Постанова Київський апеляційний суд № 753/19856/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/11792/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м. Київ Справа № 753/19856/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, яка подана представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Коренюк А.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської (Апатенко) Марини Анатоліївни, Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа - Державне підприємство «Сетам» про визнання незаконними дії приватного виконавця в межах проведення виконавчих дій, визнання незаконним та скасування акту приватного виконавця, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, встановив: В провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходилась справа за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської (Апатенко) М.А., АТ «Універсал Банк», третя особа - ДП «Сетам», про визнання незаконними дії приватного виконавця в межах проведення виконавчих дій, визнання незаконним та скасування акту приватного виконавця, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року, яка набула чинності, позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 2 800 грн. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. - Ярошенко Д.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Вказує, що судом першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду визнано недобросовісною поведінку позивача, а тому враховуючи правову позицію Верховного Суду та відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України наявні підстави для задоволення заяви про стягнення судових витрат на правову допомогу. В судове засідання учасники справи не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що залишення позову без розгляду відповідно до ухвали суду від 12 березня 2024 року не є зловживанням стороною позивача процесуальними правами, спір не виник внаслідок неправильних дій такої сторони, що є наслідком для відмови у задоволенні заяви. Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, враховуючи наступне. За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Системний аналіз частин 5, 6 статті 142, частини 9 статі 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами ( висновок Верховного Суду у постанові від 31 січня 2022 року у справі № 462/1026/19). Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 711/64/23. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц , від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 . З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумовської (Апатенко) М.А., АТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП «Сетам» про визнання незаконними дій приватного виконавця в межах проведення виконавчих дій, визнання незаконним та скасування акта приватного виконавця, визнання незаконним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції посилався на те, що належним чином повідомлений позивач не з`явився у судові засідання, що були призначені на 20 лютого 2024 року, 12 березня 2024 року, що свідчить про недобросовісність здійснення позивачем свої процесуальних прав. Належність повідомлення судом позивача/його представника про час та місце розгляду справи підтверджується розписками (після судового засідання від 30.01.2024 року, а.с.215), судовими повістками, надісланими рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, смс-повідоменнями, які доставлено позивачу/його представнику, а також довідками про доставку електронних листів, позицією позивача в судовому засіданні та його заявою про відкладення розгляду справи (заява від 30.01.2024 року), що вказує на обізнаність позивача/його представника про час та місце розгляду справи. Зважаючи на вищевикладене, суд в ухвалі від 12 березня 2024 року дійшов висновку про те, що позивач, який належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, повторно (вдруге поспіль) не з`явився до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, від нього не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, а зважаючи на невизнання відповідачем позову, надані сторонами докази, судом визнано явку позивача обов`язковою з огляду на предмет спору, сторін, третіх осіб, нез`явлення позивача перешкоджає розгляду такої справи, що є підставою для залишення цього позову без розгляду. Отже, вирішуючи питання стосовно компенсації судових витрат, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, оскільки судом в ухвалі від 12 березня 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду визнано недобросовісною поведінку позивача щодо неявки в судове засідання та здійснення позивачем своїх процесуальних прав. Відповідач - приватний виконавець Мілоцький О.Л. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат понесених ним, як відповідачем, на правову допомогу у загальній сумі 2800 грн. Разом із заявою щодо розподілу здійснених ним судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, відповідач надав акт 1-1/2024 від 13.03.2024 року виконаних робіт про надання правничої допомоги на підставі Договору № 26/02 від 26.02.2021 року, замовлення № 1/2023 на надання правничої допомоги на підставі Договору № 26/02 від 26.02.2021 року, Договір № 26/02 від 26.02.2021 року про надання правничої допомоги, платіжні інструкції про понесені витрати на суму 2800 грн. (2400 грн. + 400 грн.). Відповідно до акту 1-1/2024 від 13.03.2024 року виконаних робіт про надання правничої допомоги, надана правнича допомога полягає в участі представника відповідача - адвоката Ярошенка Д.В. в судових засіданнях, що були призначені на 30 листопада 2023 року, 30 січня 2024 року, 20 лютого 2024 року, 12 березня 2024 року ( 700 грн. х 4 = 2800 грн.). Відповідно до опису вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_2 від 16 березня 2024 року та накладної Укрпошти за № 0411409547273, заява відповідача про ухвалення додаткового рішення з додатками була надіслана на адресу позивача ОСОБА_2 . Як вбачається з матеріалів справи, заперечень від позивача щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат до суду першої інстанції не надходило. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав щодо стягнення з позивача на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України компенсації здійснених відповідачем витрат на правову допомогу, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2800 грн., як фактично понесених витрат за надані адвокатом послуги. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищенаведеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатися такою, що постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. про стягнення з позивача на його користь судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2800 грн з вищенаведених підстав. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича, яка подана представником Ярошенком Дмитром Валерійовичем , - задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення: Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича судові витрати на правничу допомогу в сумі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.