Постанова Харківський апеляційний суд № 643/5756/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/5756/25 Номер провадження 22-ц/818/3433/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2026 року в складі судді Замікули Б.С. по справі № 643/5756/25 за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, закріплення житла, В С Т А Н О В И В: У квітні 2025 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, закріплення житла. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на обліку Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах, з підстав проживання в сім`ї, в якій батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Вказав, що спеціалістами ССД по Салтівському району разом із фахівцями Відділу соціальної роботи по Салтівському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» було відвідано родину за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 та виявлено незадовільні умови для проживання, навчання та відпочинку дитини. Мати ОСОБА_2 пояснила, що їй необхідний час для подолання складних життєвих обставин та наведення ладу в будинку, та не заперечувала проти перебування сина в центрі соціальної реабілітації для дітей для проходження корекції поведінки та реабілітації. У зв`язку з вищевикладеним, 09 грудня 2024 року малолітнього ОСОБА_3 було влаштовано до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «міста Харкова», де він перебуває дотепер. Мати дитини ОСОБА_2 було запрошено до ССД по Салтівському району, з нею проведено бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків, роз`яснено послідовність дій та надання необхідних документів для вирішення питання повернення дитини на виховання батькам. Також батькам надано направлення на проходження огляду у лікарів нарколога та психіатра, проте відповідних довідок батьками не надано. З листа Відділу соціальної роботи по Салтівському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» вбачається, що батьками так і не створено належних умов для навчання та відпочинку дитини. З пояснень матері ОСОБА_2 вбачається, що вона не відвідує сина в центрі, у зв`язку з тим, що її побив чоловік, вона не бажає виходити на вулицю із синцями та подряпинами на обличчі. З родиною проводилася необхідна соціальна робота, однак батьки продовжують зловживати алкогольними напоями, вчиняти домашнє насильство один до одного. Відділ вважає, що перебування дитини в даній родині може загрожувати життю та здоров`ю хлопчика. Згідно з інформацією Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей міста Харкова» з початку перебування дитини в центрі мати постійно відвідувала сина, цікавилася станом його здоров`я та навчанням, спілкувалася з класним керівником та вихователями центру. Мати з батьком відвідували сина в день його народження, від них було чутно запах алкоголю. Згодом відвідування стали все рідше. Мати ОСОБА_4 14 березня 2025 року приїхала до центру в стані алкогольного сп`яніння, поводила себе неадекватно, у зв`язку з чим були викликані працівники поліції. Неналежне виконання відповідачами своїх батьківських обов`язків також підтверджується тим, що у червні 2024 року надходила інформація від управління патрульної поліції щодо вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_1 у відношенні дружини ОСОБА_2 в присутності малолітнього сина ОСОБА_3 . Відповідно до листа КНП «Міська дитяча поліклініка № 12» Харківської міської ради при відвідуванні родини встановлено, що умови проживання незадовільні, в кімнаті брудно, необхідні продукти харчування для дитини відсутні. З пояснень сусідів вбачається, що батьки зловживають алкогольними напоями. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім`ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми). Вказав, що відповідачі безвідповідально підійшли до виховання та утримання свого сина, не вжили заходів щодо повернення дитини на виховання та спільне проживання, у них відсутнє взаєморозуміння з дитиною, складні життєві обставини не подолані. Просив позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, із зобов`язанням відкрити особистий рахунок на ім`я дитини у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 часток з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення нею повноліття; закріпити право на житло за малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі не надали до суду письмового відзиву на позовну заяву, однак упродовж розгляду справи заперечували проти задоволення позову. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради відмовлено. Попереджено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та створення належних умов для його розвитку. Покладено на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно їх малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено підстав для застосування до відповідачів такого крайнього заходу як позбавлення їх батьківських прав щодо сина та відповідності такого заходу інтересам дитини. На вказане судове рішення через суд першої інстанції 17 березня 2026 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове. Апеляційна скарга мотивована тим, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку як дитина, яка знаходиться в складних життєвих обставинах, вже протягом 5 років, і підстав для зняття його з обліку немає. З 09 грудня 2024 року, коли дитину було вилучено з родини, незадовільні умови проживання не змінились, що створює загрозу для життя та здоров`я дитини. Батько дитини ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, що свідчить про агресивну поведінку у присутності дитини і отримання дитиною психологічної травми. У ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України, в результаті чого він не може пройти огляд лікаря нарколога та психіатра та надати відповідні довідки. Мати дитини ОСОБА_2 має алкогольну залежність, періодично проходить курс лікування, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Відповідачі не працевлаштовані, не мають змоги утримувати себе та дитину. При відвідуванні дитини у соціальному закладі батьки мали запах алкоголю. За час перебування дитини у сім`ї патронатного вихователя батьки його не відвідували, почали спілкуватися з сином лише після ухвалення рішення суду. Відповідачі висновків не зробили, неспроможні виховувати дитину, тобто злісно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, що підтверджується листом Відділу соціальної роботи по Салтівському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» від 12 березня 2026 року. Дитина чіткої відповіді щодо бажання повернутись до батьків не висловила, лише вказала, що сумує, та підтвердила, що батьки зловживають алкогольними напоями та сваряться одне з одним. Позивачем доведено винну поведінку відповідачів щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків. Надані позивачем разом з апеляційною скаргою нові докази листи начальника Служби у справах дітей Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 11 березня 2026 року та Відділу соціальної роботи по Салтівському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» від 12 березня 2026 року, колегія суддів не приймає в силу вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, з огляду на те, що вони датовані вже після ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції і не були та не могли бути предметом оцінки суду. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 червня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи: Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради отримано в електронному кабінеті 26 березня 2026 року (а.с. 165, т. 1); ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 168169, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 166, т. 1); ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 170171, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 167, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Відповідно до наказу Служби у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 41 від 15 березня 2021 року малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік з підстави проживання в сім`ї, в якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини (а.с. 10). Відповідно до листа КНП ХМР «Міська дитяча поліклініка № 12» від 04 квітня 2023 року дитина спостерігається фахівцями поліклініки з народження по теперішній час. Згідно записам в історії розвитку дитини (Ф-112/0), дитина перебуває під наглядом лікаря-невролога дитячого з приводу резидуально-органічного ураження центральної нервової системи, синдрому тонусних порушень, розладів мовлення, когнітивних порушень. 31 березня 2023 року хлопчик був оглянутий фахівцями поліклініки, встановлено діагноз: енцефалопатія неуточнена, розлади розвитку мови, когнітивні порушення, диспластична кардіопатія, плоско-вальгусна деформація стоп, фімоз. Неврологом поліклініки було рекомендовано: консультація психолога, логопеда, генетика. До поліклініки ОСОБА_5 супроводжувала його мати. ОСОБА_2 . Хлопчик був вдягнений охайно. При відвідуванні оселі, в якій мешкає родина, медичною сестрою поліклініки виявлено, що в кімнатах було брудно, на столі стояв келих пива. Хлопчика годувала бабуся кашею. Необхідного набору продуктів харчування для дитини в холодильнику немає. Згідно інформації, отриманої від сусідів, мати та батько періодично зловживають алкогольними напоями (а.с. 21). Батько дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в смт Донецький м. Покровська Луганської обл., а його зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_2 ., що підтверджується копією паспорта громадянина України, наданою позивачем (а.с. 11). Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 втратив оригінал паспорта та до цього часу не оформив новий. Єдиним документом, що посвідчує особу відповідача, є довідка про звільнення з місць відбування покарання серії ХАР № 06641, видана Державною установою «Хролівський виправний центр». Згідно вказаної довідки встановлено, що ОСОБА_1 востаннє був засуджений вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2014 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Відбував покарання з 26 листопада 2014 року по 20 листопада 2015 року та був звільнений умовно-достроково згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 12 листопада 2015 року (а.с. 75, 86). Відомості про зареєстроване місце проживання на підконтрольній території України відсутні (а.с. 35, 40). З листа Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківської області від 28 червня 2024 року вбачається, що 27 червня 2024 року ОСОБА_1 за місцем мешкання вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , у зв`язку з цим був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а.с. 20). Згідно інформації з офіційного сайту судової влади України ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (постанови Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2023 року у справі № 643/2921/23; від 25 квітня 2023 року у справі № 643/2074/23; від 28 серпня 2024 року у справі № 643/6984/24). Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась у м. Харкові, а її зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15). 02 грудня 2024 року співробітники Відділу соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» відвідали родину ОСОБА_2 з приводу вчинення домашнього насильства та вважають за доцільне розглянути питання про вилучення дитини із родини та поміщення його до спеціалізованого закладу, оскільки ОСОБА_1 вчиняв насильство відносно своєї дружини та дитини, що підтверджується листом від 03 грудня 2024 року № 537, адресованим начальнику Служби у справах дітей по Салтівському району м. Харкова (а.с. 16-17). У листі Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей міста Харкова» від 18 березня 2025 року № 60 зазначено, що на підставі клопотання Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради № 04-22/2997/24 від 05 грудня 2024 року до Комунального закладу соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей м. Харкова», путівка № 375 від 09 грудня 2024 року, зарахований малолітній ОСОБА_3 , 2016 року народження, де знаходиться по теперішній час. З початку зарахування мати ОСОБА_2 постійно відвідувала свого сина, цікавилася станом його здоров`я, успіхами у школі, підтримувала зв`язок як з класним керівником навчального закладу, так і спілкувалася з вихователями та адміністрацією Центру. ОСОБА_2 разом з батьком дитини, ОСОБА_1 , відвідували сина у день його народження, але від батьків відчувався запах перегару. Наступні відвідування дитини у Центрі ставали все рідше. 14 березня 2025 року до Центру приїхала ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, було викликано наряд поліції (а.с. 19). Згідно Акту обстеження умов проживання від 23 січня 2025 року, проведеного у будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що будинок потребує ремонту. Водночас, у дитини наявне місце для сну та стіл для вивчення уроків. Як зазначено в акті, на момент проведення обстеження дитина перебувала в центрі (а.с. 23). У листі Відділу соціальної роботи по Салтівському району м. Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» від 14 березня 2025 року № 117 зазначено, що співробітники вказаного відділу спільно із представниками Служби у справах дітей Салтівського району м. Харкова відвідали родину ОСОБА_6 та встановлено, що сім`я складається із 4 осіб: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , бабуся ОСОБА_7 , 1941 року народження. Також встановлено, що родина проживає у частині приватного будинку, яка складається з 2 кімнат та коридору, опалення пічне, але обігрів будинку здійснюється за допомогою обігрівача, для приготування їжі наявна електроплита. На момент відвідування санітарно-гігієнічні умови проживання були незадовільними, в будинку відсутній косметичний ремонт, не облаштований необхідними меблями. У дитини є окреме ліжко, але воно в незадовільному стані, немає місця для навчальних занять. Щомісячний дохід родини складає приблизно 10 000 - 12 000 грн та пенсія бабусі в розмірі 4800 грн. Як зазначено у вказаному листі, ОСОБА_2 не відвідує сина, оскільки її в черговий раз побив чоловік. Враховуючи викладене, перебування дитини в даній родині може загрожувати його життю та здоров`ю (а.с. 18). Як вбачається з характеристики від 13 березня 2025 року, наданої директором Харківської гімназії № 19, ОСОБА_3 , 2016 року народження навчається у 1-А класі вказаного навчального закладу. За місцем навчання характеризується позитивно. На уроках уважний, активний, виконує всі завдання вчителя, але як дитині з особливими освітніми потребами, йому необхідна увага з боку вчителя, асистента та батьків. Як зазначається у характеристиці, на момент її надання ОСОБА_3 цілодобово перебуває у Комунальному закладі соціального захисту для дітей «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей міста Харкова» (а.с. 22). Також до позовної заяви надані письмові пояснення відповідачів, зі змісту яких вбачається, що із батьками проводилась роз`яснювальна робота (а.с. 24-27). З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 12 травня 2025 року № 209 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , 2016 року народження (а.с. 49-51). У ході судового розгляду представником позивача надано копію довідки з КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 12 квітня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 впродовж останніх 5 років за медичною допомогою не зверталась. Відповідно до довідки КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» від 22 серпня 2025 року ОСОБА_2 з 18 серпня 2025 року по 22 серпня 2025 року знаходилась на обстеженні у зв`язку із вживанням алкоголю зі шкідливими наслідками (F 10.1). На час обстеження пройшла протиалкогольне лікування, виписана із відділення у задовільному стані (а.с. 100). З листа начальника Служби у справах дітей Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 02 грудня 2025 року вбачається, що у період перебування ОСОБА_3 у сім`ї патронатного вихователя батьки дитини жодного разу його не відвідували, мали намір приїхати 08 листопада 2025 року, однак так і не з`явились. Упродовж зазначеного періоду батьками не виявлено зацікавленості станом здоров`я дитини, умовами її проживання, рівнем забезпечення потреб та особливостями її фізичного та психоемоційного розвитку (а.с. 96). У судовому засіданні в режимі відеоконференції із Чугуївським міським судом Харківської області у присутності патронатної виховательки ОСОБА_8 судом першої інстанції була з`ясована думка малолітнього ОСОБА_3 щодо доцільності позбавлення батьківських прав, його взаємовідносин із батьками та умов проживання у патронатній сім`ї. ОСОБА_3 повідомив, що навчається у 2 класі, разом із ним у патронатній родині мешкають ще 6 дітей. Підтвердив, що батьки до нього приїздили, однак не зміг ствердно пояснити, скільки разів бачився із батьками. Також повідомив, що його батьки дійсно сваряться, коли вживають алкоголь. На запитання суду пояснив, що хоче додому, сумує за батьками та бабусею. Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11) Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22, від 10 вересня 2025 року у справі № 639/2319/24, від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення відповідачів батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено. Як встановлено судом, відповідачі дійсно не забезпечували своєму синові належного рівня батьківського піклування та умов для проживання і розвитку. Разом з тим, наведене не свідчить про остаточне свідоме ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків та не є беззаперечною підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо сина. При обстеженні умов проживання у будинку відповідачів встановлено відсутність ремонту, проте у дитини наявне місце для сну та навчання. Умов проживання, які були б непридатними для дитини, створювали б загрозу її життю і здоров`ю не виявлено. Батько дитини ОСОБА_1 дійсно неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини (ст.ст. 187, 190 КК України), умовно-достроково звільнений у 2015 році, а також до адміністративної відповідальності за домашнє насильство щодо дружини, проте такі факти мали місце у 2023-2024 роках. До відповідальності за невиконання батьківських обов`язків за ст. 184 КУпАП відповідачі не притягувались. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 пройшла протиалкогольне лікування, виписана із відділення у задовільному стані. Відомостей щодо наявності у ОСОБА_1 хронічних захворювань у зв`язку із вживанням алкогольних/наркотичних речовин позивачем не надано. Невідвідування дитини у сім`ї патронатного вихователя відповідачі пояснили віддаленістю свого місця проживання у м. Харкові від місця перебування дитини (смт Малинівка Чугуївського району Харківської області) і відсутністю коштів, тобто пов`язували з об`єктивними обставинами, що не може свідчити про їх байдужість до сина. Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20. З висновку органу опіки та піклування від 12 травня 2025 року вбачається, що у ньому лише викладені обставини, що мали місце після вилучення дитини з родини, проте не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав; не наведено висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідачів батьківських прав захистить такі інтереси. Отже, суд має обґрунтовані підстави для незгоди з таким висновком. Крім того, судом першої інстанції було з`ясовано думку самого малолітнього ОСОБА_3 , який пояснив, що сумує за своєю родиною, що свідчить про його бажання повернутися до батьків. Посилання позивача на те, що дитина чіткої відповіді щодо бажання повернутись до батьків не висловила, колегія суддів оцінює критично, оскільки дитина надала пояснення щодо справи з урахуванням свого віку і рівня розвитку, а також обставин, в яких опинилась, та думці дитини судом надано належне тлумачення. Сам факт перебування дитини на обліку дітей, що знаходяться в складних життєвих обставинах, як і відсутність у батьків офіційного місця роботи не є підставами для висновку про їхнє злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, проте у даній справі таких обставин Департаментом служб у справах дітей ХМР не доведено. Встановивши, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності підстав для застосування до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, колегія суддів, керуючись якнайкращими інтересами дитини, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні його позову про позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення аліментів і закріплення житла як похідних вимог, а також необхідність попередження відповідачів про зміну їхнього ставлення до виховання сина, оскільки вони не вживають активних заходів щодо відновлення регулярного спілкування з сином і спільного проживання з ним. Надання можливості відповідачам змінити ставлення до виховання сина стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини, в яких буде збереження її зв`язків із сім`єю (кровними батьками). При цьому, позивач в апеляційній скарзі сам зазначає, що після ухвалення оскаржуваного рішення суду відповідачі змінили своє ставлення до виховання сина, відвідували його, вітали з Днем народження, що свідчить про їх на даний час відповідальне ставлення до попередження про необхідність змінити свою поведінку як батьків та про можливість позитивних змін у родині і відновлення стосунків між батьками та дитиною. У разі ж відсутності реальних змін у поведінці відповідачів і їх небажання змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачів раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено ними дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23). Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина