Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/3425/15-ц

14.06.22 22-ц/812/441/22 Провадження №22-ц/812/441/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 14 червня 2022 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Крамаренко Т.В. та Царюк Л.М. із секретарем судового засідання: Ковальським Є.В., за відсутності учасників справи, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/3425/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною на ухвалу, яку постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Гуденко Ольги Андріївни у приміщенні цього суду 17 січня 2022 року, дата складання повного тексту невідома, за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Труби Клавдії Борисівни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у с т а н о в и л а : 14 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року. З врахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог (том 1, а.с.154-155) позивач, посилаючись на невиконання відповідачами обов`язків з повернення кредитних коштів, просив стягнути з ОСОБА_1 як з позичальника та з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як з поручителів в солідарному порядку борг станом на 20 лютого 2015 року в сумі 98977,34 доларів США, яка складається з 59760,22 доларів США заборгованості за процентами та 39217,12 доларів США пені, та еквівалентна за курсом НБУ 2757359,63 грн. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК`заборгованість за процентами за договором в сумі 59760,22 доларів США, що еквівалентно 1664829,73 грн, та заборгованість з пені 39217,12 доларів США, що еквівалентно 1 092 529,90 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. У серпні 2021 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Труба К.Б звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року по справі №490/3425/16 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Заява мотивована тим, що предметом позову по справі №490/3425/16 була заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором №33МФ/2007, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 200000,00 доларів США на строк до 04 квітня 2017 року, а остання зобов`язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені цим договором. Заявник зазначила, що ухвалюючи рішення у цій справі, суд посилався на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №202/29556/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року, яке постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасування рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року та ухвалення у справі нового судового рішення 22 червня 2021 року, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року за нововиявленими обставинами відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 423 ЦПК України, тому просила про перегляд та скасування вищезазначеного рішення суду першої інстанції та призначення нового розгляду справи. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Труби К.Б. про перегляд рішення від 06 березня 2017 року у справі № 490/3425/15-ц за нововиявленими обставинами залишено без задоволення. Ухвала мотивована тим, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення від 06 березня 2017 року у справі № 490/3425/15-ц за нововиявленими обставинами, оскільки заявником не надано суду доказів наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. При цьому суд вважав, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року по цивільній справі №202/29556/13 не було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, саме в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором. Так, із мотивувальної частини судового рішення, про перегляд якого заявила ОСОБА_1 , убачається, що суд, ухвалюючи рішення, зазначив про існування вищезгаданої постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі № 202/29556/13, проте, суд також виходив із наявних у справі доказів та правових висновків Верховного Суду України, які були чинні та застосовувалися судами України на час розгляду справи. Тому суд першої інстанції вважав, що навіть за відсутності вказаної постанови апеляційного суду від 13 червня 2016 року існували інші підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року, а саме - відповідно до положень діючого на час розгляду справи законодавства та сталої судової практики відповідно до висновків Верховного Суду України. Суд виснував, що скасування вказаної постанови не є нововиявленою обставиною та підставою для скасування рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року, а сама по собі зміна судової практики не може слугувати підставою для скасування рішення суду за нововиявленими обставинами. Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Трубу К.Б., подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року та постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у цивільній справ №202/29556/13 мають преюдиціальний зв`язок і суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, посилався на постанову суду апеляційної інстанції, яка в подальшому була скасована. Так, предметом позовів у справі №202/29556/13 та у справі 490/3425/15-ц була заборгованість за кредитним договором №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року, яка складалася з процентів та пені. У справі №490/3425/15-ц не були відомі відповідачу обставини, які стали новими і в Дніпровському апеляційному суді, а саме: наявність дострокових вимог банку про повернення всієї суми кредиту за кредитним договором №33МФ/2007 від 05 квітня 2011 року, які були встановлені шляхом витребування та дослідження в судовому засіданні цивільних справ №0417/1299/2012 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та №2-14250/2010 (2-6162/11) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Версус», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованоті. У пояснення, наданих представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду апеляційної інстанції, останній вказує на відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення від 06 березня 2017 року у справі № 490/3425/15-ц за нововиявленим обставинами та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, від представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. Від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Труби К.Б. 31 травня 2022 року надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 14 червня 2022 року, у режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON», яке було задоволено ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02 червня 2022 року. Між тим, у призначений для судового засідання час - 10.15 год. 14 червня 2022 року адвокат Труба К.Б. на зв`язок із судом не вийшла, про причини такого не повідомила, а тому відповідно до частини 5 статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції покладаються на представника заявника, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи без її участі. Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів також визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав. Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду таким вимогам закону не відповідає. Як убачається із матеріалів справи, 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 (позичальник) була укладена кредитна угода №33МФ/2007, предметом якої були умови та порядок надання Банком в межах програми мікрокредитування кредиту позичальникові, який надається окремими частинами - траншами, сукупний розмір якого становить 200000,00 доларів США с кінцевим на термін повернення - до 04 квітня 2017 року. В свою чергу позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених цим договором (том 1, а.с. 12-14). 06 квітня 2007 року ті ж сторони підписали договір про видачу траншу № 1-33МФ/2007, відповідно до якого позичальник отримала 200000 доларів США кредиту на виконання кредитної угоди №33МФ/2007 за умови сплати 14% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших обов`язкових платежів за кредитним договором 05 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 , а також між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки. Посилаючись на невиконання відповідачами умов кредитної угоди щодо повернення кредитних коштів, 14 квітня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитною угодою №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року (справа № 490/3425/15-ц), в якому після уточнення розміру позовних вимог просило про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості станом на 20 лютого 2015 року в сумі 98977,34 доларів США (59760,22 доларів США заборгованості за процентами та 39217,12 доларів США пені), що складає еквівалент за курсом НБУ 2757359,63 грн., посилаючись на невиконання відповідачами обов`язків з повернення кредитних коштів. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за процентами за договором в сумі 59760,22 доларів США, що еквівалентно 1664829,73 грн, та заборгованість з пені 39217,12 доларів США, що еквівалентно 1 092 529,90 грн. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено. У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Труба К.Б звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року по справі №490/3425/16 за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (том 2, а.с. 78-100). На думку заявника, підставою перегляду рішення Центрального районного суду від 06 березня 2017 року у справі №490/3425/15-ц є скасування постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №202/29556/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року, оскільки на нього посилався суд при ухваленні рішення від 06 березня 2017 року у справі №490/3425/15-ц. Згідно із частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами. Між тим, процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є виключною процедурою, яка передбачає перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, а тому обмежена як підставами такого перегляду, перелік яких є вичерпним, так і строками звернення за таким переглядом. Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно із частиною 2 статті 423 ЦПК України є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. За такого факт скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, на що в обґрунтування необхідності перегляду рішення суду від 06 березня 2017 року посилається заявник, може відповідно до вимог процесуального закону бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Проте згідно із вимогами, передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги закону, якими визначений строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Як убачається з матеріалів справи, із відповідною заявою через свого представника ОСОБА_1 звернулася до суду у серпні 2021 року. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року у справі №202/29556/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за кредитним договором №33МФ/2007 від 05 квітня 2007 року було скасовано постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року (том 2, а.с. 81-90). В силу положень статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Тобто заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 березня 2017 року подано зі спливом майже трьох років з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що, як вважає ОСОБА_1 стало підставою для ухвалення судового рішення, яке вона просить переглянути. За такого заявником пропущений строк звернення із заявою про перегляд судового рішення, який визначений пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК України. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України). Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 127 ЦПК України). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (частина 4 статті 127 ЦПК України). Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (частина 6 статті 127 ЦПК України). Наслідки пропуску процесуальних строків передбачені статтею 126 ЦПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно матеріалів справи, яка переглядається, звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви до суду не зверталася і судом таке питання не вирішувалося. Оскільки приписи статті 126 ЦПК України є імперативними щодо наслідків пропуску особою, яка звернулася до суду, визначених цим Кодексом процесуальних строків такого звернення, ухвала суду, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 - залишенню без розгляду на підставі статті 377 ЦПК України. Колегія суддів також зауважує, що з огляду на залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду висновки суду першої інстанції щодо суті цієї заяви є передчасними. Крім того, залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду не позбавляє її можливості звернутися до суду з аналогічною заявою, ініціювавши одночасно питання про поновлення строку на таке звернення з наданням відповідних доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Оскільки клопотання про повернення судового збору на час постановлення даної ухвали відсутнє, це питання колегією суддів не вирішується. Керуючись статтями 126, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Трубою Клавдією Борисівною, задовольнити частково. Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2022 року скасувати. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Труба Клавдії Борисівни про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: Т.В. Крамаренко Л.М. Царюк ________________________________________ Повний текст постанови складений 14 червня 2022 року