Постанова 4818 № 646/7639/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/7639/17 Головуючий суддя І інстанції Шелест І. М. Провадження № 22-ц/818/4131/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: оренди П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс» про стягнення заборгованості за договором оренди, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приват Банк», в якому просив стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на його користь заборгованість за договором оренди у сумі 32 390 296, 32 грн, що еквівалентно на момент звернення до суду 2 260 313, 77 доларів США. В подальшому позов уточнив та просив стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» грошові кошти у сумі 62 147 516,51 грн та суму судового збору. Позов мотивовано тим, що на підставі договору про відступлення прав вимоги від 12.09.2014 до позивача від ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором оренди нежитлових приміщень між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Приватбанк» від 19.04.2005 з урахуванням змін та доповнень, зокрема, щодо стягнення заборгованості з орендної плати за договором за період з 04.12.2008 (початок невиконання орендарем своїх грошових зобов`язань за договором), щодо стягнення неустойки за порушення з 01.05.2011 обов`язку повернути об`єкт оренди у розмірі подвійної орендної плати; щодо стягнення неустойки за прострочення сплати орендних платежів у виді пені у розмірі 0,1 % суми прострочення та штрафу у розмірі 100 % місячної орендної плати, а також щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. 26.12.2018 ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої з урахуванням заяви про виправлення описки просив стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на його користь 62 147 516,51 грн та суму судового збору. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди від 29.04.2005 року у розмірі 19899017,49 грн, в тому числі: 13175370,45 грн заборгованості з орендної плати, 696977,76 грн 3% річних, 76501,98 грн пені за прострочення платежів з орендної плати та 5950167,30 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна з оренди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального права, необ`єктивне, неповне та формальне дослідження обставин справи просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір відступлення права вимоги №1658 від 12.09.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є неукладеним, а висновки суду про те, що цей договір не був оспорений та є чинний ґрунтуються на неправильно установлених обставинах, які мають значення для справи, суд надав неправильну оцінку обставинам справи. Так, відповідно до п. 7.1 договору оренди від 29.04.2005 в редакції додаткової угоди від 07.08.2007 цей договір є укладений з моменту його державної реєстрації і діє до 01 травня 2011 року, що відповідає нормі ч. 2 ст. 759 ЦК України щодо особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а також ч.ч. 1, 2 ст. 182, 210 ЦК України, ч. 1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в ред. станом як на день укладення додаткової угоди від 07.08.2007 до договору оренди, так і на день укладення Договору відступлення права вимоги № 1658 від 12.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), які передбачають державну реєстрацію правочину щодо права користування неруховим майном (найму, оренди) строком більше як один рік та його чинність з цього моменту. Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в ред. на день укладення додаткової угоди від 07.08.2007 до договору оренди), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державний реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або держаної реєстрації, а разі і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації. Згідно ч. 1 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до ч. 1 ст. 794 ЦК України (в редакції станом на день укладення договору відступлення права вимоги - 12.09.2014) право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто, на той час закон пов`язував момент державної реєстрації з моментом укладення договору, що у свою чергу впливає на виникнення прав та обов`язків сторін договору, виконання його умов тощо. Оскільки основне зобов`язання виникло на підставі договору оренди, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тому в силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 513 ЦК України про те, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, - правочин щодо відступлення права вимоги має бути також нотаріально посвідчений та відповідним чином зареєстрований. Аналогічну норму про те, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації - викладена у ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Проте договір відступлення права вимоги № 1658 від 12.09.2014 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 державної реєстрації не пройшов, тому такий правочин є неукладеним (нікчемним). Оскільки у даному випадку визначальним є форма правочину (його нотаріальне посвідчення та/або державне реєстрація) апелянт вважає помилковими висновки суду про те, що за своєю суттю право вимоги як майнове право є рухомим майном особи, а тому не може бути зареєстроване у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.09.2014 року під реєстраційним №1658, який зазначено реєстраційним номером договору відступлення права вимоги (цесії) вказано в самому договорі цесії, міститься та зареєстрований договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у той день. Жодної інформації щодо реєстрації під вказаним реєстраційним №1658 договору відступлення прав вимоги, державний реєстр не містить. Посилання суду, як на доказ того, що відповідач продовжував фактичне використання орендованих приміщень після спливу строку оренди, після 01.05.2011 року, оскільки філія банку мала офіційне місцезнаходження за цією ж адресою орендованого приміщення, на копію чеку терміналу Приватбанку, Положення про Філію «Харківське головне регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» в ред., затв. Рішенням Правління згідно протоколу № 50 від 15.12.2011, довідку Головного управління статистики у Харківськаій області від 20.08.2019 № 03.1-11/1832, - є помилковим, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» має право власності на нежитлові приміщення 7-го та 8-го поверху загальною площею 1396,9 кв.м у одному будинку із орендованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , дата прийняття рішення про державну реєстрації права власності 13.02.2009 року, тобто ще до спливу строку оренди, 01.05.2011. Вказує, що судом безпідставно стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2011 року по 04.06.2014 року, оскільки строк дії договору було встановлено до 01.05.2011 року, він не продовжувався сторонами, отже після закінчення строку дії договору оренди вимоги про сплату орендної плати є безпідставними. Оскільки договір оренди від 29.04.2005 в редакції додаткової угоди від 07.08.2007 укладений на 4 роки та у відповідності до вимог ст. 793, 794 ЦК України нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації відповідно до закону, тому за змістом загального правила, встановленого ст. 654 ЦК України, такий договір без нотаріального посвідчення та державної реєстрації не може вважатися поновленим (пролонгованим) на строк, який був раніше встановлений договором. Апелянт послався на те, що згідно наявного у справі листа від 10.08.2009 вих. № 20.00.2/14-2117 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди від 29.04.2005 та направлено примірник акту приймання-передачі приміщення, що відповідає умовам п. 4.1 договору оренди від 29.04.2005 в редакції додаткової угоди від 07.08.2007, згідно якого орендар має право відмовитись від цього договору і припинити таким чином оренду приміщення, попередивши про це орендодавця за 3 місця до припинення. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що орендодавець заперечував проти розірвання договору оренди та/або оскаржував таке розірвання договору. Надані відповідачем докази свідчать про неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, що у розумінні вимог статті 614 ЦК України звільняє ПАТ КБ «ПриватБанк» від відповідальності за відсутність складеного та підписаного сторонами акта прийому-передачі майна. Вказав, що орендодавець ухилився від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна після припинення дії договору, оскільки відповідач вжив усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання орендаря, відсутні прострочення відповідача у поверненні орендованого майна та його вина у несплаті орендної плати, що виключає підстави для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України по сплаті неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, у постанові від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 та від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17. Крім того, позивач не заявляв про дострокове розірвання договору оренди та не вимагав від відповідача повернути орендоване майно, на що він має право якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, ст. 782 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін, та вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відзив мотивовано тим, що договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014 року за реєстраційним №1658 було нотаріально посвідчено, та вчинено в письмовій формі у відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що право вимоги не входить до переліку об`єктів державної реєстрації, визначених ст.4 даного закону. Договором відступлення прав вимоги не було здійснено заміну сторони в договорі оренди приміщення, до позивачем не переховало прав та обов`язків орендодавця, крім прав вимоги, зміни власника не відбулось. Відповідачем не було дотримано вимог щодо повернення приміщення, зокрема належного оформлення та підписання з обох сторін акту здачі-приймання приміщення, як визначено договором, з якого вбачалось б, що відповідач повернув , а орендодавець прийняв приміщення, не було остаточних розрахунків з боку відповідача та погашення наявної заборгованості. Приміщення були надані відповідачу для ведення та здійснення банківської діяльності, посилання про наявність у відповідача права власності на інші приміщення не свідчить про те, що відповідач їх використовував та здійснював в них банківську діяльність. Твердження відповідача про надсилання орендодавцю листа від 10.08.2009 року про розірвання договору оренди приміщення та акту здачі-приймання приміщення з боку відповідача, не свідчить про те, що договір оренди приміщення був належним чином припинений, оскільки це не узгоджувалось із умовами самого договору та на момент надсилання відповідач не виконував свого зобов`язання по сплаті орендної плати. Відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням й надалі не сплачував орендну плату. Вказує, що попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу становить 10000 грн, детальний розрахунок на підтвердження буде надано відповідно до положень ЦПК. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи у передбачених ст. 367 ЦПК України межах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. У статті 376 ЦПК України зазначені наступні підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення:

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам оскаржена ухвала суду у повній мірі не відповідає. Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини. 29.04.2005 між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приват Банк» в особі Філії «Харківське головне регіональне управління», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк», було укладено договір оренди приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костенко С. А., зареєстрований в реєстрі за № 3665 (надалі-договір оренди від 29.04.2005). До договору оренди неодноразово вносилися зміни згідно додаткових угод від 03.02.2006, від 07.08.2007. Відповідно до договору оренди від 29.04.2005 з урахуванням змін та доповнень ОСОБА_2 (орендодавець) зобов`язалась передати, а ЗАТ КБ «Приват Банк» (орендар) прийняти у тимчасове користування приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 451,9 кв. м, що складається з приміщень №№ 13, 13а, 13б, 13в, 14, 14а, 15, 15а, 16, 16а, 16б, 17, 18, 19, 20, 21, 21а, 22, 22а, 24, 24а, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 35а першого поверху літ. «А?10» (надалі нежитлові приміщення), що належать орендодавцеві на підставі права приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Костенко С. А., Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 95728 від 08.09.2004 р., Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «ХМБТІ» 24.09.2004 р. № витягу 4839306, реєстраційний номер 226617, № запису 1171 в книзі № 1 (т. 1, а. с. 9). Судом встановлено, а сторони не заперечують тих обставин, що 01.05.2005 на виконання умов договору оренди від 29.04.2005 ОСОБА_2 передала, а ЗАТ КБ «Приват Банк» прийняв нежитлові приміщення, про що сторонами було складено актами приймання-передачі б/н від 01.05.2005 (т. 1, а. с. 13). Відповідно до п. 2.2. договору оренди від 29.04.2005 в редакції додаткової угоди від 07.08.2007, сторони погодили, що орендна плата підлягає сплаті шляхом перерахування не пізніше 3 числа поточного місяця орендних платежів за поточний місяць за мінусом податку з доходу фізичних осіб за ставкою, що встановлена діючим податковим законодавством України, яка зараховується до бюджету. Розмір орендної плати з 02.05.2008 по 01.05.2011 складає суму, еквівалентну 33 (тридцяти трьом) доларам США за один квадратний метр, без ПДВ, обраховану в гривнях за готівковим обмінним валютним курсом ЗАТ КБ «Приват Банк» (курс продажу доларів за гривні) на день проведення оплати за перший (базовий) місяць оренди. Орендна плата за кожен наступний місяць обчислюється як здобуток множення орендної плати в попередньому місяці на індекс інфляції гривні в тому (попередньому) місяці за даними Державного комітету статистики України, але не нижче суми, еквівалентної 33 (тридцяти трьом) доларам США за один квадратний метр, обраховану в гривнях за готівковим обмінним валютним курсом ЗАТ КБ «Приват Банк» (курс продажу доларів за гривні) на день проведення оплати (п. 2.2.2. договору оренди). Відповідно до п. 5.3. договору оренди від 29.04.2005 оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення. Згідно п. 5.5. договору оренди від 29.04.2005 в редакції додаткової угоди від 07.08.2007 повернення приміщення орендарем та прийняття його орендодавцем повинно бути здійснено до 18 годин 01.05.2011. Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення орендованого приміщення, орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення (п. 6.4. договору оренди). Відповідно до пояснень сторін та копій меморіальних ордерів від 03.12.2008, 06.01.2009, 05.02.2009, 02.03.2009, 08.04.2009, 05.05.2009 та 03.07.2009 вбачається, що відповідач сплачував оренду плату за договором до червня місяця2009 року включно. Доказів належної сплати відповідачем по справі орендних платежів після червня 2009 року матеріали справи не містять. 10.06.2014 державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г. І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано договір оренди нежитлових приміщень № 1027 від 10.06.2014, укладений між ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_5 (орендар) зі строком дії до 10.07.2017. 20.09.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О. О., зареєстрований в реєстрі за № 1658 (т. 1, а. с. 6). Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 (цедент) передала, а ОСОБА_1 (цесіонарій) прийняв, право вимоги, належне ОСОБА_2 за договором оренди нежитлових приміщень від 29.04.2005 зі змінами та доповненнями, а саме право вимагати стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 29.04.2005. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав наступне. Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області від 20.08.2019 № 03.1-11/1832, копії чеку терміналу Приват Банку, Положення про Філію «Харківське головне регіональне управління» ПАТ КБ «Приват Банк» в редакції, затвердженій рішенням Правління згідно протоколу № 50 від 15.12.2011, вбачається, що відповідач продовжував фактичне використання орендованих приміщень після спливу строку оренди, після 01.05.2011, його філія мала офіційне місцезнаходження за відповідною адресою. Суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не є оскаржений, у судовому порядку недійсним не визнавався, сторонами не розірваний, тому з урахуванням презумпції правомірності правочину є дійсним та підлягає виконанню. Суд відхилив заперечення представника третьої особи про недотримання форми правочину про відступлення права вимоги у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації у порядку, який передбачений для договору оренди, оскільки у листі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О. О. (т. 3, а. с. 97) було зазначено, що такий договір не підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Суд вказав, що право вимоги, яке за правовим змістом є рухомим майном, не входить до переліку об`єктів державної реєстрації, визначених ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому не може бути зареєстроване в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (основних та похідних) на нерухоме майно. Суд також не знайшов у матеріалах справи доказів повернення ПАТ КБ «Приват Банк» орендованих нежитлових приміщень у зв`язку з закінченням строку договору оренди у порядку, встановленому чинним законодавством та договором між сторонами, на підставі акту приймання-передачі, та відхилив як неналежний наданий відповідачем в якості доказу на підтвердження дострокового розірвання договору оренди лист від 10.08.2009 вих. № 20.00.2/14-2117, яким ПАТ КБ «Приват Банк» повідомило ОСОБА_2 про розірвання договору оренди від 29.04.2005 та направило примірник акту приймання-передачі приміщення. Суд вказав, що примірник акту приймання-передачі приміщення не може бути належним доказом дострокового повернення орендованих приміщень, адже такий акт має бути підписаний орендодавцем як етап волевиявлення до прийняття назад нежитлових приміщень з оренди. Саме така письмова форма волевиявлення була б доречною і необхідною для юридичної фіксації припинення користування об`єктом оренди (нерухомістю). До того ж, договором оренди від 29.04.2005 встановлено порядок припинення договору на вимогу орендаря, який не було дотримано відповідачем при направлення вказаного листа. Проект акту-приймання передачі направлявся Приват Банком не у зв`язку з закінченням строку оренди (01.05.2011), а тому за висновками суду не може бути належним доказом вчинення орендарем дій на повернення нежитлових приміщень орендодавцю у зв`язку з закінченням строку оренди. Суд також вважав встановленим, що нежитлові приміщення не були фактично звільнені відповідачем в заявлений ним строк, а відповідач продовжував користуватися орендованим майном, з посиланням на те, що його філія «Харківське головне регіональне управління» мала свої офіційне місце знаходження за відповідною адресою. Суд відхилив доводи представника відповідача щодо місця знаходження філії у іншому приміщенні вказаної будівлі, що належить ПАТ «КБ «Приват Банк», та зазначив, що вони належними доказами не підтверджені та не мають правового значення з огляду на недоведений відповідачем факт повернення орендованих приміщень. З огляду на це суд вважав, що відповідач допустив порушення зобов`язання орендаря з повернення об`єкта оренди орендодавцеві, що за неспростованої презумції вини орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованих приміщень за актом приймання?передачі тягне за собою передбачені законом та договором наслідки, зокрема, у виді неустойки. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Дійсно, вина орендаря у разі несвоєчасного повернення орендованого майна, в силу вимог ст. 614 ЦК України, презюмується. Але суд помилково вважав встановленим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вжиття відповідачем будь-яких розумних заходів, що відповідали б добросовісній та обачливій поведінці сторони договору, на повернення орендованих приміщень ані орендодавцю за договором оренди, ані титульному власнику орендованих приміщень, визначеному в реєстрі власником майна станом на відповідну дату. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Всупереч вказаній нормі ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам договору оренди, з урахуванням внесених до нього сторонами змін за додатковими угодами. Суд не звернув уваги, що відповідно до п. 4.1 договору Оренди (в ред. від 07 серпня 2007 року) орендар має право достроково відмовитись від цього договору і припинити таким чином оренду, попередивши про це Орендодавця за три місяця до припинення, зі сплатою неустойки у сумі 100 000 грн. (а.с. 17 т.1). Згідно п.п. 5.5, 5.6 Договору оренди (в ред. від 07 серпня 2007 року): повернення приміщення Орендарем та прийняття його Орендодавцем повинно бути здійснено до 18 години 01 травня 2011 року. У разі дострокового припинення Договору Орендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення, провести остаточні розрахунки та передати його Орендодавцю протягом тридцяти календарних днів з моменту такого припинення (а.с. 18 т.1). Згідно п.п. 5.1, 5.3 Договору Оренди передача Орендарем та прийняття Орендарем Приміщення у оренду посвідчується актом здачі-приймання Приміщення у оренду. Орендодавець зобов`язаний здійснити огляд приміщення у оренду. Орендар/орендодавець зобов`язаний здійснити огляд Приміщення під час підписання акту здачі-приймання. Оплата Оренди Орендарем здійснюється до моменту фактичного звільнення приміщення (а.с. 10-11 т.1). Суд першої інстанції належним чином не перевірив заперечення відповідача та не звернув уваги, що згідно рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року у справі № 2-192/11 07 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», третя особа компанія «Кантареллі Лімітед» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за згаданим договором оренди від 29 квітня 2005 року, укладеного між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії Харківського ГРУ по вул. Червоношкільній набережній, 16 загальною площею 451,9 кв.м., з наступними змінами та доповненнями від 07 серпня 2007 року. Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 липня 2012 року у справі № 2-192/11 задоволенні позову було відмовлено. При цьому згаданим рішенням суду від 19 липня 2012 року було встановлено, що 08 вересня 2004 року між компанією «Кантареллі Лімітед» та ОСОБА_2 був укладений договір дарування нежитлових приміщень у будівлі літера А-10 у АДРЕСА_1 загальною площею 451,9 кв.м, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Костенко С.А. 08 вересня 2004 року за р. № 9415. 29 квітня 2005 року між ОСОБА_2 і ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір оренди цих же приміщень зі змінами, внесеними 07 серпня 2007 року, які були прийняті в оренду ЗАТ КБ «ПриватБанк». Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Кантареллі Лімітед про визнання договору недійсним, позовні вимоги Кантереллі Лімітед було задоволено та визнано недійсним договір дарування нежитлових приміщень літ. А-10 загальною площею 451,9 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1 , укладений між Кантареллі Лімітед та ОСОБА_2 08 вересня 2004 року, за Кантареллі Лімітед було визнано право власності на вказані нежитлові приміщення. Вказане рішення суду набуло законної сили. Згаданим рішенням від 19 липня 2012 року у справі № 2-192/11 також було встановлено, що згідно витягу про державну реєстрацію прав, виданого 03 березня 2011 року комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за Кантереллі Лімітед зареєстровано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху в нежитловій будівлі літера А-10 загальною площею 451,9 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 на підставі рішення Червнозаводського районного суду м. Харкова від 15 червня 2010 року (а.с. 9-12 т. 3) Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було відхилено. Рішення Червнозаводського районного суду від 19 липня 2012 року було залишено без змін і воно є чинним. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 не надала суду доказів, що вона є власником або уповноваженою особою на укладення договору оренди. Матеріали справи не містять відомостей щодо скасування рішення Червонозаводського райсуду м. Харкова від 15 червня 2010 року і поновлення права власності за ОСОБА_2 . Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірних приміщень з 12.09.2014 року є ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зазначена як орендодавець (а.с. 13-15 т. 3). Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції помилково відхилив наведені з посиланням на вказані преюдиціальні факти заперечення представника відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за договором оренди нежитлових приміщень, оскільки вказані рішення судів у справі № 2-192/11 є чинними та свідчать про те, що визнаний судом 15 червня 2010 року недійсним договір дарування спірних нежитлових приміщень від 08 вересня 2004 року відповідно до статтей 216, 236 ЦПК України є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а саме: обов`язки кожної зі сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Щодо посилань сторін на чисельні суперечливі рішення судів як преюдиціальні факти встановлення права власності на нежитлові приміщення, передані в оренду ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором від 29.04.2005, то вказані рішення не можуть бути належним доказом вказаного факту в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки сторонами надавалися рішення, які або не набрали законної сили у встановленому законодавством порядку або рішення, у яких такі посилання суду щодо належності права власності на приміщення певній особі не встановлює і не спростовує права власності на вказані приміщення, а лише зазначає обставини, які існували на час розгляду відповідних судових справ. Суд всупереч вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України належним чином не перевірив заперечень відповідача та не з`ясував, що під час спору, який розглядався судом загаданій справі № 2-192/11 орендар звернувся до орендодавця у позасудовому порядку про дострокове розірвання договору оренди та звільнив орендовані нежитлові приміщення, оформив цей факт відповідним одностороннім Актом, з огляду на те, що орендодавець не з`явився для вирішення виниклого з цього приводу спору у позасудовому порядку. Так, згідно листа від 10.08.2009 № 20.00.2/14-21/7 директор Харківського ГРУ ПриватБанку Терещенко А.І. повідомив орендодавця ОСОБА_2 про прийняте рішення про розірвання договору оренди від 29.04.2005 та про звільнення ПриватБанком спірного приміщення. З посиланням на те, що орендар уникає від проведення будь-яких зустрічей та переговорів з приводу договірних відносин, представник орендаря за вказаним договором оренди, яким за посадою є підписант від імені орендаря - Директор Харківського ГРУ ПриватБанку Терещенко А.І., ОСОБА_2 було запропоновано підписати Акт здачі-приймання приміщень першого поверху в будівлі літ. «А-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 451,9 кв.м з урахуванням допоміжних приміщень, відповідно до плану орендованих приміщень, а також належним чином оформити акт здачі-приймання приміщень, та надіслати на адресу орендаря (а.с. 4 т.1). При цьому на адресу орендодавця за згаданим договором оренди від 29.04.2005 ОСОБА_2 було надіслано Акт здачі-приймання приміщення від 07 серпня 2009 (а.с. 5 т. 1). Крім того, перед цим листом від 31.07.2009 № 20.00.2/14-2020 директор Харківського ГРУ «ПриватБанку» Терещенко А.І. з посиланням на ч. 1 п. 7.8 Договору оренди приміщення від 29.04.2005, укладеного між ОСОБА_2 і ПриватБанком було запропоновано провести переговорів для з`ясування обставин, що стали перешкодою належному виконанню зобов`язань по договору оренди збуло запропоновано провести переговори у приміщенні Харківського ГРУ ПриватБанку за адресою: м. Харків, вул. Малом`ясницьва, 2а, 4-й поверх, конференцзал, 07.08.2009 о 15.00 (а.с. 4 т. 1). Згідно Акту від 07.08.2009 сторона по договору оренди від 29.04.2005 року ОСОБА_2 у призначений час та місце проведення переговорів, а також підписання Акту прийома-передачі приміщення 1-го поверху у будівлі літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , не з`явилася (а.с. 6 т.1). Про надсилання та отримання згаданої поштової кореспонденції свідчать наявні у справі документи: копії списків № 126 та № 135 згрупованих поштових відправлень на адресу ОСОБА_2 у АДРЕСА_3 та повідомлення про вручення під розписку ОСОБА_2 відповідно 06.08.2009 та 15.08.2009 р. (а.с. 2, 3, 8 т. 3). Такі дії орендаря відповідають наведеним умовам договору оренди, згідно якому сторони домовились про право орендаря достроково відмовитись від цього договору і припинити таким чином оренду, попередивши про це Орендодавця за три місяця до припинення, зі сплатою неустойки у сумі 100 000 грн. У разі дострокового припинення Договору Орендар зобов`язаний звільнити орендоване приміщення, провести остаточні розрахунки та передати його Орендодавцю протягом тридцяти календарних днів з моменту такого припинення. У даному випадку Орендар письмово повідомив Орендодавця про дострокове розірвання договору оренди та про звільнення орендованого приміщення 07 серпня 2009 року, що підтверджується згаданим Актом здачі-приймання, який був отриманий Орендарем 15 серпня 2009 року. Той факт, що цей Акт здачі-приймання не був підписаний Орендодавцем не має правового значення для факту розірвання договору оренди 07 серпня 2009 року, оскільки Орендодавець згідно згаданих умов договору оренди зобов`язаний підписати цей Акт, а тому необхідно вважати, що з 15 серпня 2009 наступило прострочення Орендодавця у виконанні обов`язку підписання Акту здачі-приймання приміщення. Колегія суддів також звертає увагу, що спір щодо стягнення неустойки з причини дострокового розірвання договору оренди судом не розглядався і тому відповідно до ст. 367 ЦПК України ці обставини знаходиться поза межами предмету розгляду апеляційної скарги і судом апеляційної інстанції не враховуються. Оскільки позивач не надав до суду ніяких доказів на спростування відомостей про дострокове звільнення Орендарем орендованих приміщень, які зазначені у згаданому Акті здачі-приймання приміщення від 07.08.2009 року колегія суддів констатує, що Орендар достроково звільнив орендовані за договором Оренди від 29.04.2005 року приміщення, внаслідок чого його зобов`язання по сплаті орендної плати з цієї дати припинилися, а тому визначена у ст. 614 ЦК України презумпцію вини орендаря у несплаті орендної плати після 07.08.2009 є спростованою. Наведені з цього приводу висновки суду вищевказаних обставин не враховують та спростовуються доводами скарги, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» заборгованості за договором оренди від 29.04.2005 заборгованості з орендної плати, 3 % річних, пені за прострочення платежів з орендної плати та неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення повернення майна з оренди є безпідставними як з огляду на негативні правові наслідки від визнання договору дарування спірних нежитлових приміщень недійсним так і внаслідок дострокового звільнення орендованих приміщень орендатором. Колегія суддів також погоджується з доводами скарги про неукладеність договору відступлення права вимоги з огляду на відсутність його державної реєстрації, оскільки його предметом були майнові права не нерухоме, а не на рухоме майно, як помилково зазначив суд першої інстанції. Таким чином у задоволенні позову слід відмовити, за його недоведеності. Оскільки суд першої інстанції ухвалив своє рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права та ухвалив помилкове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду у оскарженій частині повністю та ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, за його недоведеності. Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, а також поверненню зайве сплачений при цьому судовий збір. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сфінкс» про стягнення заборгованості за договором оренди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 5645,43 грн. Повернути акціонерному товариству «Комерційний банк «Приватбанк» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за платіжним дорученням PROM6BVUZX від 06 травня 2021 року у розмірі 6354,57 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення виготовлено 6 грудня 2021 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. О.М.Хорошевський.