Постанова 4804 № 234/8306/20

Єдиний унікальний номер 234/8306/20 Номер провадження 22-ц/804/309/21 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 234/8306/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року (суддя Костюков Д.Г.), в с т а н о в и в : 29 травня 2020 року звернувся ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, обґрунтовуючи тим, що 17 вересня 2019 року він уклав з відповідачем договір оренди житлового приміщення №17/09/19-01, згідно якого ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 орендну плату та плату за надані комунальні послуги в сумі 4000 грн. та в`їхав в орендовану квартиру. Під час його перебування у вказаній квартирі ним були виявлені її істотні недоліки, а саме була несправна сантехніка, тобто приховані дефекти, які були встановлені тільки після підписання договору, зламане вікно та злив раковини, через надмірну вологість у ванній кімнаті до кухні та коридору виповзали слимаки, крім того, обіцянка орендодавця щодо надання у користування холодильника, також залишилася поза його увагою та не була виконана. Про ці недоліки ОСОБА_1 одразу повідомив орендодавця, після чого той погодився повернути сплачені кошти за умови, що орендар залишить орендовану квартиру у строк до 12.00. год. 19 вересня 2019 року. ОСОБА_1 , у вказаний ОСОБА_2 строк залишив орендовану квартиру, але останній гроші до теперішнього часу йому не повернув. Також вважає, що йому спричинено моральну шкоду в сумі 4000 грн., яка полягає в тому, що відповідач своїми діями порушив звичний уклад його життя, у зв`язку з неможливістю проживання у орендованій квартирі він змушений був, облаштовуючи свій домашній побут, шукати інше житло замість того, щоб займатися своїми особистими справами. У зв`язку з невиконанням умов договору оренди просив стягнути з відповідача на його користь безпідставне набуте майно, а саме грошові кошти в сумі 4000 грн., а також моральну шкоду в сумі 4000 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів відмовлено. З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції в своєму рішенні вказує, що відповідно до п. 8.3 договору оренди квартири №17/09/19-01 від 17.09.2019 року між позивачем та відповідачем у випадку дострокового невмотивованого розірвання орендарем договору сплачені авансом суми не підлягають поверненню за невикористаний період часу. але суд не врахував, що авансова сума становить тільки 2300 грн., а сума 1700 грн. є заставою та не є авансом з орендної плати. Крім того, суд вказує, що суд критично відноситься до наданих позивачем роздруківок переписки з соціального мессенджеру, яка начебто велася між позивачем та відповідачем, оскільки викладене у них не доведено належними та допустимими доказами та не спростовує вищевказаних висновків суду, ці висновки суду на думку позивача суперечать ст. 76 ЦПК України та ст. 77 ЦПК України, суд визнаючи докази позивача не належними та недопустимими не обґрунтував свої виводи, чому він визнав докази неналежними та недопустимими. Відповідачем ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надано. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із положеннями частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За вимогами пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 17 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-7). Згідно із умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду для тимчасового проживання квартиру АДРЕСА_1 строком з 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2020 року. Відповідно до п.2.2 вказаного договору дострокове розірвання договору можливе за ініціативою будь-якої сторони з повідомленням про це у письмовому вигляді чи смс на зазначені у цьому договорі номери телефонів іншої сторони не менш ніж за 30 календарних днів. Згідно із п.3.2 вказаного договору прийняття-передача квартири здійснюється на підставі підписаного сторонами акту прийняття-передачі (додаток №1), які є невідокремленими частинами даного договору. В акті зазначається санітарно-технічний стан «об`єкту» на момент його передачі орендарю. Відповідно до п.5.5 договору в момент укладення договору орендатор сплачує орендодавцю передоплату: дві тисячі триста грн.; тисяча сімсот грн. (заставні); тисяча сто грн. (заставні до сплати 30.09.2019 р.) Розділ 8 вказаного договору регулює питання щодо підстав дострокового розірвання договору. Згідно із п. 8.3 у випадку дострокового невмотивованого розірвання орендарем договору сплачені авансом суми не підлягають поверненню за невикористаний період часу. Відповідно до акту прийняття-передачі житлового приміщення (об`єкту) від 17 вересня 2019 року (додаток до договору оренди №1) квартира АДРЕСА_1 на момент передачі її в оренду за своїм технічним станом є придатною для проживання, а саме її санітарний стан (шпалери, стелі, підлога, санвузли, вікна), а також її технічний стан (інженерні мережі, батареї, труби, електрика) та меблі знаходяться в задовільному стані, про що погодився ОСОБА_1 , власноручно підписавши вказаний акт та зауважень не виказав (а.с.7). Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що позивач через два дні після підписання договору, а саме 19 вересня 2019 року, тобто до закінчення строку дії договору, самовільно залишив орендовану квартиру, посилаючись на невідповідність її санітарних характеристик договору оренди з додатками, а при укладанні договору оренди ніяких зауважень щодо незадовільності умовами орендованої квартири та несправності сантехніки, тощо з боку орендаря (позивача) застережень не було. Крім того, за наслідками укладеного договору орендар не висловлював свого застереження щодо відсутності в орендованій квартирі холодильника, адже ніяких доказів на підтвердження такої домовленості між сторонами до позовної заяви додано не було. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достовірних доказів того, що орендована квартира була непридатна для проживання та зазначені ним у позовній заяві недоліки дійсно мали місце, в той час як відповідно до акту прийому-передачі квартири, підписаного обома сторонами, у тому числі позивачем, вбачається зворотне. Позивачем не надано суду доказів того, що договір оренди між ним та відповідачем був розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вимог про відшкодування майнової шкоди в сумі 2300 грн. та моральної шкоди з наступних підстав. Частиною 1 статті 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. За частиною 1 статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Відповідно до частини 3 статті 767 ЦК України наймач зобов`язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі, при цьому якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. Згідно із статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до частини 1 статті 825 ЦК України наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не мін укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою. Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому. Згідно із частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач скористався правом, яке передбачено частиною 1 статті 825 ЦК України, відмовитися від договору найму квартири в односторонньому порядку без дотримання вимоги цієї статті письмово попередити про це наймодавця. Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 1-3 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частинами 1, 5 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо порушення відповідачем прав позивача, оскільки позивачем не було надано суду належних, достовірних та достатніх доказів стосовно цього. Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При укладанні договору оренди ніяких зауважень щодо незадовільності умовами орендованої квартири та несправності сантехніки, тощо з боку орендаря (позивача) вказано не було, також орендар не висловлював свого застереження щодо відсутності в орендованій квартирі холодильника, адже ніяких доказів на підтвердження такої домовленості між сторонами до позовної заяви додано не було. Тобто позивачем не надано достовірних доказів того, що орендована квартира була непридатна для проживання та зазначені ним у позовній заяві недоліки дійсно мали місце, що підтверджується актом про прийняття-передачі квартири, підписаним сторонами. Отже позивач не надав суду доказів того, що договір оренди між ним та відповідачем був розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору другою стороною. Відповідно до п. 8.3 договору оренди квартири №17/09/19-01 від 17 вересня 2019 року між позивачем та відповідачем у випадку дострокового невмотивованого розірвання орендарем договору сплачені авансом суми не підлягають поверненню за невикористаний період часу. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в стягненні отриманої в якості авансу суми 2300 грн. та моральної шкоди в сумі 4000 грн. Наведені в апеляційній скарзі позивача доводи зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Проте обґрунтованими є вимоги про стягнення за договором найму житла суми 1700 грн. (застава). За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. З договору оренди квартири №17/09/19-01 від 17 вересня 2019 року, укладеним між позивачем та відповідачем, не вбачається отримання коштів в якості застави та в подальшому вирішення питання щодо повернення або неповернення вказаних коштів. Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо коштів в сумі 1700 грн. (застава), сплачених позивачем відповідачу, вважаючи їх авансом, який не підлягає поверненню, а тому грошові зазначені кошти, мають бути стягнуті на користь позивача. Отже, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині стягнення коштів в сумі 1700 грн. (застава) за договором оренди. В іншій частині рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2020 року в частини відмови про стягнення застави в сумі 1700 (тисяча сімсот) грн. за договором оренди житлового приміщення скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму застави за договором оренди житлового приміщення 1700 (тисячу сімсот) грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року. Судді І.В. Кішкіна Л.П. Никифоряк О.В. Халаджи