Постанова 4824 № 752/8818/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/8818/19 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О. №22-ц/824/6523/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Суханової Є.М., Сушко Л.П., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталя Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту зловживання правом та скасування запису про державну реєстрацію прав власності,- встановив: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт зловживання правом з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», яке 12.03.2019 р. всупереч положенням Іпотечного договору, нехтуючи приписами Закону України «Про іпотеку», не здійснивши оцінку предмета Іпотеки, не узгодивши із Відповідачем 1 суми невиконаного зобов`язання, не відшкодувавши Іпотекодавцям 90 відсотків вартості перевищення предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, без дозволу органу опіки та піклування Голосіївської районної у місті Києві Держадміністрації, здійснило привласнення належного ОСОБА_1 майна, та скасувати запис № 30697937 від 12.03.2019р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, стосовно квартири АДРЕСА_1 . Позивач звернувся з заявою про забезпечення позову шляхом заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь які реєстраційні дії стосовно квартири АДРЕСА_2 до вирішення цього позову по суті. Свою заяву позивач обґрунтовує тим, що 22 липня 2013 р. в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №НКЛ-4381014 від 22.07.2013 р. між ним, ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 7020 (надалі по тексту «Іпотечний договір»), за яким в іпотеку Банку Іпотекодавцями передано квартиру АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцям на праві власності. 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 від Відповідача 1 стало відомо, що право власності на належне йому майно перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», про що приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 30697937 від 12.03.2019 р. З усних пояснень Відповідача 1 ОСОБА_1 зрозумів, що ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги за Іпотечним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс». Позивач зазначає, що ані копій договору відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельтабанк» та Відповідачем 2, ані вимоги про дострокове погашення суми кредиту він не отримував. На даний час існує пряма загроза вчинення ТОВ «Мегаінвест Сервіс» неправомірних дій щодо реєстрації права власності та подальшого відчуження зазначеної житлової квартири третім особам і подальшого виселення з неї всіх мешканців, без надання іншого житла в порушення ст. 109 ЖК України, в зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення позову є необхідним. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь які реєстраційні дії стосовно квартири АДРЕСА_2 - до розгляду справи по суті. Невжиття вказаного заходу забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є велика ймовірність подальшого продажу квартири третім особам. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу скасувати, посилаючись на те, що судом першої інстанції не зазначено, чим підтверджуються наміри відповідача відчужити спірну квартиру та будь-яким чином перешкоджати можливому майбутньому рішенню суду та позивачем не надано доказів того, що відповідач здійснює дії спрямовані на відчуження спірної квартири. Посилання в заяві про можливість відчуження спірної квартири на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. (Саме такої позиції дотримується ВСУ в постанові № 761/39201/18). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2013 р. в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №НКЛ-4381014 від 22.07.2013 р. між ним, ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Іпотечний договір б/н, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за номером 7020, за яким в іпотеку Банку передано квартиру АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцям на праві власності. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» відступило право вимоги по кредитному договору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» до якого перейшло право власності на заставне майно відповідно до запису № 30697937 від 12.03.2019 р Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач ані копій договору відступлення прав вимоги, укладеного між ПАТ «Дельтабанк» та Відповідачем 2, ані вимоги про дострокове погашення суми кредиту не отримував. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, предмет та підстави спору, який виник між сторонами, співмірність обраних позивачем видів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, вважав, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9"Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Сама по собі заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно спірної квартири тобто об`єкту нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси. Так, по справі встановлено, що між сторонами дійсно виник спір , щодо правомірності внесення запису про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 і суд задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, щодо вищевказаного нерухомого майна, вважав співмірними заходи забезпечення з огляду на предмет спору. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. В позовній заяві ставиться питання про встановлення факту зловживання правом та скасування запису про державну реєстрацію, а отже враховуючи предмет спору та вірогідність неможливості виконання в подальшому можливого рішення суду суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-які дії стосовно реалізації майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана внаслідок невжиття заходів забезпечення позову, власнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, а тому ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 17 серпня 2020 року. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді А.С. Сержанюк Л.П. Сушко