Постанова 4822 № 727/475/22

_____ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року м. Чернівці справа № 727/475/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю. секретар Скрипка С.В. позивач орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2022 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н.М. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У січні 2022 року орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на обліку в Cлужбі у справах дітей Чернівецької міської ради та Чернівецькому міському центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з травня 2021 року перебуває родина ОСОБА_2 . Робота з родиною розпочата на підставі заяви громадянина ОСОБА_5 , який повідомив, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, застосовує до її малолітньої дитини ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство. Окрім того, у помешканні де проживає родина, часто збираються компанії та розпивають алкогольні напої в присутності дитини. Працівниками Служби у справах дітей Чернівецької міської ради спільно з патрульною поліцією 6 травня 2021 року здійснено спільний виїзд за адресою АДРЕСА_1 . Під час виїзду за вказаною адресою встановлено, що малолітнього ОСОБА_6 забрали до себе далекі родичі. Однак родичі надалі виховувати і забезпечувати хлопчика не можуть через стан здоров`я. На підставі складеного акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 6 травня 2021 року малолітнього ОСОБА_1 було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня». ОСОБА_2 подала письмову заяву від 12 травня 2021 року про те, що така ситуація склалася у зв`язку зі смертю її матері. В подальшому зобов`язалася виконувати свої батьківські обов`язки, не зловживати алкогольними напоями та піклуватися про сина. Службою у справах дітей Чернівецької міської ради 21 травня 2021 року наданий висновок про доцільність повернення дитини в сім`ю. Працівниками служби проведено профілактичну роботу щодо належного виконання матір`ю ОСОБА_2 своїх обов`язків та попереджено останню про відповідальність за їх невиконання. Службою направлено листа до Центру щодо необхідності взяття родини під соціальний супровід та надання комплексу соціально-психологічних послуг. Під час планового виїзду до родини 7 червня 2021 року з`ясовано, що ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а малолітній ОСОБА_6 сам, без супроводу дорослих, приїхав з Тернополя. З метою захисту життя та здоров`я малолітньої дитини на місце пригоди було викликано наряд патрульної поліції. Про ситуацію також повідомлено службу у справах дітей міської ради та ювенальну превенцію ЧВП ГУНП в Чернівецькій області. Малолітній ОСОБА_1 працівниками центру був доставлений до двоюрідної тітки ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 , де дитина проживала до 24 червня 2021 року. З 24 червня 2021 року до 14 липня 2021 року малолітній ОСОБА_6 , за сприяння працівників Центру, відпочивав у літньому таборі за адресою АДРЕСА_3 . Однак, у зв`язку із тим, що батьки не забрали сина із літнього табору 14 липня 2021 року працівниками служби у справах дітей та правоохоронних органів ОСОБА_6 був доставлений до комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня». На даний час малолітній ОСОБА_1 перебуває в центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернівецької обласної державної адміністрації, починаючи з 29 липня 2021 року. За цей час протягом липня-листопада 2021 року батьки не приходили до сина, не телефонували, не цікавилися станом його здоров`я та успіхами в школі. Відповідно до інформації Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 18 травня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрована з діагнозом: гостра алкогольна інтоксикація в 2012 році, 2013 році, 2014 році, 2015 році, 2016 році, 2017 році, 2018 році. ОСОБА_2 з метою врегулювання ситуації неодноразово запрошувалась до Служби у справах дітей Чернівецької міської ради письмовими листами від 23 липня 2021 року, 5 серпня 2021 року, 7 вересня 2021 року, 26 жовтня 2021 року, 18 листопада 2021 року. Під час чергового виїзду за адресою проживання сім`ї 18 листопада 2021 року мати не допустила працівників Служби у справах дітей Чернівецької міської ради до проведення обстеження житлово-побутових умов, перебувала з ознаками сильного алкогольного сп`яніння, вела себе агресивно та була попереджена про розгляд даного питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 24 листопада 2021 року. Станом на сьогоднішній день мати чи батько із заявою та документами про повернення дитини на виховання до Служби у справах дітей Чернівецької міської ради не зверталися. Отже, батьки дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не подали необхідних документів для повернення сина на виховання, не створили належні умови для проживання дитини, не піклуються про його фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє дитини. Вказане питання розглянуте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 24 листопада 2021 року, на якому було прийнято рішення щодо надання суду висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 в зв`язку із тим, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ураховуючи вищевикладене, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 аліменти у розмірі по 1/4 частки всіх видів їх заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини, враховуючи інфляційні показники. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2022 року позов органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 аліменти у розмірі по 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до повноліття дитини. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову до ОСОБА_2 мотивовано тим, що судом встановлено, що матір дитини ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не подала необхідних документів для повернення сина на виховання, не створила належних умов для проживання дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та майбутнє. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні вказаного позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження застосування до дитини психологічного та фізичного насильства, а також докази отримання ОСОБА_2 листів Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про запрошення з`явитись її до служби з метою врегулювання ситуації. З квітня 2022 року ОСОБА_2 намагається постійно відвідувати сина за місцем його тимчасового перебування. Вона стала на шлях виправлення та бажає, щоб вони з сином проживали разом. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою. Отримавши позовну заяву органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради після закриття судом першої інстанції підготовчого провадження у вказаній справі, ОСОБА_2 була позбавлена можливості надати свої письмові заперечення проти позову, а також вчинити інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду вказаної справи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші сторони відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ( а.с.7). Згідно листа №413/01-17 від 6 травня 2021 року вбачається, що до Чернівецького міського центру соціальних служб звернувся ОСОБА_5 , який повідомив, що його племінниця ОСОБА_2 має малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь, вчиняє психологічне та фізичне насильство щодо дитини. Окрім того, у помешканні постійно збираються незнайомі компанії (а.с.10). Із заяви ОСОБА_8 від 6 травня 2021 року вбачається, що останній просив Службу у справах дітей Чернівецької міської ради вирішити питання про влаштування малолітнього племінника ОСОБА_1 , який тимчасово проживав з ним, оскільки його мати ОСОБА_2 не в змозі виконувати свої батьківські обов`язки (а.с.11). 11 травня 2021 року Службою у справах дітей Чернівецької міської ради взято на облік ОСОБА_1 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування, у зв`язку із неналежним виконанням батьками своїх батьківських обов`язків, що підтверджується наказом №2/58 від 11 травня 2021 року (а.с.12). 12 травня 2022 року ОСОБА_2 надіслала заяву на адресу Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, в якій просила надати їй час для збору документів для повернення сина їй на виховання.(а.с.13). Згідно довідки КЖРЕП 14 від 15 травня 2021 року ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_4 (а.с.14). Відповідно до листа Чернівецького міського центру соціальних служб №44/01-14 від 17 травня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 , взято під соціальний супровід центру. Під час здійснення оцінки потреб родини з`ясовано, що у помешканні брудно, не прибрано, скрізь недопалки, розкидані речі. Для малолітньої дитини наявне ліжко, однак в неналежному стані - засмічене різними речами. З ОСОБА_2 проведено бесіду, роз`яснено порядок повернення дитини у родину, наголошено на необхідності створення належних умов для проживання та повноцінного розвитку малолітньої дитини. Попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків (а.с.15). Відповідно до висновку Служби у справах дітей Чернівецької міської ради від 21 травня 2021 року про доцільність повернення дитини в сім`ю №1/784 вирішено повернути малолітнього ОСОБА_1 в сім`ю до матері ОСОБА_2 , яка проживає адресою АДРЕСА_4 (а.с.17). 8 червня 2021 року Чернівецьким міським центром соціальних служб направлено лист №494/01-17 на адресу служби у справах дітей Чернівецької міської ради, Чернівецького районного управління поліції ГУНП у Чернівецькій області, в якому повідомляється, що під час чергового виїзду з`ясовано, що малолітній ОСОБА_1 приїхав самостійно без супроводу дорослих з міста Тернополя. ОСОБА_1 перебував тиждень у місті Тернополі у рідних. На момент виїзду матері вдома не було, по телефону жінка повідомила, що вона на роботі. Жінці наголошено щодо негайної явки додому. ОСОБА_2 прийшла додому у супроводі свого співмешканця. Вони обидва мали явні ознаки алкогольного сп`яніння, поводилися агресивно та зухвало. ОСОБА_2 вживала ненормативну лексику та погрожувала малолітньому сину, якщо він не піде з нею та її співмешканцем. Хлопчик повідомив, що він боїться матір та ОСОБА_9 , і категорично відмовився йти з ними або навіть залишатися в квартирі (а.с.19). Як вбачається з довідки КНП «Міська дитяча клінічна лікарня» №329/01-21 від 15 липня 2021 року та акту про підкинуту чи знайдену дитину від 14 липня 2021 року, дитина ОСОБА_1 у супроводі працівників поліції та Служби у справах дітей Чернівецької міської ради 14 липня 2021 року о 12 годині 15 хвилин доставлений у лікарню, в педіатричне відділення №2 на обстеження та лікування (а.с.20). ОСОБА_2 неодноразово надсилалися листи Службою у справах дітей Чернівецької міської ради про необхідність з`явитися на співбесіду у зв`язку із розглядом питання щодо повернення їй малолітнього сина ОСОБА_1 на виховання (а.с.21-25). З акту обстеження житлово-побутових умов від 18 листопада 2021 року вбачається, що на підставі повідомлення Центру соціально-психологічної реабілітації, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 . Житло знаходиться на 3 поверсі 5-типоверхового будинку. ОСОБА_2 не допустила комісію до проведення обстеження квартири АДРЕСА_5 , мала ознаки алкогольного сп`яніння, вела себе агресивно (а.с.26). Як вбачається з листа центру соціально - психологічної реабілітації дітей №01-07/214 від 18 листопада 2021 року малолітній ОСОБА_1 знаходився в закладі з 29 липня 2021 року, матір жодного разу не приходила до нього. Протягом липня - листопада матір не приходила до сина, не телефонувала та не цікавилася його станом здоров`я і успіхами в школі (а.с.27). Листом № 1/1890/ від 29 листопада 2021 року, що адресований головному управлінню національної поліції в Чернівецькій області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради просила встановити місце перебування громадянина ОСОБА_4 , надати характеристику ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , відібрати пояснення сусідів з приводу фактів неналежного виконання батьками їх батьківських обов`язків, притягнути обох батьків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків, надати повну наявну інформацію щодо притягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до кримінальної та адміністративної відповідальності, повідомити про кількість викликів працівників правоохоронних органів за адресою проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.28). Як вбачається з листа Чернівецького міського центру соціальних служб №1292/01-17 від 13 листопада 2021 року під соціальним супроводом Чернівецького міського центру соціальних служб з 12 травня 2021 року по 7 жовтня 2021 року перебувала родина ОСОБА_2 , яка є матір`ю малолітнього ОСОБА_1 . Робота з родиною розпочата за явкою ОСОБА_5 , який повідомив що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, застосовує до дитини фізичне та психологічне насильство. 6 травня 2021 року здійснено спільний виїзд за адресою АДРЕСА_1 . Після виїзду за вказаною адресою з`ясовано, що малолітнього ОСОБА_1 забрали до себе далекі родичі. Однак надалі виховувати і забезпечувати хлопчика вони не можуть через стан їхнього здоров`я. Працівниками ССД ЧМР та ювенальної провенції ЧВП ГУНП малолітнього ОСОБА_1 доставлено до КНП "МДКЛ". 11 травня 2021 року ОСОБА_2 дала згоду на соціальний супровід та співпрацю з Центром. Окрім того, зібрала необхідні документи та подала документи до Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, в результаті чого малолітній ОСОБА_1 був повернений в сім`ю. 7 червня 2021 року під час чергового виїзду до родини з`ясовано, що ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Малолітній ОСОБА_1 працівниками центру був доставлений до тітки ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 ,. На даний час хлопчик перебуває у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей Чернівецької обласної державної адміністрації (а.с.29-30). Як вбачається з витягу з рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №972/29 від 14 грудня 2021 року, вирішено надати висновок до суду щодо доцільності позбавлення батьківських прав батьків малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у зв`язку із тим що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (а.с.6). З висновку Виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, від 20 грудня 2021 року №01/0224/3361 щодо доцільності позбавлення батьківських прав батьків малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що батьки дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, не подали необхідних документів для повернення сина на виховання, не створили належні умови для проживання дитини, не піклуються про її фізичний та духовний розвиток, здоров`я та його майбутнє (а.с.4-5). Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 червня 2022 року заяву органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про перегляд судового рішення у вказаній цивільній справі за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2022 року в частині задоволення позову опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів та провадження у вказаній частині було закрито (а.с. 141-142). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів було скасовано рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 30 червня 2022 року та провадження у вказаній частині було закрито, суд апеляційної інстанції не робить висновки щодо обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції в цій частині. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Частина першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100). У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відповідає інтересам малолітньої дитини, так як відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, а своєю негативною поведінкою показує поганий приклад і створює небезпеку для її життя і здоров`я. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей. Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи, Службою у справах дітей Чернівецької міської ради надавався відповідачці час для того, щоб вона могла змінити її ставлення до батьківства, навести порядок у квартирі, де проживають вона та її дитина, та в подальшому здійснювати свої батьківські обов`язки, належним чином піклуючись про фізичний і духовний розвиток її дитини. Проте після повернення дитини в сім`ю в травні 2021 року відповідачка не лише не змінила свою поведінку по вихованню малолітнього ОСОБА_1 , а й продовжувала зловживати алкоголем та вести аморальний спосіб життя, створюючи і далі загрозу для життя та здоров`я її дитини. Докази на підтвердження вищевказаних обставин суд першої інстанції належним чином оцінив у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема висновком виконавчого комітету Виконавчого комітету Чернівецької міської ради , як органу опіки та піклування, від 20 грудня 2021 року №01/0224/3361 щодо доцільності позбавлення батьківських прав матір малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Окрім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що після влаштування малолітнього ОСОБА_1 29 липня 2021 року до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Чернівецької обласної державної адміністрації ОСОБА_2 дитину не відвідувала, його здоров`ям та розвитком не цікавилася, хоча продовжувала бути його матір`ю й мала відповідні як права, так і обов`язки щодо дитини, тобто повинна була нести повну відповідальність за здоров`я та психоемоційний стан дитини, чого не робила. Вищенаведені обставини, а також бездіяльність ОСОБА_2 щодо неподання необхідних документів для повернення сина на виховання в сім`ю підтверджують обґрунтованість та правильність висновку суду першої інстанції про доведення позивачем належними та допустимими доказами факту самоусунення відповідачки від виконання нею обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_1 . Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 та від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19. При цьому суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження застосування до дитини психологічного та фізичного насильства, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківства з інших підстав, а саме з підстави свідомого ухилення матері дитини від виконання своїх обов`язків. Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Оскільки позов в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав задовольняється, а особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина друга статті 166 СК України), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до повноліття дитини. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19. Безпідставним також є аргумент апеляційної скарги про те, що у зв`язку із отриманням ОСОБА_2 позовної заяви органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради після закриття судом першої інстанції підготовчого провадження у вказаній справі, вона не могла надати свої письмові заперечення проти позову, а також вчинити інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду вказаної справи. ОСОБА_2 у відповідності до вимог статті 127 ЦПК України не була позбавлена можливості протягом всього часу розгляду зазначеної справи надати суду заяву про поновлення пропущеного нею процесуального строку для подання вказаних вище документів із зазначенням причин пропуску такого строку. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення в цій частині слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2022 року в частині задоволення позову органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 27 липня 2022 року. Головуючий О.О. Одинак Судді: І.Н. Лисак Н.Ю. Половінкіна