Постанова 4814 № 524/528/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/528/17 Номер провадження 22-ц/814/1044/22Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року у складі судді Нестеренка С. Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Денис Олександрович, про визнання договору дарування квартири недійсним, стягнення боргу по орендній платі, оплаченої вартості житлово-комунальних послуг, скасування та вилучення всіх записів про реєстрацію права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Лінькова Ірина Борисівна, про визнання договору купівлі- продажу удаваним, треті особи у справі: ОСОБА_5 , виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, в с т а н о в и в: У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним, стягнення боргу по орендній платі, оплаченої вартості житлово-комунальних послуг. Позов мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б. 29 липня 2011 року. Вказував, що 25 червня 2015 року за договором оренди він передав належну йому квартиру у найм ОСОБА_3 , який повідомив, що проживатиме там разом із сином ОСОБА_4 . Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 повинен був сплачувати йому щомісячну плату в розмірі 2 900,00 грн та всі комунальні платежі. Проте з березня 2016 року ОСОБА_3 почав порушувати умови договору та затримувати щомісячну сплату орендних платежів. За договором оренди він мав отримати грошові кошти в розмірі 58 000 грн, а фактично отримав 43 463 грн. Розмір боргу становить 14 537 грн. Крім того, йому стало відомо про наявність боргу по сплаті вартості комунальних платежів у розмірі 12985,39 грн. Звернувшись до ОСОБА_3 з вимогою про звільнення квартири, він дізнався, що в квартирі проживає лише син наймача ОСОБА_4 . При зверненні, у телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив, що він став новим власником квартири. Так, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д. О. був посвідчений договір дарування квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_4 прийняв у дар спірну квартиру. Вважав, що дарування квартири було сплановане, щоб позбавити його права користування та розпорядження власністю. Зазначав, що у 2011 році той же відповідач ОСОБА_2 продав спірну квартиру йому (позивачу) і в такий спосіб ввів нотаріуса в оману. Посилаючись на викладене та з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 30.10.2017 просив суд визнати недійсним договір від 01 листопада 2016 року дарування квартири АДРЕСА_1 ; стягнути пропорційно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на його користь витрати за договором оренди у розмірі 14 537 грн та заборгованість по сплаті вартості комунальних послуг у розмірі 12 985,39 грн, скасувати та вилучити всі записи в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - спірну квартиру, реєстраційний номер майна 1045843653104, які були зареєстровані після купівлі квартири, а саме після 29 липня 2011 року; стягнути з ОСОБА_2 на його користь сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 квітня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Д. О. 30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2011 році у зв`язку із сімейними обставинами він і його дружина ОСОБА_5 домовилися з ОСОБА_1 про отримання у нього в борг грошових коштів у розмірі 3 000,00 доларів США з кінцевою датою повернення до 29 грудня 2012 року під заставу квартири, яка належала ОСОБА_2 на умовах сплати боргу та відсотків щомісяця в розмірі 2 500,00 грн. 29 липня 2011 року у приватного нотаріуса Лінькової І. Б. вони з дружиною надали оригінали документів на квартиру. Поки нотаріус оформляла документи, його дружина ОСОБА_5 написала розписку на ім`я ОСОБА_1 про отримання 3 000,00 доларів США під заставу квартири та взяла гроші. Після підписання документів у нотаріуса Федоров В. В. забрав оригінали документів та оригінал розписки і повідомив, що після повернення грошових коштів він поверне розписку та нотаріально посвідчений договір позики і застави. У подальшому він і дружина повертали грошові кошти ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики щомісячно в різних частках, повернення грошей відзначали на зворотній стороні розписки, де ставили свої підписи. Остаточно повернули грошові кошти у 2012 році та вважали, що виконали умови договору. В подальшому в 2015 році ОСОБА_1 звернувся до нього з вимогою про повернення грошових коштів за розпискою та вказав, що у зв`язку зі збільшенням валютного курсу долара США він винен йому грошову різницю і якщо борг не буде повернуто, то він звернеться до суду з відповідним позовом про визнання за ним права власності на квартиру. Вказував, що погодився на умови сплати щомісячно 2 900,00 грн, оскільки повернути одразу всієї суми не міг. Його син ОСОБА_3 вів перемовини та вони домовились про сплату грошей на картку ОСОБА_1 нібито за оренду квартири. Виплативши всі грошові кошти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 попросив повернути документи та розписку, на що ОСОБА_1 відмовився. Після цього йому стало відомо, що у 2011 році ОСОБА_1 замість договорів позики та застави підписав з ними договір купівлі-продажу квартири за 92 000 грн. Стверджував, що грошові кошти в розмірі 92 000 грн ні він сам, ні його дружина не отримували, наміру продавати квартиру не мали, гроші брали виключно в борг. Посилався на те, що правочин було вчинено поза їх волею і в самому договорі зазначено невідповідну вартість майна, яку вони не отримували та наміру продавати не мали, оскільки це було їх спільне майно подружжя. Наголошував, що на момент укладення договору купівлі-продажу у квартирі був зареєстрований онук ОСОБА_4 , який на той момент був неповнолітнім і нотаріус не мав права посвідчувати оспорюваний договір купівлі-продажу квартири. Вважає, що ОСОБА_1 ввів його та його дружину в оману. Посилаючись на вказане, просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б. 29 липня 2011 року за реєстровим № 4564276, удаваним. Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2017 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 . Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 лютого 2018 року визнано у справі позивачем ОСОБА_1 , відповідачем - ОСОБА_2 , відповідачами - третіми особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третіми особами - приватних нотаріусів Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокопа Д. О. та ОСОБА_6 . Залучено третьою особою ОСОБА_5 . Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2018 року залучено до участі в справі третіми особами без самостійних вимог Службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, як орган опіки та піклування. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 29 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., зареєстрований в реєстрі за № 3014, - удаваним договором застави у забезпечення договору позики грошових коштів у розмірі 3 000,00 доларів США, укладеного 29 липня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1535,69 грн. В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі за безпідставністю. Справа переглядалась Полтавським апеляційним судом та постановою від 11 листопада 2019 року рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року було залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним, скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 01 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1575. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу удаваним відмовлено. Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу по орендній платі, оплаченої вартості житлово-комунальних послуг скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в межах апеляційного перегляду, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). По справі встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою І. Б., зареєстровано в реєстрі за № 3014, який є правомірним в силу приписів статті 204 ЦК України. За договором оренди квартири від 25 червня 2015 року ОСОБА_1 передав вказану квартиру у тимчасове користування для проживання ОСОБА_3 та члена його сім`ї - ОСОБА_4 на строк з 25.06.2015 по 25.06.2016 з можливістю пролонгації за згодою обох сторін. Сторонами договору було погоджено обов`язок орендаря вносити орендну плату за користування квартирою та майном у розмірі 2 900 грн на місяць до 25 числа кожного місяця, а також оплату за усі комунальні послуги (світло, газ, вода, експлуатаційні витрати, кабельне ТБ та ін.) шляхом перерахування коштів на карту Приватбанку НОМЕР_1 або іншу відому для орендаря карту зі збереженням чеків оплати (оренда та комунальні послуги) за весь час проживання. Згідно довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 25 жовтня 2016 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 11 т. 2). Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором найму (оренди) житла, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у письмовій формі договору оренди житла від 25 травня 2015 року підтверджує не факт здачі квартири в оренду, а факт наявності відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо погашення боргу ОСОБА_5 за договором позики, а також факт укладення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . При цьому суд не взяв до уваги, що договір оренди житла від 25 травня 2015 року сторонами та іншими заінтересованими особами в установленому законом порядку не оспорювався, не визнаний судом недійсним та відповідно до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, а також презумпції правомірності правочину та загальних умов виконання зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, статті 204, 526 ЦК України) є дійсним, чинним та виконуваним відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Висновки суду, що укладення договору оренди квартири має на меті виконання зобов`язання позичальника за договором позики не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, не підтверджені належними та допустимими доказами й не відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини сторін. Так, згідно частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (частина перша статті 811, частина перша статті 812 ЦК України). За частиною першою статті 626, частиною першою статті 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, третьої статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму. Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2015 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ОСОБА_3 , як орендарем з дотриманням письмової форми укладено договір оренди (найму) житла, за умовами якого сторони погодили передачу у тимчасове користування орендаря 3-кімнатної квартири загальною площею 70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за плату у розмірі 2 900 грн на місяць. Даний договір сторонами виконувався, орендна плата за квартиру вносилась орендарем (наймачем) до 1 листопада 2016 року, що в сумі склало 43 463 грн. 01 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування вказаної квартири і з цього часу відповідачі припинили виконувати свої обов`язки за договором оренди квартири від 25.07.2015. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року договір дарування квартири ОСОБА_4 визнано недійсним, тобто таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України), та поновлено право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру. Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. За нормами частини третьої статті 816 ЦК України солідарні обов`язки за договором найму житла несуть особи, якщо вони є наймачами житла, тобто стороною договору найму (оренди) житла. Згідно статті 824 ЦК України наймач у договорі найму житла може бути замінений іншою особою. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах. Оскільки у відповідачів не виник солідарний обов`язок за договором оренди квартири від 25 червня 2015 року, а наймач ОСОБА_3 з 1 листопада 2016 року вибув зі спірного житла та у квартирі АДРЕСА_1 залишився проживати та був зареєстрований ОСОБА_4 - повнолітній член сім`ї колишнього наймача, саме до нього перейшли усі права та обов`язки наймача за договором найму (оренди) житла на тих самих умовах, що зазначені у договорі, в тому числі, обов`язок вносити орендну плату в розмірі 2 900 грн на місяць до 25 числа кожного місяця та оплачувати усі комунальні послуги, що ОСОБА_4 не виконувалось, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати в сумі 14 537 грн та по комунальним послугам у розмірі 12 985,39 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 . Підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , який у спірний період вже не був наймачем вказаної квартири, а його права та обов`язки за договором оренди квартири від 25 червня 2015 року перейшли до ОСОБА_4 , апеляційним судом не вбачається. Висновки суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів сплати податку з доходу фізичних осіб від надання майна в оренду є необґрунтованими, оскільки податково-правові наслідки для орендодавця не впливають на виконання обов`язків орендарем за договором найму (оренди) житла та не свідчать про відсутність між сторонами правовідносин за договором оренди спірної квартири, як помилково вважав місцевий суд. Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні плати за договором найму (оренди) квартири позивача підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 квітня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу по орендній платі, оплаченої вартості житлово-комунальних послуг скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість по платі за найм (оренду) житла в сумі 14 537 грн та заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг у розмірі 12 985,39 грн. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу по орендній платі, оплаченої вартості житлово-комунальних послуг - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна