Постанова 4824 № 761/14019/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №761/14019/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/6806/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2020 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки Валерія Миколайовича про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру, В С Т А Н О В И В : 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( далі - АТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва ( далі - державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» м. Києва ) Сороки Валерія Миколайовича про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру. У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив, до набрання законної сили рішенням у справі №761/14019/19, вжити заходів забезпечення позову, а саме:накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити державному реєстратору здійснювати будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 ; заборонити АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі. Заява мотивована тим, що згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20 березня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ), індексний номер - 46046129 від 20 березня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» (номер запису про право власності 30777906). Вважає, що вказане рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки В.М. є протиправним та підлягає скасуванню. У зв`язку з цим, звернувся до суду із позовом про скасування рішення та поновлення права власності. Вказував, що наслідком незаконних дій відповідача стало неодноразове намагання особами, які представляються працівниками АТ «Укрсоцбанк», проникнути до спірної квартири, застосовуючи фізичну силу. Зазначав, що за вказаними фактами ним подано низку заяв до правоохоронних органів та, наразі, ведеться досудове розслідування. На теперішній час власником квартири АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться АТ «Укрсоцбанк», що може стати підставою для проникнення у будь-який час до квартири, яка є єдиним його житлом та підпадає під дію Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому існує необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову. Вказував, що державний реєстратор та банк мають намір вчинити протиправні дії з перереєстрації права власності на квартиру, що є предметом спору та АТ «Укрсоцбанк», на правах нового власника, може розпоряджатись майном на власний розсуд ( відчужити на користь третіх осіб, тощо ) Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії в справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрсоцбанк» про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру задоволено частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Укрсоцбанк». Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, АТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем необґрунтовано необхідність застосування виду забезпечення позову шляхом накладення арешт на квартиру, не зазначено яким чином вказаний захід забезпечення позову може сприяти виконанню рішенню суду, із врахуванням принципу диспозитивності та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить відмовити АТ «Альфа-Банк» в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 20 лютого 2020 року залишити без змін, посилаючись на те, що суд дійшов правильного висновку про обгрунтованість накладення арешту на нерухоме майно, оскільки відносини які виникли з відповідачем по справі, стосуються визнання недійсним реєстрації на спірну квартиру, що належить на праві приватної власності АТ «Укрсоцбанк». Тому є підстави допускати ймовірність спрямованих відповідачем дій на реалізацію наміру відчужити спірний об`єкт нерухомого майна, чим ускладнити чи зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову. У визначений ухвалою суду строк, інші учасники справи не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції згідно частини 3 статті 360 ЦПК України. У судовому засіданні позивач, представник позивача Самчук М.В. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник АТ «Альфа-Банк», державний реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сорока Валерій Миколайович, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Із направлених виділених матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки Валерія Миколайовича ( а.с. 1-10, 136-138 т. 1 ). Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, щодо якої він просить ухвалити рішення, зводиться до наступних вимог, зокрема,про визнання права власності за об`єктом нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру З метою забезпечення позову ОСОБА_1 просив суд постановити ухвалу та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , заборонити державному реєстратору здійснювати будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , заборонити АТ «Укрсоцбанк» вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду в цивільній справі ( а.с. 84-88 т. 1 ). В обґрунтування доводів заяви про забезпечення позову посилався на те, що згідно даних державного реєстру речових порав на нерухоме майно 20 березня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 46046129 від 20 березня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк» ( номер запису про право власності 30777906 ). Такі дії реєстратора та банку вважає неправомірними, та такими, що вчинені всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року за №1304-VII. Наслідком незаконних дій відповідача стало неодноразове намагання особами, які представляються працівниками АТ «Укрсоцбанк», проникнути до спірної квартири, застосовуючи фізичну силу та здійснюючи спроби зламати замок. За вказаними фактами позивачем було подано низку заяв до правоохоронних органів та, наразі, ведеться досудове розслідування. Такі дії реєстратора та банку вважає неправомірними і є необхідність подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову до моменту ухвалення судом остаточного рішення за пред`явленим ним позовом, яка обумовлена уникненням подальших порушень, що може стосуватись його законних прав та інтересів, як дійсного власника спірної квартири. Частково задовольняючи заявуОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що заявлений вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 є співмірним заходом із заявленими позовними вимогами позивача та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог чинного законодавства при вирішенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, колегія суддів виходить з такого. Цивільним процесуальним законодавством України передбачені заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача ( заявника ). Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об?єктом прав, що став предметом спору. Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову. Згідно з положеннями статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та ( або ) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. З урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції, на переклонання апеляційного суду, правильно встановив, що між сторонами у справі виник спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач проживає в ній, відстоює своє право на житло шляхом оспорювання у судовому порядку підстави виникнення у відповідача AT «Укрсоцбанк» права на позасудовий спосіб захисту за договором, так і законність проведення реєстраційних дій щодо перереєстрації у позасудовому порядку права власності на спірну квартиру за AT «Укрсоцбанк», з витребуванням спірного майна з чужого незаконного володіння. Обираючи захід до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, судом першої інстанціїправильновстановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до предмета спору за пред`явленим позовом ОСОБА_1 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку за АТ «Укрсоцбанк». Врахувавши, що юридично закріплене право власності надає можливість власнику самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо, а тому, з метою забезпечення знаходження майна у відповідача АТ «Укрсоцбанк» на час судового розгляду позову про право на це майно, судом правомірно накладено арешт на спірну квартиру. Апеляційний суд вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що відноситься до предмета спору, і відхиляє доводи апеляційної скарги АТ «Укрсоцбанк» про те, що оскаржувана ухвала в цій частині постановлена без належної оцінки наданих позивачем доказів та їх належного обґрунтування. Вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами ОСОБА_1 . Забезпечення позову у виді накладення арешту на квартиру, що відноситься до предмета спору, є необхідним та обґрунтованим. Невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відсутні будь-які юридичні обмеження щодо відчуження майна, що може призвести до продажу, передачі приміщення у довготривалу оренду третім особам, тощо. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з точки зору суду другої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, встановив суть спірних правовідносин між сторонами, співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України. Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено. Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5,10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Сороки Валерія Миколайовича про визнання права власності за об`єктом нерухомості та скасування внесеного за заявою набувача запису до державного реєстру - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: В.В. Гуль Є.М. Суханова