Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3361/19

Справа № 307/3361/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 02 лютого 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Фазикош Г.В., Куштана Б.П., за участі секретаря Микуляк Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації на заочне рішення Тячівського районного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя Бобрушко В.І.) у справі за позовом Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,- в с т а н о в и в : У жовтні 2019 року Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення їх батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивовано тим, що на обліку служби у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації, перебувають малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що проживають в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Батьками цих малолітніх є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебували у громадянському шлюбі. ОСОБА_2 являється матір`ю-одинокою відносно малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , і на даний час проживає з ними в АДРЕСА_1 , з іншим співмешканцем, від якого народила ще одну дитину, і зовсім не цікавиться життям свого сина ОСОБА_8 , який залишився проживати з батьком. Згідно характеристики Кривської сільської ради ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не веде належний догляд за дитиною, негативно характеризується зі сторони сільської ради та односельчан. Відповідно до рішення виконкому Кривської сільської ради від 12.07.2018 №16 «Про вилучення малолітньої дитини із сім`ї ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_2 » малолітнього ОСОБА_8 вже було вилучено від батька ОСОБА_1 та тимчасово влаштовано до Обласного притулку для дітей в смт Батьово. Комісією з питань захисту прав дитини при Тячівській райдержадміністрації було розглянуто дане питання та прийнято рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав. Однак, Тячівським районним судом дану заяву не задоволено. ОСОБА_9 було повернуто на виховання батькові ОСОБА_1 , який зобов`язався належним чином займатися вихованням та утриманням сина та пройти курс лікування від алкогольної залежності. Сім`я ОСОБА_10 перебувала на контролі Служби і спеціалістами неодноразово обстежувалися умови проживання сім`ї ОСОБА_10 , проводилися профілактичні бесіди з батьком малолітнього, наголошувалося на відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Однак, вжиті заходи не дали результату і виконавчим комітетом Кривської сільської ради від 02.09.2019 № 22 було прийнято рішення «Про вилучення малолітньої дитини із сім`ї ОСОБА_4 , мешканця АДРЕСА_2 », у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю дитини. 02.09.2019 року спеціалістами Служби було здійснено виїзд за місцем проживання малолітнього для вилучення його до Обласного притулку для дітей. Однак, вилучити дитину не вдалося, у зв`язку з агресивно настроєним батьком дитини, який знову зобов`язався налагодити відносини в сім`ї та створити відповідні умови проживання. 10.10.2019 в телефонному режимі до Служби надійшло повідомлення, про те, що дитина знаходиться у родичів, а батька забрала бригада швидкої допомоги до Тячівської РЛ №1, у зв`язку з алкогольним отруєнням. Зі слів ОСОБА_8 , його батько, після відвідування цієї сім`ї представниками Служби і надалі зловживав алкоголем, кричав на нього та погрожував фізичним насиллям. Хлопчик втік від батька, без верхнього одягу. Зі слів родичів хлопчик був дуже наляканий та просив не повідомляти батькові про місце його перебування. За клопотанням Служби у справах дітей ОСОБА_3 було тимчасове влаштовано до Обласного притулку для дітей в смт. Батьово, до вирішення його подальшої долі. Також, до Тячівського ВП ГУМП в Закарпатській області скеровано листа щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків відносно малолітнього ОСОБА_3 . З 10.10.2019 по 15.10.2019 перебував на стаціонарному лікуванні в психоноврелогічному відділенні Тячівської районної лікарні РЛ №1. Висновком комісії з питань захисту прав дитини при Тячівській РДА від 18.10.2019 № 227 надано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на дані обставини, позивач просив суд позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Тячівського районного суду від 15 січня 2020 року у задоволенні позову Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації відмовлено. На це рішення подав апеляційну скаргу Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на переконання позивача ним надано докази, які свідчать про ухилення обох батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_8 , доведено свідоме нехтування своїми обов`язками, та наявні достатні обставини, які свідчать про необхідність застосування до батьків дитини такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав. Скаржник вказує, що батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, для нормального розвитку та життя дитини. Зазначає, що батько неодноразово зобов`язувався налагодити відносини в сім`ї та створити відповідні умови проживання, однак обіцянки результату не дали. Стосовно матері дитини скаржник вказує, що на комісії з питань захисту прав дитини при Тячівській РДА ОСОБА_2 повідомила, що любить свого сина, але проживає у шлюбі з іншим чоловіком, має на утриманні ще трьох малолітніх дітей і на даний час не має можливості забрати до себе старшого сина ( ОСОБА_8 ), тому не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_8 . Оскільки мати не приймає жодної участі у житті та вихованні свого сина, позивач зазначає, що наявні підстави для позбавлення її батьківських прав, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а саме ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини. Відповідачі жодного разу в судові засідання як суду першої, так і апеляційної інстанції, не з?являлись. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності відповідачів. Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9). Згідно довідки виконкому Кривської сільської ради від 05.09.2019 №852 до складу сім`ї ОСОБА_1 входять: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12). Проживають у двокімнатному житловому будинку, який належить батькові відповідача і де проживають загалом 8 осіб (а.с.14). Згідно рішення виконавчого комітету Кривської сільської ради від 12.07.2018 №16 вилучено з сім`ї ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6) Відповідно до рішення виконавчого комітету Кривської сільської ради від 02.09.2019 №22 вилучено з сім`ї ОСОБА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). При виконані вказаного рішення, у акті остеження умов проживання від 10.10.2019 зафіксовано, що дитина в цей день знаходилась у тітки, батька вдома не було забрала карета швидкої допомоги в стані сильного алкогольного сп?яніння; будинок, в якому проживають малолітній ОСОБА_8 та його батько, був зачинений; у зв?язку з систематичним вживанням алкогольних напоїв батьком ОСОБА_11 стосунки в сім?ї погані. ОСОБА_9 було вилучено та влаштовано на тимчасове перебування в обласний притулок для дітей у смт. Батьово (а.с.15). Згідно клопотання служби у справах дітей Тячівської РДА за №02-15/723 від 10.10.2019, адресованого в.о. завідуючому Обласного притулку для дітей Шелебі М.Д., служба у справах дітей Тячівської РДА, просила влаштувати до Обласного притулку для дітей малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_2 , як такого, що проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків до подальшого вирішення його долі (а.с.8). Відповідно до висновку Органу опіки і піклування Тячівської райдержадміністрації від 18.10.2019 №227 розглянуто клопотання служби у справах дітей державної адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дано згоду на позбавлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.3-4). Також встановлено, що ОСОБА_1 , внаслідок зловживання алкогольними напоями, з 10.10.2019 по 15.10.2019 перебував на стаціонарному лікуванні в психоноврелогічному відділенні Тячівської районної лікарні РЛ №1 (а.с.27). Відповідно до характеристики, виданої Кривською сільською радою 05.09.2019, ОСОБА_1 за місцем реєстрації характеризується посередньо. До адміністративної відповідальності у виконкомі сільської ради не притягувався. В то же час, до виконкому сільської ради від родичів та інших осіб неодноразово надходили звернення щодо неналежного виконання ОСОБА_4 батьківських обов?язків (а.с.13). Мати дитини - ОСОБА_2 - на комісії з питань захисту прав дитини при Тячівській РДА повідомила, що любить свого сина, але проживає у шлюбі з іншим чоловіком, має на утриманні ще трьох малолітніх дітей і на даний час не має можливості забрати до себе старшого сина ( ОСОБА_8 ), тому не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_8 (а.с.5). Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. З урахуванням якнайкращих інтересів дитини, небажання відповідачів приймати участь у належному вихованні сина, змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, колегія суддів вважає, що дитина не може бути повернута батькові, коли існує загроза їй, умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання, а мати дитини свідомо ухиляється від своїх батьківських обов?язків та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_8 . Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання. Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін. У справі «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року (заява N 2091/13) та у рішенні «Мамчур проти України» від 16.10.2015 (заява N 10383/09, § 100), ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (§ 76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява N 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини. Встановлено, що відповідачі свідомо нехтують батьківськими обов`язками, ухиляються від їх виконання, не бажають приймати участь у вихованні сина. Внаслідок зловживання батьком, з яким проживав малолітній ОСОБА_3 , алкогольними напоями та жорстокого поводження з сином, хлопчик втікав з дому; за рішенням виконкому Кривської сільської ради неодноразово вилучався з сім?ї; мати дитини не має бажання забрати дитину, пояснюючи, що на її утриманні є ще троє малолітніх дітей; при цьому мати не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_8 . При цьому Органом опіки і піклування Тячівської райдержадміністрації було надано згоду на позбавлення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 Враховуючи наведене, висновок місцевого суду про недоведеність підстав для позбавлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 не відповідає обставинам справи, а рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, апеляційним судом встановлено, що вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, мати дитини ОСОБА_2 народила ще одну дитину; з 23 березня по 12 серпня 2020 року ОСОБА_3 перебував у Закарпатському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей. За цей час батьки жодного разу дитину не навідали. З 13 січня 2021 року ОСОБА_3 повторно зарахований у цей заклад (а.с.91); з 11 серпня 2020 року по 13 січня 2021 року ОСОБА_3 перебував притулку для дітей служби у справах дітей Закарпатської облдержадміністрації. Батьки жодного разу дитину не відвідували і не цікавились його здоров?ям та долею (а.с.92). Зважаючи на викладене, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду слід скасувати, а позов Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації задовольнити, та позбавити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч. 1 ст 374, п.п.3, 4 ч. 1 ст 376, 381-184 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації задовольнити. Заочне рішення Тячівського районного суду від 15 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Органу опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації задовольнити. Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка АДРЕСА_3 , відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року. Головуюча Судді