Постанова 4856 № 560/3512/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3512/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 11 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (місце ухвалення рішення - м.Хмельницький, повний текст виготовлено - 09.11.2020 ) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, постанови, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у - Хмельницькій області про скасування припису № ХМ2188/328/АВ-П489 від 7 жовтня 2019 року та постанови про накладення штрафу від 8 жовтня 2019 року за № 22/222. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що за результатами інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 12.09.2019 по 25.09.2019 допустила ОСОБА_2 до виконання трудових обов`язків без укладання письмового трудового договору відповідно до ст. 24 КЗпП України, до початку допуску працівника до роботи своєчасно не подала відповідного повідомлення до податкового органу згідно вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 №413, що підтверджено та встановлено згідно отриманих пояснень. Відтак, на думку відповідача, спірні припис та постанова про накладення штрафу на підставі абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України є правомірними. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. З обставин справи колегією суддів встановлено, що 25 - 26 вересня 2019 року працівниками управління Держпраці у Хмельницькій області проводилось інспекційне відвідування за адресою: Шепетівський район смт Гриців вул. Центральна, 2 магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1 . Інспекційне відвідування проводилось на підставі наказу та направлення на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019. Також у справі є службова записка, на підставі якої виданий наказ та направлення. Як встановлено з акту інспекційного відвідування від 26.09.2019 № ХМ 2188/328/АВ, під час інспекційного відвідування посадовими особами відповідача виявлений факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. На час інспекційного відвідування магазину у ньому за прилавком знаходилась ОСОБА_2 , яка назвалась продавцем та пояснила, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 12 вересня 2019 року, однак трудовий договір не надала. У акті також зазначено, що «в ході інспекційного відвідування надано копію трудового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 25.09.2019 року. Вказана копія трудового договору не містить відмітки про підпис трудового договору працівником та фізичною особою-підприємцем (…) Таким чином встановлено, що трудові відносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо виконання роботи за професією «продавець продовольчих товарів» в період з 12.09.2019 року по 24.09.2019 року належним чином у відповідності до вимог статті 24КЗпП України не оформлено». Крім того, в акті інспекційного відвідування вказано, що захід проведений у присутності ОСОБА_3 . На підставі акту інспекційного відвідування від 26.09.2019 прийняті спірний припис № ХМ2188/328/АВ-П489 від 7 жовтня 2019 року, з якого вбачається вимога усунути виявлене порушення в частині неповідомлення про прийняття працівника на роботу, та спірна постанова від 8 жовтня 2019 року № 22/222, відповідно до якої на ФОП ОСОБА_1 накладений штраф в розмірі 125190 грн за порушення вимог ст. 24 КЗпП України. На припис позивачем подана скарга. Даючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Так, статтею 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з положеннями ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Також, Постановою КМУ від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Матеріалами справи підтверджується, що на підставі заяви ОСОБА_2 позивач наказом № 5 від 09.09.2019 року прийняв її на посаду продавця непродовольчих товарів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що свідчить запис № 15 у трудовій книжці останньої. Позивачем також наданий трудовий договір з ОСОБА_2 від 12.09.2019 року, підписаний сторонами, який містить відбиток печатки фізичної особи-підприємця. Як вбачається з відомостей про виплату заробітної плати позивач виплатив ОСОБА_2 заробітну плату за вересень 2019 року. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2019 ФОП ОСОБА_1 подала повідомлення, де вказала про прийняття працівника на роботу 25 вересня 2019 року. Цю обставину пояснила тим, що дізнавшись (телефоном) про проведення у неї інспекційного заходу, їй стало відомо також і про необхідність подачі такого документа до податкового органу, чого не було зроблено раніше через необізнаність. Позивач оформила повідомлення від 25.09.2019 неправильно, однак пізніше, з`ясувавши, що перше повідомлення оформлене невірно, вона 01.10.2019 подала друге повідомлення, де зазначила правильні відомості: дата прийняття працівника на роботу - 12.09.2019, дата наказу - 09.09.2019. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, надавши оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, судова колегія вважає, що відповідачем не надано достатньо належних доказів на спростування встановлених судом обставин. Водночас, відповідач в ході судового розгляду справи не надав суду примірник трудового договору від 25.09.2019 року, про який згадується у акті. Будь-які докази існування цього документа у справі відсутні та до апеляційної скарги не додано. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ФОП ОСОБА_1 під час інспекційного відвідування була відсутня, оскільки перебувала у м. Києві. А тому не мала змоги надати відповідачу усі наявні у неї документи. Колегія суддів також враховує, що апелянтом на надано пояснень з приводу того, яке відношення ОСОБА_3 , про якого згадується у акті інспекційного відвідування, має до ФОП ОСОБА_1 , відтак на якій правовій підставі він був присутнім під час проведення заходу, як встановлювалась його особа і як від нього отримувались відповідні документи. Крім того, у акті не зазначаються будь-які відомості про ОСОБА_3 , які б дозволяли його ідентифікувати. При цьому, в апеляційній скарзі вже взагалі не уточнюється, хто надав посадовим особам відповідача копію договору від 25.09.2019. Разом з тим, у акті інспекційного відвідування спочатку зазначається про ненадання трудового договору, а потім про те, що його було надано. Таким чином, зі змісту акту неможливо зрозуміти, хто та за яких обставин надав інспекторам договір від 25.09.2019, оскільки позивач під час заходу була відсутня, а у продавця в магазині його також не було. З огляду на наведене, з урахуванням принципу змагальності та рівності сторін у доведенні своєї позиції в адміністративному судочинстві, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ст.265 КЗпП України. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 лютого 2021 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.