Постанова 4855 № 640/7757/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7757/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Мельничука В.П. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Київ-Ресурс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Київ-Ресурс» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови,- В С Т А Н О В И Л А : Приватне підприємство «Київ-Ресурс» звернулося до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень від №1429/53/АВ/П від 06 січня 2021 року; - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ1429/53/АВ/ТД/ФС-14 від 16 лютого 2021 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова та припис є протиправними, оскільки відповідачу надані цивільно-правові договори, у зв`язку з чим останнім зроблено хибний висновок про порушення частини першої та третьої статті 34 Кодексу законів про працю України, а тому оскаржувана постанова та припис підлягають скасуванню у зв`язку з відсутністю в діях позивача факту порушення норм закону. Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначив, що під час перевірки виявлено факт виконання трудових обов`язків без належного оформлення, а саме встановлено факт неоформлених трудових відносин роботодавця Приватного підприємства «Київ-Ресурс» з громадянином ОСОБА_1 , який займав посаду вантажника, а тому оскаржувані постанова та припис прийняті в межах та на підставі чинного законодавства. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що між позивачем та ОСОБА_1 укладалась цивільно-правова угода в межах чинного законодавства. Вказує, що висновки суду першої інстанції про допущення ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору є суперечливими та не підтверджуються наявними доказами. Також звертає увагу, що матеріалами справи не підтверджується, яку саме інформацію органом контролю було проаналізовано. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування» Приватного підприємства «Київ-Ресурс» від 22 грудня 2020 року №3744, направлення на проведення інспекційного відвідування від 22 грудня 2020 року № 1429, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких необмежений законодавством, було здійснено інспекційне відвідування Приватного підприємства «Київ-Ресурс». Інспекційне відвідування у Приватному підприємстві «Київ-Ресурс» розпочато 23 грудня 2020 року за адресою здійснення господарської діяльності, а саме: АДРЕСА_1 (цементний завод). Директору об`єкта відвідування ОСОБА_2 вручений один примірник направлення на проведення інспекційного відвідування від 22 грудня 2020 року № 1429 та вимогу про надання документів від 23 грудня 2020 року № 1429, відповідно до якої, зобов`язано директора ОСОБА_2 у строк до 12:00 години 28 грудня 2020 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Зазначені документи були особисто отримані ОСОБА_2 , про що свідчить його відмітка на примірнику направлення та вимоги. Також, 24 грудня 2020 року інспекторами праці здійснено виїзд на об`єкт відвідування за фактичним місцем здійснення діяльності з метою опитування працівників, які перебували на території позивача. Так, посадовими особами Головного управління було опитано наступних працівників (відібрано письмові пояснення): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 . На виконання вимоги інспектора праці від 23 грудня 2020 № 1429 позивачем надані відповідні документи. Відповідно до наданих документів було встановлено, що ПП «Київ-Ресурс» здійснює свою діяльність за участі найманих працівників, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Документів, що підтверджували б факт оформлення трудових відносин з громадянином ОСОБА_1 , позивачем надано не було. Серед наданих перевіряючим особам документів була відсутня цивільно-правова угода від 01 грудня 2020 року №КР-17, укладена між громадянином ОСОБА_1 та ПП «Київ-Pecypc», на яку посилається позивач. При цьому, як наголошував відповідач, копії договорів цивільно-правового характеру, які укладені протягом 2020 року, в тому числі акти виконаних робіт, позивачу необхідно було надати на письмову вимогу інспектора праці, про що зазначено у самій вимозі. Крім того, відповідно до письмових пояснень громадянина ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року, даний громадянин стажується у ПП «Київ-Pecypc», починаючи з серпня 2020 року на посаді вантажника. Тривалість робочого дня з 08:00 по 13:00 годину. Трудова книжка знаходиться у нього на руках, розмір фактично отриманої заробітної плати - мінімальний. З правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився. За результатами проведеного інспекційного відвідування позивача інспектором праці складено акт інспекційного відвідування від 06 січня 2021 року №KB 1429/53/АВ та припис про усунення виявлених порушень від 06 січня 2021 року №KB 1429/53/АВ/П. На виконання вимог Порядку №509 Головним управлінням направлено на юридичну адресу позивача лист «Про розгляд справи про накладення штрафу» від 01 лютого 2021 року №43/1/21/1784, відповідно до якого повідомлено позивача про розгляд справи про накладення фінансових санкцій щодо нього. 14 січня 2021 року до Головного управління Держпраці у Київській області направлено заперечення на Акт інспекційного відвідування. Проте, рішенням Головного управління Держпраці у Київській області №4811/21/1065 від 22 січня 2021 року заперечення на акт залишено без розгляду. Вважаючи, що припис є протиправним та підлягає скасуванню, 15 січня 2021 року начальнику Головного управління Держпраці у Київській області направлено скаргу про визнання протиправним та скасування припису інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області Чучкового Сергія Валерійовича №КВ 1429/53/АВ/П від 06 січня 2021 року. Рішенням Головного управління Держпраці у Київській області що розгляду скарги №43/3121/1301 від 25 січня 2021 року відмовлено скасуванні Припису про усунення виявлених порушень №КВ 1429/53/АВ/П від 06 січня 2021 року. Вважаючи, що прийняте рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить нормам законодавства позивачем 04 лютого 2021 року до Державної служби України з питань праці подано скаргу на рішення Головного управління Держпраці у Київській області. Рішенням Державної служби України з питань праці щодо розгляду скарги №1371/3.1/4.3-212 від 02 березня 2021 року відмовлено у скасуванні припису та рішення та запропоновано звернутися до адміністративного суду. В той же час, відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № КВ1429/53/АВ/ТД/ФС-14 від 14 лютого 2021 року, якою накладено на ПП «КИЇВ-РЕСУРС» штраф у розмірі 60 000,00 грн. Позивач, вважаючи протиправними вищевказані рішення, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оформлення позивачем цивільно-правового договору з громадянином ОСОБА_1 відбулось лише після виявлення службовими особами Головного управління Держпраці у Київській області допущених позивачем порушень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877). Відповідно до статті 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідно до підпункту 6 пункту 4, 7 Положення №96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. У свою чергу ГУ Держпраці у Київській області є таким територіальним управлінням, юрисдикція якого поширюється на Київську область та місто Київ. Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295). Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509). Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений начальником управління Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно частини першої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цього, обов`язковою передумовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Позивач в позовній заяві зазначає, що громадянин ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року надавав послуги позивачу за цивільно-правовим договором від 01 грудня 2020 року №КР-17. За результатами наданих послуг сторонами складено та підписано акт приймання передачі наданих послуг. Також позивач зазначає, що за надані послуги громадянину ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 4025,00 грн з урахуванням податків та зборів. В підтвердження даних обставин позивачем до суду надано належним чином завірені копії: цивільно-правового договору без номеру від 01 грудня 2020 року, акту приймання-передачі наданих послуг без номеру від 31 грудня 2020 року, платіжне доручення від 14 січня 2021 року №3053 на суму 4025,00 грн. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою контролюючого органу видана вимога про надання документів №1420 від 23 грудня 2020 року, яку отримав директор ОСОБА_2 23.12.2020. Вищезазначеною вимогою, зобов`язано позивача надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування, зокрема, копії договорів цивільно-правового характеру. Разом з тим, позивач зазначає, що надав вищевказані документи під час перевірки, проте жодного доказу в підтвердження даного факту не навів. В той же час, даний факт спростовується поясненнями, які відібранні у громадянина ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що починаючи з серпня 2020 року працював на посаді вантажника. Тривалість робочого дня з 08:00 по 13:00 годину. Трудова книжка знаходиться у нього на руках , розмір фактично отриманої заробітної плати - мінімальний. З правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці проводився. Відповідно до статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI проходження стажування при прийнятті на роботу законодавчо передбачено лише для певних категорій осіб: державних службовців, майбутніх адвокатів, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів тощо. Якщо ж посада працівника не відноситься до перелічених вище категорій, то такий працівник має бути прийнятий на роботу за правилами Кодексу законів про працю України, у разі необхідності - із випробувальним терміном. Громадяни, які мають офіційний статус безробітного можуть проходити стажування - професійне навчання працівників на виробництві, на тому чи іншому підприємстві за договором між роботодавцем, державним центром зайнятості і майбутнім працівником, що має статус безробітного. Після закінчення стажування підприємство зобов`язується працевлаштувати такого працівника. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. У рішенні Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року № 817/2331/16 зазначено, що, проходячи стажування у суб`єкта господарювання, фізична особа фактично здійснює трудові обов`язки без оформлення трудового договору, що є грубим порушенням вимог статті 24 Кодексу законів про працю України і є підставою для правомірного накладення штрафу територіальним органом Держпраці. Водночас позивачем не надано документів, які б підтвердили офіційне проходження стажування громадянином ОСОБА_1 . Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначені факти свідчать про те, що оформлення позивачем цивільно-правового договору з громадянином ОСОБА_1 відбулось лише після виявлення службовими особами Головного управління Держпраці у Київській області допущених позивачем порушень. Наступне ж виконання позивачем покладених на нього чинним законодавством обов`язків та усунення допущених порушень (у т. ч. до моменту інспекційного відвідування) не може бути підставою для звільнення від відповідальності за допущені порушення законодавства про працю, якщо покладення такої відповідальності відбувається уповноваженим органом у порядку та спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17, заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю - застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що висновки суду першої інстанції про допущення ОСОБА_1 до роботи без укладення трудового договору є суперечливими та не підтверджуються наявними доказами, оскільки в даному випадку саме на позивача покладено обов`язок довести дотримання ним вимоги законодавства про працю в частині працевлаштування особи, натомість докази наявні у справі (пояснення ОСОБА_1 , ненадання цивільно-правового договору на вимогу) у поєднання з свідченнями осіб вказують на наявність виявленого порушення та є достатніми для винесення оскаржуваних рішень. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних припису від 06 січня 2021 року №КВ1429/53/АВ/П та постанови від 14 лютого 2021 року №КВ1429/53/АВ/ТД/ФС-14 відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, а тому в задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Київ-Ресурс» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.05.2022. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко В.П. Мельничук