позовів, у яких відсутній спір та порушення права як такового. ОСОБА_3 , маючи на меті не повернення позики йому ( ОСОБА_2 ) та збереження за собою майна, переданого в іпотеку йому ( ОСОБА_2 ), перебуваючи у змові зі сім`єю ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , вдався до незаконних дій задля створення перешкод ОСОБА_2 у задоволені вимог забезпечених майном та починаючи з 2015 року ним було подано 37 позовів, які жодним чином не впливають на його права та не стосуються його. У справі що розглядалася, сторона ОСОБА_3 та його представник чотири рази змінювали підстави та предмет позову зустрічних вимог, таким чином затягуючи розгляд справи та скасування заходів забезпечення позову; зверталися до суду з клопотання про проведення експертизи та встановлення вартості майна, переданого в іпотеку та просили зупинити провадження у справі на час проведення експертизи; заявляли необґрунтований відвід судді Чулупу О.С.; заявляли клопотання, які не мали відношення до розгляду цієї справи; не отримували судову кореспонденцію, позивач не виконав ухвалу суду від 15 серпня 2019 року про забезпечення судових витрат та не вніс на депозитний рахунок кошти у розмірі 19 960 грн. 25 коп.; ні позивач, ні його представник не з`явилися у судові засідання призначені на 23 серпня та 04 грудня 2019 року, 09 січня та 11 лютого 2020 року, наполягали на позові після того як відпали підстави позову. Вищенаведене є свідченням необґрунтованих дій з боку сторони ОСОБА_3 задля затягування розгляду справи як на стадії подання зустрічного позву, так і на стадії його розгляду. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на п.9 ст.141, п.6 ст.142 ЦПК України просив ухвалити додаткове рішення/ ухвалу та стягнути на його з ОСОБА_3 огли понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 617 грн. 50 коп. та витрати, що були понесені ним зв`язку з необхідністю участі у судових засіданням в м. Миколаєві у розмірі 4340 грн. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2020 року у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення відмовлено. Відмовляючи у задоволені цієї заяви на підставі ст.270 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що заявником не надано оригіналів квитанції, які б підтверджували реальні витрати за надання правової допомоги. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції відповідач подав на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив про її скасування та ухвалення нового судового рішення, яким його заяву про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені його заяви за відсутності оригіналів документів, які підтверджують оплату наданих йому послуг правничої допомоги, оскільки надані суду копії таких документів завірені ним належним чином, з врахуванням вимог ст.95 ЦПК України. Крім того, сума судових витрат, які він планує понести у зв`язку з розглядом справ справи у суді апеляційної інстанції становлять 9984 грн.50 коп. та вказану суму просить стягнути з ОСОБА_3 огли. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 вказував про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність ухвали суду першої інстанції. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, просив про її задоволення. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , представник третьою особи - ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали просили відмовити у її задоволені, залишивши без змін ухвалу суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону в повні мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки( т.1 а.с.3-6). Заперечуючи проти позову, 22 вересня 2017 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання іпотечного договору недійсним (т.2 а.с.49-53), який ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2017 року прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом (т.2 а.с.69). Відповідно до ч.1, 4 ст.135 ЦПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Крім того, таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Під час розгляду справи ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення судових витрат на правову допомогу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним на суму 24492 грн.75 коп., яка складається із 19690 грн.25 коп. витрачених відповідачем за надання йому правничої допомоги та 4802 грн.50 коп. орієнтована сума понесених витрат, з тих підстав, що даний позов має ознаки завідомо безпідставного, ОСОБА_3 не має зареєстрованого в Україні місця проживання, а здійсненні ним( ОСОБА_7 ) витрати на правову допомогу у разі відмови у позові можуть бути не відшкодовані ОСОБА_3 чи таке відшкодування може бути ускладнене ( т.3 а.с.24-27) На підтвердження надання ОСОБА_2 правової допомоги та понесених витрат останній надав Договір про надання правової допомоги від 17 січня 2019 року, укладений ним з адвокатом Старюком В.А., ордер серії ХС №041412 від 22 вересня 2018 року (т.3 а.с.41,42,45-47) та квитанції від 26 березня 2019 року на суму 7563 грн.; від 19 квітня 2019 року на суму 5762 грн., від 03 квітня 2019 року на суму 4802 грн.50 коп., від 25 квітня 2019 року на суму 3361 грн.75 коп., акт виконаних робіт від 03 травня 2019 року, де зазначено види виконаних робіт, витрачений час на їх виконання та їх вартість на суму 19690 грн.25 коп. Вартість однієї години роботи адвоката, відповідно до розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс та планує понести у зв`язку з розглядом справи, розрахована виходячи із 50% від прожиткового мінімуму на одну особу 1921 грн., а саме 960 грн.50 коп. Судові витрати, які відповідач планує понести - участь адвоката у судових засіданнях 4802 грн.50 коп. (5 год х 960.5) (т.3 а.с.43,48). Зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 нерухомого майна та місця реєстрації на території Україні, суд першої інстанції дійшов висновку про наявні підстави для забезпечення судових витрат по цій справі та ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 серпня 2019 року вищезазначену заяву задовольнив (т.3 а.с.74). Зобов`язав ОСОБА_3 внести протягом п`ятнадцяти днів на депозитний рахунок суду (одержувач ТУ ДСУ в Миколаївській області) грошові кошти в сумі 19690 грн.25 коп. як забезпечення судових витрат по справі. При цьому суд попередив позивача, що у разі невиконання ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде залишена без розгляду. Вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, суд першої інстанції не досліджував питання чи має позов ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_2 його позов до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України (т.3 а.с. 52,73). 27 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залишення зустрічного позову ОСОБА_3 огли без розгляду з підстав невиконання ним ухвали суду про забезпечення судових витрат ( п.10 ч.1 ст.257 ЦПК України) та у зв`язку з неявкою сторони позивача у судове засідання 09 січня та 11 лютого 2020 року (п. ч.5 ст.223 ЦПК України). Крім того, просив про скасування заходів забезпечення позову відповідно до постави Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2018 року та розглянути клопотання про застосування ст. 44 ЦПК України до позивача ОСОБА_3 від 23 квітня 20019 року та винести окрему ухвалу стосовно прийнятого рішення ( т.3 а.с.157-160). Вимог щодо компенсації судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованих дій позивача це клопотання не містить. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору залишено без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст.257 ЦПК України, а саме не внесення ОСОБА_3 огли на депозитний рахунок суду суми судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_2 за розгляд цієї справи. Також цією ухвалою скасовано заходи забезпечення позову застосовані постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 07 березня 2018 року щодо накладення арешту на адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1 , на земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2518га, кадастровий номер 4810137200:16:003:0016, та щодо заборони ОСОБА_2 , здійснювати будь-які дії щодо адміністративно-побутового та торгівельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та щодо земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою (т.3 а.с.163). Висновків щодо наявності чи відсутності підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з неявкою у судове засідання позивача чи його представника, визнання дій ОСОБА_3 зловживанням правами відповідно до приписів ст.44 ЦПК України ця ухвала не містить. Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь у тому чи іншому судовому засіданні. За змістом ч. 5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв`язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду. При цьому заявник повинен зазначити, у чому саме полягають необґрунтовані дії позивача. Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, необхідною умовою для застосування ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача. Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.( постанова Верховного Суду у справі 148/3121/16 Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Як вбачається із матеріалів справи і позивач ОСОБА_3 , і його представник ОСОБА_1 були присутні у судовому засіданні 11 вересня 2019 року (вирішувалося питання про відвід судді) та отримали ухвалу суду від 15 серпня 2019 року. Таке спростовує заперечення представника позивача факту необізнаності та неотримання її стороною. Проте, протягом тривалого часу вимоги ухвали позивачем виконані не були. Доказів неможливості її виконання з поважних причин (хвороба тощо) суду не надано. Залишаючи ухвалою суду від 02 березня 2020 року позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 15 серпня 2019 року, кошти на депозитний рахунок суду не внесено. Оскільки невиконання ухвали про забезпечення призвела до затягування розгляду справи по суті, наслідком якої стало залишення позову без розгляду, такі дії є необґрунтованими, і саме на компенсацію пов`язаних з цими діями судових витрат має право відповідач за умови належного доведення цих витрат відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Матеріали справи містять докази виконання відповідачем ОСОБА_2 та його представником положень ч.1 ст.134 ЦПК України та у на позов зазначено про попередній розрахунок понесених судових витрат. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Тобто відповідач має право стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, якщо позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. На підтвердження надання ОСОБА_2 правової допомоги та понесених витрат, останній надав Договір про надання правової допомоги від 17 січня 2019 року, укладений ним з адвокатом Старюком В.А., ордер серії ХС №041412 від 22 вересня 2018 року (т.3 а.с.41,42,45-47) та квитанції від 26 березня 2019 року на суму 7563 грн.; від 19 квітня 2019 року на суму 5762 грн., від 03 квітня 2019 року на суму 4802 грн.50 коп., від 25 квітня 2019 року на суму 3361 грн.75 коп., акт виконаних робіт від 03 травня 2019 року, де зазначено види виконаних робіт, витрачений час на їх виконання та їх вартість на суму 19690 грн.25 коп. Вартість однієї години роботи адвоката, відповідно до розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс та планує понести у зв`язку з розглядом справи, розрахована виходячи із 50% від прожиткового мінімуму на одну особу 1921 грн., а саме 960 грн.50 коп. Судові витрати, які відповідач планує понести - участь адвоката у судових засіданнях 4802 грн.50 коп.( 5 год х 960.5) ( т.3 а.с.43,48). Так, відповідно до акту виконаних робіт від 03 травня 2019 року, витрачений час на виконання повноважень становить _ 20.5 год та їх вартість 19690 грн.25 коп. : -вивчення, аналіз зустрічної позовної заяви та копій матеріалів справи отриманих від замовника 2881.50 грн.( 3 год); -клієнта з правових питань 960,50 грн.( 1 год); -аналіз судової практики 1921 грн.( 2 год); -підготовка та складання відзиву на позов 4802 грн. ( 5 год); -підготовка та складання заяви про забезпечення судових витрат 960.50 грн.(1 год); -клопотання про визначення учасників справи 960.50 грн.( 1 год) -клопотання про обов`язкову участь позивача у судовому засіданні 960.50 грн.( 1 год) -клопотання про запит до ДФС 960.50 грн.( 1 год); -заява про застосування позовної давності 1921 грн.( 1 год); -клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та у зв`язку з цим вжиття відповідних заходів 2881.50 грн.( 3 год) -клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції 480.25 грн.( 0.5 год) Відповідно до акту- опису виконаних робіт від 05 березня 2020 року, витрачений час на виконання повноважень становить _14.5 год та їх вартість 13927 грн.25 коп.: -заява про ознайомлення з матеріалами справ (24.03.2019) 480 грн.25 коп.; -клопотання про визначення складу належних учасників у справі (11.04.2019) 480.25 ( 0.5 год); -клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції( 25.04.19)- 480.25 ( 0.5 год); -клопотання про залишення позову без розгляду (10.09.19) -1440.75 грн. ( 1.5 год); -заява про розгляд справи за відсутності відповідача ( 11.09.19) 4890.25 грн.(0.5 год); -Клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції ( 21.11.19, 13.12.19, 29.01.20,15.02.20) - на загальну суму 1921 грн. (із розрахунку по 480.25 грн. за 0.5 год та 4 клопотання); -клопотання про скасування заходів забезпечення позову (26.11.19) 960.50 грн.(1год); -заява про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову у передбачені ч.2 ст.158 ЦПК України строки (20.01.20- 480.25грн.( 0.5 год) -клопотання про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову (27.02.20) -2401.25 грн.( 2.5 год) -підготовка клопотання про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи( на правничу допомогу)(05.03.20) - 4802 грн.5 ( 5 год). Вказані документи завірено сторонами відповідності до вимог ст.95 ЦПК України, а тому висновок суду про із відсутність доказів реальності щодо здійснення оплати таких витрат є безпідставним. Таким чином відповідачем доведено понесення ним витрат на правничу допомогу. В той же час представником відповідача безпідставно включено до розрахунку від 05 березня 2020 року витрати на підготовку клопотань про визначення складу належних учасників у справі (11.04.2019) та клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції (25.04.19), оскільки відповідачем за надані ним послуги у вказані дати сплачену адвокату відповідно до акту від 03 травня 2019 року та квитанцій від 19 квітня 2019 р. Також не може бути прийняті до уваги витрати на складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, оскільки остання відсутня у матеріалах справи. Зважаючи на викладене з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 належить стягнути 32176 грн.75 коп. витрат за надання правничої допомоги. Що ж стосується вимог про стягнення транспортних витрат відповідача понесених задля участі у судовому засіданні у м. Миколаєві у розмірі 4340 грн, то у їх стягненні слід відмовити, по - перше, їх розмір не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами в силу вимог ст.ст.76- 80 ЦПК України, по-друге, за ч.1 ст.138 ЦПК України витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, несуть сторони. Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням цивільного судочинства. Як передбачено ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, до яких, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, заявлено завідомо безпідставного відводу. Водночас ЦПК України, не містить критеріїв визначення безпідставного або штучного позову, а тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не вбачається за можливе. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок про те, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, може бути розцінене як порушення права позивача на судовий захист. У ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, підставою звернення до суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права. У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. ОСОБА_2 , подаючи заяву про компенсацію витрат пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, посилався на те, що ОСОБА_3 пред`явлено безпідставний позов, та навів доводи необґрунтованості дій позивача при звернені до суду з цим позовом. Однак, заява не містить переконливих доводів і доказів необґрунтованості дій позивача при зверненні до суду з позовом. Більш того, ОСОБА_3 вчиняючи дії в межах цієї цивільної справи, здійснював своє конституційне право на судовий захист у обраний ним спосіб. При цьому відповідач, у свою чергу, не навів фактичних даних про те, що дійсна мета позову про визнання недійсним іпотечного договору - заблокувати інший спір, а не встановлення фактичних обставин справи, які можуть вплинути на розгляд іншої справи, зокрема і спору про звернення стягнення на предмет іпотеки. В той же час, слід звернути увагу, що судом першої інстанції не було визнано поданий ОСОБА_3 позов завідомо безпідставним чи штучним, заявлений відвід безпідставним, вчинення дій на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи як позивачем, так і його представником, відповідно до положень ст.44 ЦПК України, що свідчить про зловживання процесуальними правами, і є виключним повноваженням суду першої інстанції, А тому, твердження відповідача про те, що пред`явлення позивачем безпідставного позову, неодноразова зміна підстав позову, необґрунтований відвід, не можна розцінювати як необґрунтовані дій позивача при звернення до суду з позовом та під час його розгляду. Ще однією підставою для визнання дій позивача необґрунтованими, на думку відповідача, є підтримання позивачем ОСОБА_3 зустрічного позову після того, як обставини на які він посилається як на підставу визнання договору іпотеки недійсним відплати після ухвалення судом рішень по цивільній справі №490/9998/17 та 490/10001/17. З метою затягування розгляду справи ОСОБА_3 підтримував позовні вимоги і своїм право на залишення позову без розгляду не скористався. Колегія суддів не погоджується з таким доводом, виходячи з того, що за приписами ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Не заслуговують на увагу аргументи заяви про необґрунтовані дії щодо явки сторони позивача у судове засідання. Так, у своїй заяві відповідач посилається на те, що сторона позивача не з`явилася на оголошення ухвали про забезпечення судових витрат. Однак таке не можна вважати необґрунтованою дією сторони, оскільки це є її правом з`являтися до суду, за винятком випадків, коли така явка визнано обов`язковою. Примусова явку у судове засідання на оголошення рішення суду процесуальним законом не передбачена. У матеріалах справи наявні відомості про відкладення розгляду справи на 23 серпня 2019 року та повідомлення про це представника позивача, проте журнал судового засідання на вказану дату у матеріалах справи відсутній взагалі. А тому підтвердити чи спростувати неявку позивача та його представника на вказану дату не є можливим (а.с.75). 04 грудня 2019 року судове засідання не відбулася, у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі. Відомостей про явку сторін на вказану дату та повідомолення їх про наступну дату розгляду справи, матеріали справи не містять. 09 січня 2019 року у судове засідання не з`явилися позивач та його представник. Між тим, у матеріалах справи відсутні взагалі будь-які відомості про врученням їм судової повістки на вказану дату у визначеному законом порядку. Розгляд справи було відкладено на 11 лютого 2020 року та за наявності клопотання представника позивача ОСОБА_1 , відкладено судом на 02 березня 2020 року. Вищенаведені обставини також не є свідченням необґрунтованості дій сторони позивача під час розгляду справи. Більш того, за матеріалами справи, позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду не у зв`язку з неявкою у судове засідання позивача, хоча такі вимоги суду заявлялися, а з інших підстав. Відповідно до отриманої апеляційним судом інформації від Мішково-Погоріловської сільської ради Миколаївської області від 22 червня 2020 року та Управління ДМС України в Миколаївській області від 23 червня 2020 року, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .( т.4 а.с.26,39). Таке спростовує доводи відповідача про необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду та зазначення ним у позові адреси реєстрації, за якою він не зареєстрований. Більш того, не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача про те, що свідченням необґрунтованих дій ОСОБА_3 , направлених на затягування розгляду справи за його позовом та зустрічним позовом, є пред`явлення позовів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,як один до одного, так і до ОСОБА_3 з огляду на те, що кожен із них реалізовували своє право на судовий захист, визначивши зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та визначивши підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначали способи захисту такого права. Крім того, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування за даних обставин положень ч.9 ст.141 ЦПК України, тому що рішення по суті спору, відповідно до приписів ст.258 ЦПК України, судом не приймалося. Порядок же відшкодування витрат у разі визнання позову без розгляду чітко визначений у ст.142 ЦПК України. Відповідач подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи її вимогами ч.9 ст.141 та ст.142 ЦПК України, при цьому у прохальній частині заяви просив постановити додаткове рішення або ухвалу про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення, суд посилався на підставі ст.270 ЦПК України. Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується. Порядок і підстави ухвалення додаткового рішення регламентовані ст. 270 ЦПК України. Так, у відповідності до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року, згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст.220 ЦПК України воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішували вимоги, не досліджені в судовому засіданні. З аналізу наведеної норми процесуального закону слід дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ст. 270 ЦПК України підстав. При цьому, суд першої інстанції судового рішення по суті спору у цій справі не ухвалював, а прийняв ухвалу про залишення позову без розгляду. Колегія суддів звертає увагу, що ст. 142 ЦПК України на підставі якої заявник звернувся до суду першої інстанції не містить вказівок на процесуальну форму розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду у вигляді додаткового рішення. Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Постановляючи оскаржувану ухвалу, судом першої інстанції не звернуто увагу, що п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України визначає порядок ухвалення додаткового судового рішення після ухвалення саме рішення, тобто, коли розгляд справи розглянуто по суті, а не будь-якого іншого процесуального документу (судового рішення). Враховуючи, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, залишено без розгляду, суду першої інстанції необхідно було визначитися із процесуальною формою, яку необхідно застосовувати при вирішенні заяви відповідача про компенсацію судових витрат, здійснених внаслідок необґрунтованій дій позивача, однак суд усунувся від цього і постановив ухвалу за загальними положеннями ст. 270 ЦПК України. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Що ж стосується клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання дій адвоката зловживанням процесуальними права, то колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке. Відповідно до матеріалів справи між ОСОБА_3 та адвокатом Масютіним С.О. було укладено договір доручення №05/06 від 05 червня 2020 року на представлення останнім інтересів клієнта (т.4 а.с.9-10,11). 09 червня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката про відкладення розгляду справи та надати йому строку на подачу відзиву на скаргу, оскільки не мав можливості в розміні строки направити апеляційну скаргу, які отримав лише 05 червня 2020 року. Для дотримання рівності прав сторін тому числі отримання правової допомоги адвоката, судом клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено. У судове засідання 09 липня 2020 року адвокат Масютін С.О. направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю його у судовому засіданні у м. Києві як боржника у справі про заміну сторони виконавчого провадження та надав документи на підтвердження цих обставин. Клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено. Зважаючи на викладене колегія суддів не вважає, що дії адвоката можна розцінювати як зловживанням процесуальними правами, які спрямовані на затягування судового процесу. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки ухвала суд першої інстанції від 21 квітня 2020 року постановлена судом із грубим порушенням вимог процесуального закону та не може вважатись законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про компенсацію здійснених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення. Заяву ОСОБА_2 про компенсацію здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу в частині зустрічного позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32176 грн.75 коп. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 24 липня 2020 року.