Постанова 4824 № 752/19614/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 752/19614/19 Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М. № апеляційного провадження: 22-ц/824/696/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Волошиної В.М. Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І. Секретаря судового засідання Маличівській Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування реєстрації права власності на квартиру. Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, в с т а н о в и л а: У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із завою про забезпечення позову до подання позовної заяви з вимогами до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності на вказану квартиру. У поданій заяві просив вжити заходи забезпечення позову, з яким він має намір звернутися до суду, у виді накладення арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та скасування реєстрації права власності на квартиру задоволено частково. Заборонено відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву, не зазначив жодної обставини, яка б вказувала на те, що власник квартири має наміри, спрямовані на відчуження нерухомого майна, а тому ризик відчуження є лише припущенням. Крім того, просив врахувати, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири та не має наміру її відчужувати. У визначений ухвалою суду строк, учасники справи не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. На адресу суду апеляційної інстанції надіслали клопотання від 03 лютого 2020 року, повторно 14 лютого 2020 року, про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника. Заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заборона відчуження квартири АДРЕСА_1 є співмірним заходом забезпечення позову ОСОБА_3 , з яким він має намір звернутися до суду. Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про забезпечення позову, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині правового обґрунтування судового рішення, керуючись яким суд вжив заходи забезпечення позову. Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів справи колегією суддів встановлено, що заявник ОСОБА_3 має намір звернутися до суду з вимогами до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та скасування реєстрації права власності на вказану квартиру. З метою забезпечення позову просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи доводи заяви тим, що відповідно до договору міни від 10 червня 1994 року, зареєстрованого на товарній біржі «Українська біржа Десятинна», він, ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_4 набули у власність кватиру АДРЕСА_1 . 18 вересня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 в якості позичальника було укладено кредитний договір №2706/0907/88-353 у виді кредитної лінії у розмірі 50 000,00 доларів США, з терміном повернення позики до 18 вересня 2017 року. На забезпечення виконання кредитного зобов`язання 18 вересня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_5 (майнового поручителя), ОСОБА_4 (майновим поручителем) та ОСОБА_3 (позичальником) укладено іпотечний договір №2706/0907/88-353-2-1, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому, іпотекодержатель (АКБ «ТАС-Комерцбанк») передав усі права вимоги за забезпечувальними договорами ПАТ «Сведбанк», а останній в одноосібному порядку уклав договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами з ПАТ «Дельтабанк» за договором від 25 травня 2012 року. ПАТ «Дельтабанк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність квартири. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року (справа №752/13869/15-ц) у позові ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року та постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року. 31 липня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» на підставі довіреності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уклало договір №1611/к купівлі - продажу прав вимоги з ТОВ «Мегаінвест Сервіс», згідно якого передало покупцю право вимоги до боржників, майнових та фінансових поручителів. Незважаючи на застереження ОСОБА_3 у листі від 19 серпня 2019 року щодо відсутності правомочностей ПАТ «Дельта Банк» передавати права вимоги, зокрема і щодо іпотечного договору від 18 вересня 2007 року, представниками ТОВ ««Мегаінвест сервіс» було відчужено квартиру АДРЕСА_1 на відкритих торгах (аукціоні). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, сформованої 19 вересня 2019 року, власником квартири АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_2 . Підстава набуття права власності: договір купівлі - продажу, серія та номер: 396, виданий 09.09.2009 приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4855905 від 09.09.2019. Посилаючись на те, що предметом судового розгляду справи за позовом, з яким він має звернутися до суду, є вирішення питання щодо законності переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вважав, що з метою збереження нерухомого майна на час вирішення спору необхідним і достатнім способом забезпечення позову в даному випадку буде накладення арешту на спірну квартиру. Цивільним процесуальним законодавством передбачені заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання позитивно прийнятого рішення, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявна тоді, коли у сторони спору є можливість розпорядитися об?єктом прав, що став предметом спору. Саме з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача (ів) на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача (заявника) може вжити заходи забезпечення позову. Згідно з положеннями статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Подані заявником та досліджені колегією суддів письмові докази свідчать про те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» у позасудовому порядку на підставі іпотечного договору відчужило право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , про що здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за громадянином ОСОБА_2 (а.с. 24-26 інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав). З урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 як особа, що набула право власності на спірну квартиру та проживає в ній разом з членами сім`ї (співвласниками), відстоює своє право на житло та має намір оспорити у судовому порядку як підстави виникнення у ТОВ «Мегаінвест Сервіс» права на позасудовий спосіб захисту за договором, так і законність проведення реєстраційних дій щодо перереєстрації у позасудовому порядку права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Обираючи захід до забезпечення позову за поданою заявою ОСОБА_3 , суд першої інстанції врахував, що юридично закріплене право власності надає можливість власнику самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо, а тому з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно правомірно застосував вид забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо предмета спору - квартири АДРЕСА_1 . В той же час, мотивуючи свій висновок про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції в мотивувальній частині послався на вжиття заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки та будинку. Зазначені в ухвалі мотиви щодо необхідності вжиття відповідних заходів до земельної ділянки та будинку виходять за межі обґрунтувань заяви ОСОБА_3 , а тому помилкового покладені в основу висновку у мотивувальній частині судового рішення при забезпеченні позову. Отже, обставини на які заінтересована особа ОСОБА_2 посилається в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині неправильної оцінки судом першої інстанції доказів знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири фактично зводяться до вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову. Інші доводи апеляційної скарги заінтересованої особи, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень. За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 376, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: