Постанова Київський апеляційний суд № 376/2452/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №376/2452/23 Головуючий у І інстанції - Віговський С.І. апеляційне провадження №22-ц/824/15870/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року постановленої за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Сквирська районна державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості за договором позики, - установив: У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Сквирського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_5 виникли договірні відносини та фінансові зобов`язання, що підтверджується розпискою від 10 червня 2015 року та договором обов`язкової фінансової виплати від 10 червня 2015 року, за якими строк виконання зобов`язань ОСОБА_5 перед ОСОБА_2 був встановлений до 01 березня 2016 року. Проте ОСОБА_5 своїх зобов`язань не виконав. Йому стало відомо, що ОСОБА_5 помер, смерть сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті, спадкоємці ОСОБА_5 (відповідачі) звернулися до Сквирської нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, тобто є правонаступниками по договірним зобов`язанням ОСОБА_5 , які наразі не виконані. Вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду, буде неможливим. Просив суд, забезпечити позов, шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явлення позову - задоволено. Накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому проживав ОСОБА_5 . Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушеннями норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що будь-яких доказів, що підтверджували б існування спору між сторонам та підтверджували б намір відповідачів вчинити будь-які дії, які були б спрямовані на утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову, заявником до суду першої інстанції надано не було. Також, вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про намір відповідачів відчужити житловий будинок АДРЕСА_1 в майбутньому. Зазначає, що суд першої інстанції протиправно вирішив забезпечити позов, зважаючи лише на викладені в заяві про забезпечення позову міркування, що не підтверджуються жодними належними доказами. Просив суд, скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його заяви про забезпечення позову до його подачі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником наведено обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду. До заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви заявником долучено відповідні належні, допустимі та достовірні докази, що дають змогу пересвідчитися у тому, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно правил ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на ту особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, за загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику. Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси. Так, по справі встановлено, що між заявником та померлим ОСОБА_5 виникли договірні зобов`язання Після смерті ОСОБА_5 відповідачі по справі є його спадкоємцями першої черги, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 які у встановлений законом строк звернулися до Сквирської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, тобто є правонаступниками по договірним зобов`язанням ОСОБА_1 , які наразі не виконані. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив наявність спору між сторонами, колегія суддів вважає безпідставними, так як заява ОСОБА_2 подана до пред`явлення позову, що не давало можливості встановити суду першої інстанції наявність спору між сторонами. Проте, договірні зобов`язання сторін, які наразі не виконані, підтверджуються наявною в матеріалах справи розпискою від 10 червня 2015 року та договором обов`язкової фінансової виплати від 10 червня 2015 року. Отже, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги, можуть у будь-який час розпорядитися майном померлого ОСОБА_5 , а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову. Немає підстав вважати, що застосування заходу забезпечення позову, призведе до невиправданого обмеження майнових прав апелянта, оскільки накладений в порядку забезпечення позову арешт, в подальшому, за наявності законних для того підстав знімається рішенням суду, при цьому накладення арешту не є забороною для передачі вказано нерухомого майна в оренду іншим особам з метою отримання прибутку. Доводи апеляційної скарги про не доведення заявником необхідності вжиття заходів забезпечення позову, є безпідставними, оскільки в заяві про забезпечення позову заявником викладено підстави, у зв`язку із якими він просить забезпечити позов, зокрема, ОСОБА_2 зазначив, що враховуючи спірні відносини між сторонами та можливістю відповідачів прийняти спадщину після померлого ОСОБА_5 та швидкого відчуження житлового будинку унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення майбутнього позову та захист його прав. На думку колегії суддів, існує наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами. У відповідності до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як передбачено вимогами ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд першої інстанції перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки будь-які дії стосовно спірного майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року слід залишити без змін. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 04 грудня 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба