Постанова 4812 № 489/4232/15-ц

16.02.21 22-ц/812/426/21 Провадження №22-ц/812/426/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 лютого 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні справи цивільну справу №489/4232/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» на ухвалу, яку постановив Ленінський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Губницького Дмитра Григоровича у приміщенні цього суду 16 грудня 2020 року, повний текст якої складений того ж дня, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а : У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що між Банком та ОСОБА_1 11 листопада 2013 року був укладений кредитний договір, згідно з яким відповідачу були надані грошові кошти на споживчі потреби сім`ї у сумі 79000 грн. зі сплатою 10% річних, щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,39 % від початкової суми кредиту, та з кінцевим терміном погашення 11 листопада 2018 року. Проте відповідач свої зобов`язання перед Банком належним чином не виконував, в зв`язку з чим станом на 20 квітня 2015 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 108675 грн. 18 коп. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитом в повному обсязі, а також судові витрати. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № R53400482272B від 11 листопада 2013 року в розмірі 108675 грн. 18 коп., яку складає: 75626 грн. 91 коп. - борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 8284 грн. 60 коп. - борг за процентами з урахуванням 3% річних, 19333 грн. 37 коп. - борг по комісії, 5430 грн. 30 коп. - пеня. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку судовий збір у розмірі 1086 грн. 75 коп. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» (далі - ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ») про заміну позивача у справі. Замінено позивача - ПАТ «ВТБ Банк» у справі за позовом до ОСОБА_1 на ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про стягнення заборгованості за кредитним договором. 25 серпня 2020 року ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні у вищевказаній справі. Заява мотивована тим, що 15 грудня 2017 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 151217нв. Згідно з вказаним договором відбулося, в тому числі, відступлення права вимоги за кредитним договором № R53400482272В від 11 листопада 2013 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 26 грудня 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» та ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» був укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 151217нв. Згідно з вказаним договором відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № К53400482272В від 11 листопада 2013 р., що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, заявник просив суд замінити сторону у виконавчому провадженні, а саме ПАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ». Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2020 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року по справі № 489/4232/15-ц, тому суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні по виконанню рішення по справі №489/4232/15-ц. В апеляційній скарзі ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» вказує, що ухвала суду є неправомірною та просить суд її скасувати та постановити нову - про задоволення заяви ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про заміну сторони виконавчого провадження та вирішити питання щодо відшкодування судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 2-н-148/09, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження. Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо заміни сторони виконавчого провадження у разі заміни кредитора у зобов`язанні. З такого суд помилково відмовив у задоволенні заяви. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Зважаючи на вимоги частин 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом першої інстанції, 11 листопада 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з яким останньому були надані грошові кошти на споживчі потреби сім`ї у сумі 79000 грн. зі сплатою 10% річних, щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,39 % від початкової суми кредиту, та з кінцевим терміном погашення 11 листопада 2018 року. Проте відповідач свої зобов`язання перед Банком належним чином не виконував. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року з ОСОБА_1 користь ПАТ «ВТБ Банк» стягнуто 108 675, 18 грн. заборгованості за користування кредитними коштами за кредитним договором № R53400482272В від 11 листопада 2013 року, вирішено питання відшкодування сплати судових витрат. 15 грудня 2017 року між ПАТ «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапіта»» укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 151217. Згідно з вказаним договором, в тому числі, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №8470нв; R53400482272В від 11 листопада 2013 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 26 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 151217нв. За цим договором, зокрема, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № К53400482272В від 11 листопада 2013 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 . Посилаючись на вказані обставини щодо укладання договору про відступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями та перехід за такого до заявника прав стягувача у даній справі, ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» подало заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні. За приписами частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Зазначене конституційне положення відображено і у пункті 7 частини 3 статті 2 та статті 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10 грудня 2009 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлено від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес. Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Згідно з частиною 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до положень статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України). Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України). Відповідно до положень частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою, зокрема, заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23 липня 2019 у справі № 905/1976/16). Звертаючись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» посилалося на те, що товариство набуло права кредитора відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № К53400482272В від 11 листопада 2013 року, що був укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , на підставі укладеного із ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 151217нв від 26 грудня 2017 року. Підставою відмови у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні суд заначив те, що в матеріалах справи відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2015 року по справі № 489/4232/15-ц. Колегія суддів не погоджується з таким висновком і вважає, що суд його дійшов, помилково застосувавши норми матеріального права та вимоги процесуального закону. Так, в силу частини 5 статті 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Результат аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Тобто, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг. Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України). Звертаючись із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» на підтвердження набуття ним прав кредитора у правовідносинах, які пов`язані із виконання ОСОБА_1 обов`язків боржника (позичальника) за кредитним договором № К53400482272В від 11 листопада 2013 року, що був укладений між ним та ПАТ «ВТБ Банк», а також щодо виконання заочного рішення від 06 жовтня 2015 року про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, надало суду договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» від 15 грудня 2017 року № 151217нв та між ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» та ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» 26 грудня 2017 року № 151217нв. У матеріалах цієї цивільної справи немає відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним зазначених договір про відступлення прав вимоги. З урахуванням викладеного відсутні передбачені законом підстави для відмови у задоволенні заяви ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про заміну їх як стягувача у виконавчому провадженні, тому висновок суду першої інстанції є помилковим. За такого ухвалу суду в силу положень пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України слід скасувати, постановити нове судове рішення про задоволення заяви ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ». Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судові витрати, понесені заявником (2270 грн. судового збору), покладаються на ОСОБА_1 . Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2020 року скасувати, постановити нове судове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Замінити у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення від 06 жовтня 2015 року у справі №489/4232/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 108 675 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором № R53400482272В від 11 листопада 2013 року стягувача з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ». Стягнути з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає у квартирі АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське агентство «ПАКТУМ» 2270 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Л.М. Царюк Ж.М. Яворська ____________________________________________ Повний текст постанови складений 16 лютого 2021 року