Постанова 4857 № 460/8172/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8172/20 пров. № А/857/15904/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській обл. про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню (суддя суду І інстанції: Друзенко Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 01.12.2020р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 01.12.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 05.11.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ /МВС/ України в Рівненській обл. заборгованість по заробітній платі за період з 23.09.2019р. по 25.02.2020р. в сумі 65136 грн. 24 коп. (а.с.1-4). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.10-12). Ухвалою суду від 01.12.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача Управління МВС України в Рівненській обл. про залишення позовної заяви в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. без розгляду (а.с.43-44). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з відповідача Управління МВС України в Рівненській обл. на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по грошовому забезпеченню за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. в сумі 12006 грн. 30 коп., при виплаті якої належить нарахувати і виплатити компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.45-51). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржили сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач Управління МВС України в Рівненській обл. В поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду в частині, що стосується суми заборгованості по заробітній платі, скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити у повному обсязі (а.с.53-54). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час вирішення наведеного спору суд повинен був керуватися вимогами Законів України «Про оплату праці» та «Про Національну поліцію», оскільки в період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. він перебував з відповідачем у трудових відносинах, через що повинен отримувати відповідну заробітну плату (не нижчу від мінімального розміру). При цьому просить врахувати, що фактично він не був допущений до роботи, однак був позбавлений згідно вимог діючого законодавства можливості працевлаштуватися в іншому місці. У своїй апеляційній скарзі відповідач Управління МВС України в Рівненській обл., покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. залишити без розгляду, а в задоволенні решти вимог відмовити (а.с.64-71). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано, що частина вимог позивача, заявлених з тих самих підстав (а саме за період з 24.09.2019р. по 20.10.2019р.), вже розглянута судом у межах адміністративної справи № 460/2644/20, рішення в якій набрало законної сили. Зокрема, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020р. рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. залишено без розгляду; у задоволенні решти позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що період часу з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. не є вимушеним прогулом, а є затримкою виконання рішення суду, а отже позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. На виконання рішення суду від 23.09.2019р. відповідачем 21.10.2019р. прийнятий наказ № 5 о/с, тобто, рішення суду про поновлення на роботі не було виконано негайно. Оскільки з розглядуваним позовом позивач звернувся лише 05.11.2020р., тому останнім пропущений місячний строк звернення до суду. В решті позову судом апеляційної інстанції відмовлено на тих підставах, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки період часу з 21.10.2019р. по 24.10.2019р. не є вимушеним прогулом, а є період перебування у трудових відносинах з відповідачем. Крім того, для обрахунку суми стягнення суд першої інстанції керувався довідкою про грошове забезпечення позивача № 5/26 від 20.02.2020р., яка міститься у матеріалах іншої адміністративної справи, а саме № 460/4126/19. Однак відповідачем було надано іншу довідку про грошове забезпечення позивача № 161 від 17.11.2020р., яку суд безпідставно не взяв до уваги. На дату поновлення позивача на службі відповідач Управління МВС України в Рівненській обл., як юридична особа публічного права, діяльності не здійснювало, завдань та функцій не виконувало, штатний розпис такої установи не існує ( ОСОБА_1 поновлено на посаді, за якою відсутні посадові обов`язки, на функціонування якої асигнування не виділяються). Таким чином, у період перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Управлінням МВС України в Рівненській обл. з 21.10.2019р. по 24.02.2020р. заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась. Згідно довідки про грошове забезпечення № 161 від 17.11.2020р., у період з жовтня 2019 року по січень 2020 року позивач заробітної плати не отримував, його посадовий оклад становить 900 грн., середньоденна заробітна плата 29 грн. 57 коп. При цьому, понад чотири календарні місяці, які передували звільненню, позивач не працював, останнім робочим днем позивача було 06.11.2015р., а тому слід керуватися приписами абз.4 п.2 та абз.18 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р. Позивач перебував у трудових відносинах із Управлінням МВС України в Рівненській обл. 128 календарних днів (з 21.10.2019р. по 25.02.2020р.), через що його заробітна плата за вказаний період становить 3784 грн. 96 коп. (29 грн. 57 коп. х 128 днів). Однак, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. у справі № 460/2644/20 (з тим же самим предметом спору), в частині, що була допущена до негайного виконання, ОСОБА_1 виплачено 12543 грн. 96 коп. (платіжне доручення № 87 від 27.07.2020р.). В подальшому, вказане рішення суду від 11.06.2020р. у справі № 460/2644/20 було скасовано. Таким чином, позивач фактично отримав грошове забезпечення за оспорюваний період у значно більшому розмірі, ніж належало до виплати, а тому повторне стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за цей же період часу вважає безпідставним. Учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в Управлінні МВС України в Рівненській обл., остання посада - старший оперуповноважений відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., мав спеціальне звання «капітан міліції». Наказом Управління МВС України в Рівненській обл. № 152 о/с від 12.07.2012р. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено старшим оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл. (а.с.23). Відповідно до наказу начальника Управління МВС України у Рівненській обл. № 348 о/с від 06.11.2015р. капітана міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., звільнено з 06.11.2015р. у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2019р. в справі № 817/16/16 визнано протиправним та скасовано наказ начальника Управління МВС України в Рівненській обл. № 348 о/с від 06.11.2015р. в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015р. з посади старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., поновлено останнього на вказаній посаді з 06.11.2015р. Відповідно до наказу Управління МВС України в Рівненській обл. № 1 о/с від 23.04.2019р. капітана міліції ОСОБА_1 поновлено на службі з 06.11.2015р. Згідно наказу Управління МВС України в Рівненській обл. № 2 о/с від 23.04.2019р. старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл. капітана міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2019р. у справі № 460/1190/19 визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Рівненській обл. № 2 о/с від 23.04.2019р. в частині звільнення старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл. капітана міліції ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл. з 24.04.2019р.; зобов`язано Управління МВС України в Рівненській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.04.2019р. по 23.09.2019р.; стягнуто з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Рівненській обл. розглянути кандидатуру ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., для зайняття у відповідності до п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській обл. та видати відповідний наказ з цього приводу; рішення суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020р. рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2019р. у справі № 460/1190/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. видати відповідний наказ за наслідками розгляду кандидатури ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., для зайняття посади у відповідності до п.9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» у Головному управлінні Національної поліції в Рівненській обл., та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/1190/19 наказом Управління МВС України в Рівненській обл. № 5 о/с від 21.10.2019р. капітана міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., із 24.04.2019р., а також вирішено нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць (а.с.7, 24). В подальшому наказом голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Рівненській обл. № 2 о/с від 25.02.2020р. згідно із п.п.10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено позивача з 25.02.2020р. у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с.25). У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління МВС України в Рівненській обл. про встановлення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 23.09.2019р. по 25.02.2020р., виходячи з законодавства щодо оплати праці, яке діяло під час вимушеного прогулу; стягнення з відповідача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 23.09.2019р. по 25.02.2020р. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. у справі № 460/2644/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача Управління МВС України в Рівненській обл. на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. включно у розмірі 64718 грн. 70 коп. (з урахуванням податків та обов`язкових платежів); у задоволенні позовних вимог про встановлення розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 23.09.2019р. по 25.02.2020р., виходячи з законодавства щодо оплати праці, яке діяло під час вимушеного прогулу, відмовлено. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 12734 грн. 98 коп. (з урахуванням податків та обов`язкових платежів) звернуто до негайного виконання (а.с.38-40). Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020р. рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2020р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. залишено без розгляду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.41-42). При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що період часу з 24.09.2019р. по 20.10.2019р. не є вимушеним прогулом, а такий слід вважати затримкою виконання рішення суду, а отже позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. В решті позову судом апеляційної інстанції відмовлено на тих підставах, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки період часу з 21.10.2019р. по 24.10.2019р. це не час вимушеного прогулу, а період перебування у трудових відносинах з відповідачем. Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача щодо невиплати відповідачем йому грошового забезпечення за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. є обґрунтованими. При обчисленні розміру заборгованості слід враховувати довідку відповідача № 5/26 від 20.02.2020р., відповідно до якої місячне грошове забезпечення позивача визначено в розмірі 2362 грн. 50 коп. (справа № 460/4126/19). Звідси, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по грошовому забезпеченню за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. в сумі 12006 грн. 30 коп., при виплаті якої відповідач також повинен нарахувати і виплати позивачу компенсацію у розмірі суми ПДФО. Що стосується виплати коштів в розмірі 12543 грн. 96 коп. згідно платіжного доручення № 87 від 27.07.2020р. в рамках справи № 460/2644/20, то такий документ не може бути належним доказом виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. Колегія суддів вважає, що із сукупності фактичних обставин справи, наявних судових рішень, є наявними правові підстави для стягнення з відповідача Управління МВС України в Рівненській обл. на користь позивача заборгованості по грошовому забезпеченню за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. в сумі 12006 грн. 30 коп. При цьому, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ч.1 ст.19 Закону України № 565-XII від 20.12.1990р. «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Наведений Закон втратив чинність відповідно до Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію», який набрав чинності з 07.11.2015р. Відповідно до ч.1 ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб (абз.2 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону). Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, визначалися Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затв. постановою КМ УРСР № 114 від 29.07.1991р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Як достовірно встановлено під час судового розгляду, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2019р. у справі № 460/1190/19 позивач був поновлений на роботі з 24.04.2019р. Наказом Управління МВС України в Рівненській обл. № 5 о/с від 21.10.2019р. капітана міліції ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., починаючи із 24.04.2019р. У подальшому відповідно до наказу відповідача № 2 о/с від 25.02.2020р. позивача звільнено з 25.02.2020р. із органів внутрішніх справ. За таких обставин, у період часу з 24.04.2019р. по 25.02.2020р. позивач проходив службу в Управлінні МВС України в Рівненській обл., за який відповідач повинен був йому нараховувати і виплачувати грошове забезпечення. Оскільки відповідач фактично не функціонує, тому позивач не був допущений до виконання своїх обов`язків за посадою, через що нарахування і виплата грошового забезпечення йому не проводилася. Стосовно період часу з 23.09.2019р. по 21.10.2019р. колегія суддів враховує висловлену апеляційним судом позицію у справі № 460/2644/20 (за участі тих самих сторін), згідно якої цей період є часом затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі. За цей період позивач мав право в силу приписів ст.236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. За аналогією закону (ч.6 ст.7 КАС України) положення ст.236 КЗпП України стосуються виплати середнього грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за час вимушеного прогулу при незаконному звільненні зі служби. При цьому, такий середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі та заборгованість по грошовому забезпеченню є самостійними і різними видами платежів на користь працівника. У розглядуваному випадку, пропуск позивачем строку на звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 23.09.2019р. по 21.10.2019р., що було констатовано у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020р. у справі № 460/2644/20, не впливає на правомірність стягнення з відповідача заборгованості по грошовому забезпеченню за період з 23.09.2019р. по 25.02.2020р. Окрім цього, питання грошового забезпечення працівників міліції регулюється постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ». Відповідно до наказу МВС України № 1131 від 31.10.2016р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства внутрішніх справ України» визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», тому протягом періоду з 06.11.2015р. грошове забезпечення для ОСОБА_1 не нараховувалося. В частині правильності обчислення розміру заборгованості, а також вибору довідок про грошове забезпечення, на підставі яких слід проводити обрахунок належних позивачу сум, колегія суддів керується таким. У своїй позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 23.09.2019р. по 25.02.2020р. в сумі 65136 грн. 24 коп., яка обрахована на підставі довідки № 609 від 07.05.2019р., в якій зазначено середньомісячний розмір грошового забезпечення старшого оперуповноваженого управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Рівненській обл. (а.с.5). Однак позивач був поновлений судом на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл., протягом вказаного періоду службу в органах поліції не проходив, не мав статусу поліцейського, через що правові підстави поширення на нього умов оплати праці поліцейських є відсутніми. Зважаючи на ту обставину, що починаючи з 06.11.2015р., грошове забезпечення для ОСОБА_1 взагалі не нараховувалося, тому суд першої інстанції вірно застосував до позивача Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р., згідно якої грошове забезпечення особам рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби. Суд першої інстанції обґрунтовано не врахував надану відповідачем довідку № 161 від 17.11.2020р. про грошове забезпечення, відповідно до якої посадовий оклад старшого оперуповноваженого відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Управління МВС України в Рівненській обл. згідно з штатним розписом становить 900 грн., а середньоденна заробітна плата 29 грн. 57 коп. (а.с.26), оскільки таке не враховує всіх виплачуваних позивачу за час його служби (упродовж двох календарних місяців) складових грошового забезпечення. Водночас, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. у справі № 460/4126/19, яке набрало законної сили 10.06.2020р. (стосувалося стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015р. по 23.04.2019р. стосовно попереднього звільнення зі служби), встановлено, що відповідно до довідки Управління МВС України в Рівненській обл. № 5/26 від 20.02.2020р. місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 06.11.2015р. визначено в сумі 2362 грн. 50 коп. та складалося з таких видів: посадовий оклад - 900 грн.; оклад за спеціальним званням (капітан) - 120 грн.; надбавки за вислугу років (25 %) - 255 грн.; надбавки за виконання особливо важливих завдань (50 %) 637 грн. 50 коп.; надбавки за оперативно-розшукову діяльність (50 %) - 450 грн. Цим же ж рішенням середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 06.11.2015р. визначений в сумі 77 грн. 46 коп. Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складав 77 грн. 46 коп., що вірно враховано судом в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України. Календарна кількість днів, за які на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заробітна плата (грошове забезпечення) з 24.09.2019р. по 25.02.2020р., становить

155. Таким чином, з урахуванням неоплачених грошовим забезпеченням кількості днів за період з 24.09.2019п. по 25.02.2020р., на користь позивача належить стягнути 12006 грн. 30 коп. (77 грн. 46 коп./день х 155 днів). Також в силу приписів п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., при виплаті наведеної суми грошового забезпечення відповідач зобов`язаний нарахувати і виплати позивачу компенсацію у розмірі суми ПДФО. Покликання апелянта на платіжне доручення № 87 від 27.07.2020р., згідно якого ОСОБА_1 на виконання судового рішення у справі № 460/2644/20, яке у подальшому скасовано апеляційним судом, було виплачено суму 12543 грн. 96 коп., яка перевищує розмір заробітної плати за спірний період, є некоректним, оскільки такий платіжний документ не стосується розглядуваного спору. Окрім цього, процесуальний закон не передбачає можливості при розгляді справ такої категорії здійснення судом зарахування у погашення відповідної заборгованості вже здійснених виплат (зокрема, помилкових) в рамках інших судових справ між тими самими сторонами. Таким чином, вказане платіжне доручення не може слугувати та вважатися належним доказом виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24.09.2019р. по 25.02.2020р. Із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно вимог ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Управління МВС України в Рівненській обл. належить покласти на цього апелянта. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2020р. в адміністративній справі № 460/8172/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській обл. покласти на вказаного апелянта. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 17.02.2021р.