Постанова Київський апеляційний суд № 755/548/19

Справа № 755/548/19 Головуючий в суді І інстанції Грегуль О.В. Провадження № 22ц-824/2114/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Мельника Я.С., суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д., за участі секретаря Примушка О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року в про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернувся до суду із вказаним позовом. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року залишено позовну заяву без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, з підстав, що позивач у визначений судом строк не надав витребуваних судом письмових доказів. Не погоджуючись із цією ухвалою, представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права. У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що збирання судом доказів з власної ініціативи у даному випадку є порушенням, яке призвело до постановлення помилкової ухвали про залишення позовної заяви без розгляду, крім того у нього судом було витребувано докази, яких не існує, при цьому суд мав можливість розглянути справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів, через що вважає оскаржувану ухвалу незаконною і такою, що підлягає скасуванню. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у визначений судом строк не було надано письмових доказів щодо дійсного державного номерного знаку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 під час скоєння ДТП і причини їх неподання суду не повідомлені, тому у зв`язку з неможливістю ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без наявності витребуваних доказів, які не було надано позивачем без поважних причин, позовну заяву необхідно залишити без розгляду. Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу. У позовній заяві позивач вказує, що внаслідок ДТП, яка мала місце 20 червня 2015 року за участю ТЗ ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , було заподіяно шкоду здоров`ю ОСОБА_2 , якому було здійснено виплату страхового відшкодування. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2020 року позивача зобов`язано направити на адресу Деснянського районного суду м. Києва письмові докази виправлення описки у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2015 року щодо дати скоєння ДТП та правові докази щодо керування ОСОБА_1 під час скоєння ДТП транспортним засобом ВАЗ саме з д.н.з. НОМЕР_1 . На виконання ухвали від 26 травня 2020 року позивач 02 жовтня 2020 року направив до суду заяву про долучення доказів з доданою до неї постановою Броварського районного суду Київської області від 21 липня 2020 року про виправлення описки в постанові цього ж суду від 25 грудня 2015 року і в цій постанові йдеться лише про виправлення описки щодо дати ДТП. Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи, не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 84 ЦПК України встановлено порядок витребування доказів. Відповідно до частин першої, третьої сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами. Положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин 7-10 статті 84 ЦПК України. Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження № 61-35703св18) та у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц (провадження № 61-40688св18). Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з посиланням на пункт 9 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції не зазначив, у чому полягають перешкоди для вирішення спору за наявними в справі письмовими доказами, не з`ясував, чи має можливість позивач самостійно надати ці докази взагалі, а також чи є ці докази обов`язковими для розгляду справи по суті, при цьому судом першої інстанції також залишено поза увагою вимоги частини 8 статті 84 ЦПК України щодо розгляду питання про застосування заходів процесуального примусу до позивача у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або визнання причин неподання витребуваних доказів неповажними. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена передчасно з недотриманням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: