Постанова 4824 № 759/7959/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________ Справа № 759/7959/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2728/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року (суддя Горбенко Н.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005», третя особа: Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, встановила: у квітні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнути з відповідача 74 395грн 72коп. майнової шкоди, 3% річних у сумі 960грн 65коп., інфляційних втрат у розмірі 2 621грн 89коп та моральної шкоди у розмірі 40 000грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 23 грудня 2018р. о 13год. 40хв. на проспекті Перемоги, 49/2 у м. Києві з вини водія транспортного засобу ATAMAN А093116, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Кийтранс-2005», ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний йому на праві власності автомобіль «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 . Позивач зазначав, що згідно звіту № 467-19 від 2 лютого 2019р. про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 214 369грн, з урахуванням ПДВ. Витрати на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 склали 2 010грн 05коп. Позивач зазначав, що ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, 20 лютого 2019р. перерахувало йому 99 490грн страхового відшкодування. Крім того, на його заяву відповідачем 19 квітня 2019р. сплачено 42 493грн 42коп., однак отримані ним грошові кошти не є достатніми для відшкодування завданої йому шкоди, тому відповідач повинен сплатити різницю між відшкодуванням та завданою шкодою разом з витратами за послуги оцінювача у сумі 74 395грн 72коп. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на те, що у зв`язку із небажанням відповідача відшкодовувати шкоду у повному обсязі, неможливістю через це здійснити ремонт автомобіля та користуватися ним, а також у зв`язку із завданням пошкоджень, які майже дорівнюють самій вартості автомобіля, він зазнав істотних незручностей та душевних страждань, був змушений витрачати час та кошти для відновлення порушених прав, перелаштовувати ритм життя та графік пересувань по місту, скасувати заплановану та оплачену поїздку в Карпати на святкування Нового року, оскільки вже були відсутні квитки на потяги та автобуси, тому він просить відшкодувати йому моральну шкоду, розмір якої визначив у 40 000грн. В заяві про збільшення позовних вимог від 11 червня 2019р. позивач зазначав, що поніс додаткові витрати по сплаті слюсарних робіт у сумі 2 610грн, діагностики з допомогою IDS у сумі 275грн 40коп. та комісії банку за оплату вказаних робіт у сумі 20грн, які просив стягнути з відповідача. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Кийтранс-2005» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 74 493грн 72коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 000грн на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 1 250грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Кийтранс-2005» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, застосування статей 1166, 1187, 1188 ЦК України не свідчить про виникнення у юридичної особи обов`язку відшкодовувати шкоду, завдану водієм, а з тексту рішення не вбачається зв`язок винної в ДТП особи та заявленим позовом саме до ТОВ «Кийтранс-2005». Також відповідач зазначає, що суд не оцінив докази подані відповідачем, не звернув увагу, що виплата страхового відшкодування відбулася на підставі ремонтної калькуляції, складеної страховою компанією, проти якої позивач не заперечував, а також те, що в суму сплачених відповідачем коштів в розмірі 42 493грн 42коп. включена франшиза у розмірі 510грн, а виплачена сума становить різницю між страховим відшкодуванням та завданою шкодою. Крім того, відповідач звертає увагу, що відшкодування шкоди відбулося за матеріалами страхової справи на підставі калькуляції, зробленої оцінювачем ОСОБА_4 , і така калькуляція є ідентичною щодо переліку запасних частин, що підлягають заміні, або ремонту/фарбуванню та переліку ремонтних робіт, а позивачем не спростовано висновок ремонтної калькуляції № 1848495 від 25 січня 2019р. щодо розміру завданої шкоди. Також відповідач зазначає, що суд не взяв до уваги рецензію на звіт № 467-19 про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , яка була проведена Українським товариством оцінювачів 25 червня 2019р. Відповідач не погоджується із стягненням на користь позивача витрат на послуги оцінювача у розмірі 2 010грн 05коп., оскільки позивач самостійно вирішив провести повторну оцінку розміру вартості матеріального збитку; із сумою матеріальної шкоди у розмірі 74 493грн 72коп., так як позивачем була заявлена сума 74 395грн 72коп.; та моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів її завдання. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Гаврилюк Т.В. просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального права, а відповідач не заперечував проти свого обов`язку відшкодувати завдану позивачу шкоду у результаті ДТП. Також представник позивача вважає, що суд правильно взяв до уваги звіт оцінювача ОСОБА_4 , як складений фахівцем у даній галузі. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 23 грудня 2018р. о 13год. 40хв. на проспекті Перемоги, 49/2 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який належить позивачу, автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , та автобуса ATAMAN А093116, д.н.з.НОМЕР_1 , під керуванням водія ТОВ «Кийтранс-2005» ОСОБА_2 , у результаті якої автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладено штраф у розмірі 340грн (с.с.24 т.1). Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5480791 від 9 грудня 2018 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ATAMAN А093116 була застрахована в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000грн та франшизою 510грн (с.с.107 т.1). Відповідно до звіту № 467-19 від 2 лютого 2019р. про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням втрати товарної вартості складає 214 369грн (с.с.36-55 т.1). За складання вказаного звіту позивачем було сплачено 2 010грн 05коп. (с.с.56 т.1). 31 січня 2019 року позивач звернувся до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку із пошкодженням його автомобіля у ДТП 23 грудня 2018р. (с.с.34 т.1). 20 лютого 2019 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» перерахувало на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 99 490грн (с.с.58 т.1). 22 лютого 2019 року ТОВ «Кийтранс-2005» отримало уточнення претензії позивача з вимогою про відшкодування майнової шкоди у розмірі 103 915грн 09коп. (с.с.59 т.1). 19 квітня 2019 року ТОВ «Кийтранс-2005» перерахувало позивачу 42 493грн 42коп. (с.с.125 т.1). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, тому відповідно до ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно частини 4 статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про недостатню обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у якому відсутня оцінка наданим сторонами доказам, та посилання на всі норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. Під час судового розгляду відповідач не заперечував, що автобус ATAMAN А093116, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , належить ТОВ «Кийтранс-2005», а на момент ДТП ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що ТОВ «Кийтранс-2005»є належним відповідачем при вирішенні спору про відшкодування позивачу завданої у результаті ДТП за участю ОСОБА_2 шкоди, оскільки відповідно до ст. 1172 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну з вини ОСОБА_2 , повинен нести його роботодавець - відповідач по справі. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У підтвердження розміру завданої йому матеріальної шкоди, позивач надав суду першої інстанції звіт № 467-19 від 2 лютого 2019р. про розмір вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_2 , складений оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 214 369грн і складається із вартості відновлювального ремонту у розмірі 203 915грн 09коп. та втрати товарної вартості у розмірі 10 453грн 91коп. З наданих суду першої інстанції документів вбачається, що страховиком позивачу було відшкодовано 99 490грн страхового відшкодування. Крім того, відповідачем позивачу було виплачено 42 493грн 42коп., з врахуванням 510грн франшизи, отже невідшкодованою залишається сума 72 385грн 58коп. За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6. Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2014р. у справі 6-49цс14. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди, тому крім вартості відновлювального ремонту, позивач має право на відшкодування втрати товарної вартості. Посилання представника відповідача на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про день проведення огляду автомобіля спеціалістом, підтверджуються матеріалами справи. Разом з цим, суду не надано доказів того, що вказана обставина вплинула на результати огляду та висновок спеціаліста. Саме неповідомлення відповідача про дату огляду автомобіля спеціалістом, не може бути достатньою підставою для визнання звіту неналежним доказом. Також не може бути підставою для визнання вказаного звіту неналежним доказом та обставина, що позивачем не був наданий письмовий договір, укладений зі спеціалістом, на проведення оцінки автомобіля, так як це не передбачено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Крім того, акт огляду транспортного засобу , складений 4 січня 2019 року оцінювачем ОСОБА_4 , був використаний страховою компанією для визначення розміру страхового відшкодування, що не заперечував відповідач. Доводи апеляційної скарги, що суд безпідставно не врахував при визначенні розміру завданої позивачу шкоди калькуляцію, яка була складена оцінювачем ОСОБА_4 для страхової компанії, колегія суддів вважає необґрунтованими з таких підстав. Надана відповідачем суду першої інстанції ремонтна калькуляція від 25 січня 2019 року, на підставі якої страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування у сумі 141 983грн 42коп., не містить підпису особи, яка її склала, і будь-яких доказів того, що вона була складена тим же оцінювачем, яким складений звіт № 467-19 від 2 лютого 2019р., матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. Звертає колегія суддів увагу і на ту обставину, особа, яка склала ремонтну калькуляцію для страхової компанії, використовувала ціни на запчастини станом на 3 грудня 2018 року, а оцінювачем ОСОБА_4 при складанні звіту використані ціни на запасні частини станом на 10 січня 2019 року. При цьому, перелік запасних частин, які підлягають заміні, та перелік ремонтних робіт, є ідентичними. Колегія суддів вважає, що ремонтна калькуляція, складена 25 січня 2019 року та використана для визначення розміру страхового відшкодування, не може бути прийнята судом, як належний доказ у підтвердження розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, оскільки вона не містить підпису особи, яка її склала, та її посади, що позбавляє можливості перевірити кваліфікацію цієї особи та її право на складання такої документації. Також при визначені розміру відновлювального ремонту не були використані ціни, які діяли на час складання ремонтної калькуляції. Посилання у апеляційній скарзі на те, що позивач не заперечував проти зазначених у ремонтній калькуляції від 25 січня 2019 року цін та погодився отримати страхове відшкодування, визначене на підставі вказаної калькуляції, колегія суддів вважає безпідставним, так як матеріали справи не містять документів, які свідчать про визнання позивачем розміру вартості відновлювального ремонту, зазначеного у вказаній ремонтній калькуляції. Отримання позивачем страхового відшкодування, визначеного на підставі вищезазначеної калькуляції, не є підставою для висновку про її визнання позивачем, так як страхове відшкодування було визначено у максимальному розмірі, передбаченому полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5480791 від 9 грудня 2018 року. Разом з цим, звіт № 467-19 від 2 лютого 2019р. про розмір вартості матеріального збитку складений оцінювачем ФОП ОСОБА_4 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 18 березня 2017р. та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 09 червня 2017р. Доводи апеляційної скарги, що звіт № 467-19 від 2 лютого 2019р. не може бути належним доказом у підтвердження розміру завданої позивачу шкоди, так як згідно рецензії громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», зібрані вихідні дані не є достатніми для надання висновку про вартість об`єкта оцінки, припущення оцінювача щодо технічного стану об`єкту оцінки є недостатньо обґрунтованими, що вплинуло на достовірність оцінки, колегія суддів вважає безпідставними, так як у рецензії не зазначено, як саме вказані недоліки вплинули на визначення розміру матеріальної шкоди. Також оцінювачем ОСОБА_4 5 липня 2019 року наданий лист, у якому він роз`яснює хід проведення огляду транспортного засобу позивача та складання звіту, і спростовує викладені у звіті зауваження. Враховуючи вказані обставини та відсутність складеного страховою компанією звіту про завдану позивачу матеріальну шкоду, у разі незгоди із розміром збитків, який був визначений позивачем та підтверджений звітом оціювача, відповідач не був позбавлений можливості заявити у суді першої інстанції клопотання про призначення відповідної судової експертизи, однак такого клопотання заявлено не було, а надані відповідачем у спростування доказів позивача документи, не є належними та допустимими у розумінні ст. 77 та 78 ЦПК України, про що суд зазначив вище. Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав належних документів, які б спростували надані позивачем докази у підтвердження своїх позовних вимог, або поставили їх під сумнів, колегія суддів вважає, що надані позивачем докази є належними у підтвердження завданих йому з вини працівника відповідача збитків, тому з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 72 385грн 58коп. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 32.7 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, і таке відшкодування є обов`язком винної особи або його роботодавця. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не вирішив питання про повернення відповідачу пошкоджених та замінених деталей автомобіля не є підставою для скасування правильного по суті рішення. Крім того, матеріали справи не містять заяви відповідача про повернення йому майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, а враховуючи принцип диспозитивності таке питання суд може вирішити тільки за наявності відповідної заяви. Зазначення у відзиві на позовну заяву про обов`язок суду обговорити питання про передачу майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, не може розцінюватися, як заява відповідача про передачу йому такого майна. При цьому, вказані обставини не позбавляють відповідача права на заявлення відповідних вимог у окремому провадженні. Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Частиною 6 статті 139 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У підтвердження оплати за оцінку матеріального збитку позивачем надані копії квитанцій та виписка з його банківського рахунку про перерахування 2 лютого 2019 року на рахунок оцінювача ОСОБА_4 2 010грн 05коп., виконаний оцінювачем ОСОБА_4 звіт визнається судом належним доказом, тому вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем. Разом з цим, понесені позивачем витрати на оплату послуг оцінювача не є матеріальними збитками у розумінні ст. 22 ЦК України і підлягають відшкодуванню, як витрати, пов`язані з розглядом справи. Доводи апеляційної скарги, що позивач за власною ініціативою повторно звернувся до оцінювача ОСОБА_4 для складання звіту про розмір завданого пошкодженням автомобіля матеріального збитку, оскільки страховою компанією був проведений огляд автомобіля позивача та здійснений розрахунок страхового відшкодування, тому відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на проведення оцінки, належними доказами не підтверджені. З матеріалів справи не вбачається, що страховою компанією проводився огляд автомобіля позивача, так як страховиком був використаний акт огляду транспортного засобу, складений 4 січня 2019 року оцінювачем ОСОБА_4 за зверненням позивача, та відсутні документи про направлення позивачу страхового акту або ремонтної калькуляції. Разом з цим правомірними є доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного визначення судом розміру матеріальної шкоди у сумі 74 493грн 72коп., так як таких позовних вимог заявлено не було. Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача матеріальна шкода у сумі 72 385грн 58коп. та 2 010грн 05коп. витрат, понесених на оплату послуг оцінювача. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. роз`яснено, що під моральної шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні цивільних прав, при настанні негативних наслідків. Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у справі 6-108цс13. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під час судового розгляду було встановлено, що автомобіль позивача був пошкоджений у результаті винних дій працівника відповідача, що позбавляло можливості позивача користуватися автомобілем та змусило звертатися до суду за захистом своїх прав, так як відповідач відмовився відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, тому суд першої прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. При цьому, колегія суддів вважає, що сам факт звернення позивача до суду за захистом своїх прав є достатнім та належним доказом заподіяння йому відповідачем моральної шкоди. Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував, що відповідач добровільно частково відшкодував завдану шкоду, у момент ДТП позивач не керував транспортним засобом, а відтак, враховуючи засади розумності та справедливості колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір моральної шкоди, який підлягає виплаті позивачу відповідачем, до 5 000грн. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 773грн. 86коп. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права, проте, суд допустив порушення норм процесуального права, не навівши належного обґрунтування прийнятого судового рішення та оцінки наданим сторонами доказам, тому колегія суддів змінює рішення суду та усуває допущене порушення шляхом викладення мотивування часткового задоволення позовних вимог у даній постанові. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кийтранс-2005», яке знаходиться у м. Києві, вул. Гната Юри, 9, к.414, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33305729, на користь ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , 72 385грн 58коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 5 000грн у відшкодування моральної шкоди, судові витрати у сумі 2783грн 91коп., а всього 80 169грн 49коп.» Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк