Постанова 4812 № 490/7161/19

10.06.20 22-ц/812/1023/20 Суддя першої інстанції Лазарева Г.М. Провадження № 22-ц/812/1023/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 09 червня 2020 року м. Миколаїв Справа № 490/7161/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Лазаревої Г.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг, В С Т А Н О В И В: 12 серпня 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 04 липня 2012 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі 16 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 15 липня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 74 672 грн. 21 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту 32 158 грн. 73 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту 15 533 грн. 06 коп.; нарахована пеня за прострочене зобов`язання 22 648 грн. 41 коп.; пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 300 грн. та штрафи в загальному розмірі 4 032 грн. 01 коп., з яких: 500 грн. штраф (фіксована частина) і 3 532 грн. 01 коп. - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором від 04 липня 2012 року та судові витрати. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2012 року, станом на 15 липня 2019 року в сумі 32 158 грн. 73 коп. - тіло кредиту та судовий збір в розмірі 827 грн. 37 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконувала не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість непогашеного тіла кредиту у розмірі 32 158 грн. 73 коп. За висновком місцевого суду, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів по суті заявлених позовних вимог в цій частині, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення простроченого тіла кредиту та застосування правових наслідків порушення зобов`язання. В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, необґрунтованість, незаконність оскарженого судового рішення, просив його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, нарахованої пені за прострочене зобов`язання, нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафів та задовольнити вимоги банку у цій частині. В іншій частині судове рішення не оскаржується і, відповідно, не є предметом апеляційного перегляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір у формі договору приєднання, про що свідчить анкета-заява, підписана відповідачем, з якої вбачається, що відповідач ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Відповідач після отримання картки здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Виписка з банківського рахунку, надана позивачем до суду, має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12 квітня 2010 року № 578/5, та містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача баланс станом на дату укладення кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції). Таким чином, Банком надані суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тобто відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та знову користуватися кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості. При цьому позивач наголошує, що сума, яку він просить стягнути, належним чином обґрунтована та підтверджена. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 04 липня 2012 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який збільшувався за час користування картками, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПиватБанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті http://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15 липня 2019 становить 74 672 грн. 21 коп. і складається із заборгованості за тілом кредиту 32 158 грн. 73 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту 15 533 грн. 06 коп., нарахованої пені за прострочене зобов`язання 22 648 грн. 41 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 300 грн., а також штрафів в загальному розмірі 4 032 грн. 01 коп., з яких: 500 грн. штраф (фіксована частина), 3 532 грн. 01 коп. штраф (процентна складова). Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 04 липня 2012 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, пені та комісії за несвоєчасну сплату кредиту за користування кредитними коштами та штрафів. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафи (фіксовану и процентну складову). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 липня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT»,«Універсальна GOLD» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду, «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04 липня 2012 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення процентів, пені штрафів, а також строк та сплату заборгованості щомісячними платежами, що давало б підстави для визначення простроченого тіла кредиту. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розрахунком районного суду щодо суми заборгованості за кредитом, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку оскільки, з розрахунку заборгованості, який доданий Банком до позовної заяви, вбачається, що за період з моменту отримання кредитного ліміту до 15 липня 2019 року ОСОБА_1 було отримано 42 004 грн. 40 коп. (стовпчик № 3- «витрати клієнтом кредитних коштів») та повернуто 1 289 грн. 93 коп. (стовпчик 21 «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості»). Таким чином заборгованість за тілом кредиту станом на 15 липня 2019 року складає 40 714 грн. 47 коп. (42 004 грн. 40 коп. - 1 289 грн. 93 коп.). Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення висновку суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені та штрафів по кредиту, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та порядок сплати неустойки за неналежне виконання умов договору щодо повернення грошового кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Доводи скаржника про доведеність обставин щодо ознайомлення позичальника з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами про що свідчить підпис відповідача на анкеті-заяві, є безпідставними, оскільки по-перше, саме позивач при зверненні до суду повинен довести ті обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги; по-друге, правочин вважається таким, що вчиненій у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами; по-третє, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Отже саме банк повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Підтвердженням факту погодження сторонами основних умов кредитного договору, зокрема, суми позики та процентів за користування позиченими коштами, обов`язків та відповідальності сторін за невиконання умов договору є підписи сторін у відповідних документах. Банк надав до суду тільки підписану відповідачем анкету - заяву, за якою отримувалися кредитні кошти, а інші умови кредитування визначені Умовами та правилами надання банківських послуг відповідачем не підписані. Між тим, Банк при зверненні до суду відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України не надав доказів, що такі Умови і правила погоджувалися з відповідачем та як підтвердження цього були ним підписані, хоча це є процесуальним обов`язком особи, яка звертається до суду з позовними вимогами. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді стягнення пені та штрафів по кредиту. В апеляційній скарзі, мотивуючи безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафу, Банк просить врахувати та долучити до матеріалів справи довідку банку про строк дії карток, які були оформлені відповідачем, довідку про встановлення та зміну кредитного ліміту та виписку по карті відповідача. Між тим зазначені документи судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті як доказ з огляду на таке. За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зазначені документи не надавалися суду першої інстанції як доказ на підтвердження позовних вимог, в ході розгляду справи Банк будь-яких клопотань з цього приводу районному суду не заявляв та не посилався на ці документи в обґрунтування своїх позовних вимог. Більш того, в апеляційній скарзі Банк, заявляючи клопотання про долучення цих документів не зазначає і не надає відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Банку, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції цих документів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при вирішенні спору позицій Верховного Суду, викладених в постанові від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц та від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду, що застосував районний суд, мають перевагу над висновками колегії суддів. Таке роз`яснення було зазначено в постанові Верховного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 130/1001/17 щодо ієрархії висновків Верховного Суду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного рішення районного суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягає скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог Банку. Оскільки рішення суду підлягає зміні в частині позовних вимог щодо задоволення позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту, то відповідно до п. 13 ч. 1 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Позовні вимоги Банку задоволені на 54,52%, а тому за подачу позову при зверненні до суду з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 1 047 грн. 33 коп., у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (20,12%) підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 579 грн. 76 коп., а всього 1 627 грн. 09 коп. Керуючись ст. ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року в частині задоволених позовних вимог змінити. Збільшити суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» з 32 158 грн. 73 коп. до 40 714 грн. 47 коп. Це ж рішення в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 1 627 грн. 09 коп. судового збору. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 10 червня 2020 року.