Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/27280/20

Справа № 127/27280/20 Провадження № 22-ц/801/451/2021 Категорія: 3 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуСправа № 127/27280/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року про забезпечення позову, постановлену суддею Романюк Л.Ф., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування запису, встановив: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та витребувати із чужого незаконного володіння в АТ «Мегабанк» у її власність вказану квартиру. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала клопотання про забезпечення позову, в якому просила накласти арешт на квартиру загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за АТ «Мегабанк» та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо даної квартири. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру загальною площею 30,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за АТ «Мегабанк», та заборонено суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо даної квартири. Не погодившись із вказаною ухвалою, АТ «Мегабанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скарга мотивована тим, що судом не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, не зазначено, чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, та яким чином він пересвідчився, що між сторонами існує спір; судом не висвітлено питання зустрічного забезпечення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може привести в майбутньому до труднощів в частинні виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, підтримує висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК України). Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. У п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Апеляційний суд бере до уваги мотиви клопотання про забезпечення позову та наступні обставини. Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що з 2015 року на розгляді в судах перебували справи між одними й тими ж сторонами ( ОСОБА_1 , АТ «Мегабанк», ОСОБА_3 ) про виселення ОСОБА_1 та її дочки з спірної квартири та зняття їх з реєстраційного обліку з підстав невиконання ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору та звернення стягнення на спірну квартиру, про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного 26.01.2015 між АТ «Мегабанк», як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 . Постановою Вінницького апеляційного суду від 06.10.2020 в цивільній справі №127/15802/15-ц визнано недійним договір купівлі продажу спірної квартири, укладений між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_1 , звернувшись до нотаріуса із вказаною постановою суду з метою проведення реєстрації права власності на квартиру за нею її повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки з 29.09.2020 власником квартири є не ОСОБА_2 , а АТ «Мегабанк», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому вважає, що її незаконно позбавлено права володіння майном, оскільки банк набув право власності на квартиру без належної правової підстави. Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що існує реальна загроза, що АТ «Мегабанк» повторно відчужить квартиру іншому власнику під час розгляду даної справи. Дії відповідача та третьої особи спрямовані на ускладнення відновлення її права власності на квартиру та свідчать про намагання у будь-який спосіб позбавити її права власності на квартиру. Оскільки між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є об`єкт нерухомого майна, і невжиття заходів забезпечення позову може ускаднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не зазначено, чим він керувався, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, однак, предмет даного позову та надані позивачем докази свідчать про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним характеру і обсягу позовних вимог. Безпідставними також є доводи апелянта про не зазначення судом, яким саме чином він пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки, по-перше, сам по собі факт звернення позивача до суду із позовом свідчить про наявність спору між сторонами, по-друге, цей спір не є єдиним між вказаними сторонами з приводу спірної квартири. Не беруться до уваги твердження апелянта про те, що судом не наведено достатнє обґрунтування прийнятого рішення за результатами розгляду заяви, оскільки це не вливає на результат такого рішення. Очевидно, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та забороною вчиняти певні дії є ризики, що в подальшому можуть вчинятися дії, покликані на відчуження спірного майна, тому такі дії слід попередити. Вжиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідача таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідачі і надалі зможуть реалізувати свої права стосовно майна, яке на цей момент є спірним. Апелянт стверджує про порушення судом вимог ст. 154 ЦПК України через залишення поза увагою питання зустрічного забезпечення позову, однак, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України. Докази існування зазначених підстав відсутні, з огляду на що доводи у наведеній частині є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Отже, суд першої інстанції виходячи з обставин, встановлених при розгляді заяви про забезпечення позову, і на підставі доказів, наданих заявником на підтвердження вимог, зробив правильні висновки про наявність підстав для забезпечення позову. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу судом постановлено з додержанням вимог закону, тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» залишити без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк