Постанова 4824 № 759/7959/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________ Справа № 759/7959/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2728/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Тетяни Володимирівни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 6 листопада 2019 року (суддя Горбенко Н.О.) про відмову в ухваленні додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, встановила: рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 74 493грн 72коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 000грн на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 1 250грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 15 жовтня 2019р. представник ОСОБА_1 - адвокат Мазур І.О. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, в якій заявник просила стягнути з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу при розгляді справи, посилаючись на те, що судом не вирішено дане питання, а докази понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу долучені до матеріалів справи. Також представником позивача направлено суду клопотання про приєднання доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 013грн 75коп. 30 жовтня 2019р. ТОВ «Кийтранс-2005» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами, крім того, не відомо, скільки часу витрачено на ці послуги та з якого погодинного розрахунку виходив адвокат. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 6 листопада 2019 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк Т.В. просить ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення, яким судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 12 013грн 75коп. покласти на відповідача. Представник позивача посилається на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновку суду про відсутність заяви позивача про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу обставинам та матеріалам справи, оскільки вимога про відшкодування судових витрат була викладена у прохальній частині позовної заяви, а також у відповіді на відзив, а нормами ЦПК України не передбачено обов`язок подавати заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в формі окремого процесуального документу. Крім того, представник позивача зазначає, що до винесення рішення суду були подані докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, та їх вартості, зокрема копія договору про надання правової допомоги № 24 від 16 квітня 2019р. та копії актів прийому-передачі, а у позовній заяві було зазначено, що докази оплати послуг будуть надані одразу після її здійснення. Також представник позивача звертає увагу, що 15 жовтня 2019р. позивач направив суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого додана копія платіжного доручення № 17137 від 15 жовтня 2019р. з відміткою банку про проведення платежу у розмірі 12 013грн 75коп., що підтверджує оплату позивачем вартості наданої правової допомоги. 6 листопада 2019р. суду надано виписку по рахунку АБ «Ірини Мазур «Голдрейн Партнерс» від 5 листопада 2019р., довідку про реквізити гривневого рахунку АБ «Ірини Мазур «Голдрейн Партнерс», деталізацію до акту прийому-передачі №3 від 6 травня 2019р. до Договору № 24 від 16 квітня 2019р. та до акту прийому-передачі №139 від 2 жовтня 2019р. до Договору № 24 від 16 квітня 2019р. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кийтранс-2005» просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки на момент ухвалення рішення суду позивач не поніс витрати на правничу допомогу, так як послуги оплачені ним тільки 15 жовтня 2019р. Позивачем також не було подано відповідну заяву щодо надання доказів у підтвердження розміру витрат до закінчення судових дебатів, як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Крім того, у пункті 4.2.1. розділу 4 Договору про надання правової допомоги № 24 від 16 квітня 2019р. передбачена сплата позивачем авансу перед початком надання послуг, а пунктом 4.2.2. Договору визначено, що кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 5 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, тому враховуючи надані акти прийому-передачі №3 та №139, підписані 6 травня 2019р. та 2 жовтня 2019р., позивач повинен був оплатити вартість правової допомоги не пізніше 7 жовтня 2019р. ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.204 т.2), у судове засідання свого представник не направило, клопотання про його перенесення не подало, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Т.В., яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника ТОВ «Кийтранс-2005» - адвоката Митяй Л.А., яка просила залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в прийнятті додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, анадані представником позивача документи не є належними доказами понесення таких витрат позивачем. Проте, погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У частині 3 статті 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що до складу судових витрат ним віднесено сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, які згідно укладеного договору про надання правової допомоги від 16 квітня 2019 року становлять 12 000грн. Прохальна частина позовної заяви містить вимогу про покладення судових витрат позивача на відповідача. Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. У позовній заяві позивач зазначив, що докази витрат позивача на професійну правничу допомогу будуть надані одразу після здійснення оплати разом із клопотанням про подання доказів. До позовної заяви була надана копія договору про надання правової допомоги від 16 квітня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ірини Мазур «Голдрейн Партнерс» та копія ордеру, виданого адвокатським бюро адвокату Гаврилюк Т.В. на представлення інтересів ОСОБА_1 в усіх судах. До відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 11 червня 2019 року, представником позивача надані, як докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, акт прийому-передачі № 3 від 6 травня 2019 року на 6000грн. 7 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання адвоката Гаврилюк Т.В. про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, і повідомлено про направлення на адресу суду поштовим зв`язком доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. 8 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання адвоката Гаврилюк Т.В. про приєднання до матеріалів справи акту прийому-передачі № 139 від 2 жовтня 2019 року. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не подано заяви про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не відповідає наявним матеріалам справи. Крім того, у порушення вимог ст. 246 та 270 ЦПК України, суд за результатами розгляду заяви представника позивача про розподіл судових витрат, постановив ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення, не врахувавши, що питання про судові витрати вирішується шляхом ухвалення додаткового рішення, яким можна як задовольнити вимоги про відшкодування судових витрат, так і відмовити у їх відшкодуванні. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому вищезазначені норми процесуального права не передбачають, що оплата правничої допомоги обов`язкового повинна відбутися до прийняття рішення по суті спору. Оцінюючи надані представником позивача докази, суд першої інстанції обмежився посиланням на те, що надані акти виконаних робіт та копія квитанції не є належними доказами понесених витрат, однак, не навів обґрунтування свого висновку та зазначив чому надані документи не є належними доказами. Також суд першої інстанції не врахував, що позивачем надана копія платіжного доручення від 15 жовтня 2019 року, а не копія квитанції, про перерахування грошових коштів адвокатському бюро з відміткою банку про здійснення перерахування, а відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а не про відмову у задоволенні такого клопотання. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судом першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у прийнятті додаткового рішення порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тому колегія суддів скасовує ухвалу суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги про ухвалення апеляційним судом додаткового рішення задоволенню не підлягають, так як не ґрунтуються на нормах процесуального права, оскільки судом першої інстанції була постановлена ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Тетяни Володимирівни задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 6 листопада 2019 року скасувати, заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення направити до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 лютого 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк