Постанова 4855 № 640/4181/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/4181/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року в справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, В С Т А Н О В И Л А: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.12.2019 № ТД/ФС-682 "Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач не врахував, що згідно з наказом про прийняття на роботу №2-тр від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_2 прийнято на посаду продавця - консультанта на підставі його заяви від 31.10.2019 та 31.10.2019 позивачем направлено до органу податкової служби повідомлення про прийняття працівника на роботу, про що свідчить квитанція № 2 за реєстраційним номером 9256175417 від 31.10.2019, що в сукупності вказує на необґрунтованість та протиправність постанови. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року позов задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин щодо допущення позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та, як наслідок, правомірність рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190 грн. за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначив, що суд першої інстанції не встановив, що стажування при прийнятті на роботу законодавчо передбачено лише для державних службовців та майбутніх адвокатів. Також вказує, що наказ про прийняття ОСОБА_2 на роботу та повідомлення про його прийняття надані позивачем до податкового органу після проведення інспекторами контролюючого органу перевірки дотримання позивачем податкового законодавства. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією в якості фізичної особи - підприємця (запис від 21 жовтня 2016 року № 2 071 000 0000 021525), основним видом господарської діяльності: Код КВЕД 47.41 - Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах. На підставі направлень від 02.10.2019 № 1037/26-15-05-09-01 та № 1038/26-15-05-090-01 згідно з наказом на проведення перевірки від 30.09.2019 №1339 Головним управлінням ДПС у місті Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці (відділу) за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність позивач, на підставі якої складено акт (довідку) фактичної перевірки від 06.11.2019 (07.11.2019) № 0544/26/15/05/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що 31 жовтня 2019 року (станом на день перевірки), в ході здійснення фактичної перевірки магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність позивач, працівниками ГУ ДПС у місті Києві зафіксовано виконання функціональних обов`язків продавця ОСОБА_2 без укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_2 надав пояснення, що на момент перевірки виконував обов`язки продавця - стажера у вказаному магазині, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунку складала 0,00 грн, розрахунків за готівку не проводилось. У вказаному акті від 06.11.2019 (07.11.2019) № 0544/26/15/05/ НОМЕР_1 зафіксовано порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято постанову Держпраці у Київській області від 10.12.2019 року № ТД/ФС-682 "Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами". Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення вимог трудового законодавства. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Отже, юридичні та фізичні особи несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. За змістом п. 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №509). Згідно з п. 1 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення". Пунктом 2 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Відповідно до Положення «Про головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 84 від 03.08.2018, основними завданнями Головного управління є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування; накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Головне управління; накладення у випадках, передбачених законом, штрафів за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Головне управління. У постанові Держпраці у Київській області від 10.12.2019 № ТД/ФС-682 "Про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами" зазначено, що на підставі акту від 07.11.2019 № 0544/26/15/05/2364913302 документальної виїзної перевірки ДПС, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, за недотримання вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі: 125 190,00 грн. Як вбачається з тексту постанови, порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, в тому числі і згідно з наданими письмовими поясненями ОСОБА_2 , про те що на момент перевірки він виконував обов`язки продавця - стажиста. Проте, до матеріалів справи залучена копія наказу №2-тр від 31 жовтня 2019 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду продавця - консультанта з 31.10.2019, копія заяви громадянина ОСОБА_2 на прийняття на роботу від 31.10.2019, повідомлення про прийняття працівника на роботу, поданого до ГУ ДПС м. Києва (Подільський р-н. м. Києва) 31.10.2019, про що свідчить квитанція № 2 за реєстраційним номером 9256175417, копія трудового договору № 2 від 28.10.2019. Також, копії заяви від 31.10.2019, наказу про прийняття на роботу №2-тр від 31.10.2019, повідомлення про прийняття працівника на роботу, поданого 31.10.2019, надані позивачем 22.11.2020 до ГУ ДПС у місті Києві разом з запереченнями до акту фактичної перевірки від 07.11.2019 № 0544/26/15/05/ НОМЕР_1 . Крім того, в акті перевірки зазначено, що на момент перевірки обслуговування та розрахунки в магазині позивача не здійснювались. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази про фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи в будь-який інший день до моменту фактичної перевірки 31.10.2019. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи є достатніми та достовірними доказами офіційного працевлаштування ОСОБА_2 за професією продавця - консультанта у ФОП ОСОБА_1 з 31.10.2019. Посилання відповідача на те, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подане до органу ДФС 31.10.2019 після складання акту фактичної перевірки від 07.11.2019 № 0544/26/15/05/ НОМЕР_1 , що свідчить про допуск ОСОБА_2 до роботи на момент перевірки без повідомлення уповноваженого органу про прийняття працівника на роботу, є безпідставним, адже абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу. А відтак, наведена обставина не є підставою для накладення на позивача штрафу в відповідно до вимог абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України. Аналогічний висновок щодо застосування норм права у спірних відносинах викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 440/45/19. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставин щодо допущення позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та, як наслідок, правомірність рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125 190 грн. за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків