Постанова 4851 № 440/118/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2020 р.Справа № 440/118/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Макаренко Я.М. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.03.20 року по справі № 440/118/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Полтавській області задоволено повністю. Припис Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ5805/158/АВ/П від 29 листопада 2019 року та постанову Управління Держпраці в Полтавській області №ПЛ5805/158/АВ/ПТ/ТД-ФС від 16 грудня 2019 року про накладення штрафу - визнано протиправними та скасовано. Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3 984,70 грн. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27 листопада 2019 року до Управління Держпраці у Полтавській області звернулась гр. ОСОБА_2 /а.с. 73/ із заявою, в якій повідомила, що працювала у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин. На підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, начальником Управління Держпраці у Полтавській області винесено наказ від 27.11.2019 №260П "Про проведення заходів державного контролю", яким наказано провести заходи державного контролю щодо відповідності вимог законодавства про працю головним державним інспектором у діяльності ФОП ОСОБА_1 /а.с. 72/. 28.11.2019 заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області видано направлення за номером № 2196 на проведення заходу державного контролю, яким є проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання вимог законодавства про працю, інспекційне відвідування доручено головним державним інспекторам А.Білогубу та В.Ковтуну, дата початку та дата закінчення заходу з 28.11.2019 по 11.12.2019 /а.с. 71/. Копію вказаного направлення вручено ФОП ОСОБА_1 29.11.2019, про що свідчить її підпис на направленні /а.с. 71/. За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ПЛ 5805/158/АВ від 29.11.2019, яким зафіксовано порушення підприємцем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, що полягає в допуску працівника до роботи без укладення трудового договору /а.с. 74-82/. Зокрема, в акті інспекційного відвідування встановлено, що станом на 28.11.2019 в приміщенні магазину продуктових товарів ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність позивач, перебувала гр. ОСОБА_3 , яка знаходилась за прилавком та здійснювала продаж продуктових товарів, тобто виконувала функції продавця. Від надання письмових пояснень гр. ОСОБА_3 відмовилась. Прибувши до магазину, ОСОБА_1 надала пояснення, що 28.11.2019 під час її відсутності у магазині, гр. ОСОБА_3 здійснювала торгівлю товарами. Враховуючи викладене, інспектором зроблено висновок, який викладений в акті, про те, що гр. ОСОБА_3 на момент здійснення інспекційного відвідування в приміщенні магазину продуктових товарів ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , була допущена до роботи продавця у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Від підпису акта №ПЛ 5805/158/АВ від 29.11.2019 ФОП ОСОБА_1 відмовилась, про що зроблена відмітка в акті перевірки. Акт отримала 29.11.2019. 29 листопада 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області складено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ5805/158/АВ/П /а.с. 84-85/. Скориставшись своїм правом на складання заперечення до акту інспекційного відвідування, позивач їх склала 03.12.2019 та направила до Управління Держпраці у Полтавській області. 16 грудня 2019 року заступником начальника Управління Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу №ПЛ5805/1158/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125 190 грн / а.с. 89/. Позивач не погодилася зі складеним приписом та прийнятою постановою, в зв`язку з чим оскаржила їх до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 не було порушено частини 3 статті 24 КЗпП України, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 16 грудня 2019 року №ПЛ5805/158/АВ/П/ТД-ФС та припису про усунення виявлених порушень №ПЛ5805/158/АВ/П від 29 листопада 2019 року є правомірними і підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V). Статтею 1 Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. У даному випадку, підставою притягнення до відповідальності ФОП ОСОБА_1 стало встановлення допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, чим порушено вимоги ст. 24 КЗпП України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, згідно ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Таким чином, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №823). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 1 Порядку №823). За змістом пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Згідно з пунктами 8 та 9 Порядку №823, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності). Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів. В статті 7 Закону № 877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою /ч. 2/. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею /ч. 5/. Згідно з пунктом 16 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Пунктом 17 Порядку № 823 передбачено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Відповідно до пункту 18 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження. Пунктом 23 цього Порядку передбачено, що у разі відмови об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об`єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об`єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з пунктом 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 27.11.2019 № 260П відповідачем вирішено провести інспекційне відвідування, ФОП ОСОБА_1 . Направлення на проведення заходу державного контролю від 28.11.2019 № 2196, яке передбачало проведення інспекційного відвідування у період з 28.11.2019 по 11.12.2019, було вручено ФОП ОСОБА_1 29.11.2019 /а.с.71/, хоча на інспекційне відвідування державні інспектори вийшли 28.11.2019. З огляду на викладене, уповноваженими особами відповідача порушені вимоги Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки посадові особи органу державного нагляду (контролю) здійснили державний нагляд, не пред`явивши посвідчення (направлення) на здійснення заходу. Відмовившись від підписання акту, про що в ньому відповідно до вимог Порядку № 823 внесено відповідний запис інспектора, позивач отримала примірник цього акту 29 листопада 2019 року. Оскільки позивач не скористалася своїм правом на підписання акту із зауваженнями, дійшов висновку, що припис про усунення порушень, винесений 29 листопада 2019 року відповідно до встановленої процедури - згідно з пунктом 21 Порядку № 823, який передбачає, що припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Отже, з викладеного слідує, що контролюючим органом допущено порушення порядку проведення перевірки лише в частині непред`явлення посвідчення (направлення) на здійснення заходу об`єкту відвідування. З матеріалів справи також слідує, що приймаючи оскаржувані рішення, Управління Держпраці у Полтавській області керувалося висновками, викладеними в акті інспекційного відвідування, про те, що між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 існували трудові відносини і остання виконувала функції продавця, при цьому в порушення вимог статті 24 КЗпП України з нею не було укладено трудового договору. Зазначені висновки відповідача не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Матеріалами справи встановлено, що у момент інспекційного відвідування 28 листопада 2019 року гр. ОСОБА_3 знаходилась в приміщенні магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться у жилому будинку, в якому здійснює підприємницьку діяльність і одночасно проживає ОСОБА_1 . З пояснень гр. ОСОБА_3 слідує, що вона зайшла у гості до ОСОБА_1 . Так як позивачка вимушена була відлучитись із магазину для придбання ліків, остання попросила гр. ОСОБА_3 доглянути за магазином. За час недовготривалої відсутності ОСОБА_1 у магазин навідались державні інспектори з перевіркою. Як до інспекційного відвідування, так і під час нього, ОСОБА_3 не здійснювала продажу товарів, не здійснювала розрахунків за придбані товари. Вона зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила їй про візит державних інспекторів, після чого остання прибула до магазину. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що прибувши до магазину, вона надала письмові пояснення, за змістом яких вказала, що 28 листопада 2019 року на час її відсутності у магазині здійснювала торгівлю гр. ОСОБА_3 . Разом з тим ОСОБА_1 повідомила, що такі пояснення складені нею виключно під диктовку державних інспекторів, без будь-якого розуміння їх наслідків. Враховуючи вищевикладені обставини, факт знаходження особи у приміщенні, без виявлення факту виконання вказаною особою конкретних трудових функцій не може з достовірністю свідчити про наявність між позивачем та ним трудових відносин. Відповідачем не надано жодного доказу факту продажу гр. ОСОБА_3 будь-якого товару, не підтверджено також жодними доказами факт виконання гр. ОСОБА_3 функцій продавця. Ознаками, притаманними для трудового договору, є наявність обов`язку в особи виконувати роботу, визначену домовленістю з роботодавцем, додержання внутрішнього трудового розпорядку, наявність у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З матеріалів перевірки не вбачається за можливе встановити, які гр. ОСОБА_3 виконувала трудові функції, що конкретно і кому продала. Відповідачем не доведено факту поширення на неї внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення її роботодавцем необхідними умовами праці. Не перевірено й не доведено факт оплати позивачем праці гр. ОСОБА_3 , якщо така мала місце. Посилаючись на зроблений під час інспекційного відвідування відеозапис, відповідач вказував, що це є беззаперечним доказом виконання функцій продавця ОСОБА_3 . Разом з цим зі змісту відеозапису та з матеріалів справи неможливо встановити, яка особа і на якій підставі відеозапис здійснює. Також неможливо встановити дату та час, коли зроблений такий відеозапис. Зміст запису не містить зображення обличчя жодної людини, останній він не містить доказів виконання гр. ОСОБА_3 функцій продавця та здійснення нею продажу товарів; місце проведення запису неможливо ідентифікувати. Отже вказаний відеозапис неможлива вважати належним та необхідним доказам зазначених в акті інспекційного відвідування обставин. З огляду на викладене, факту допуску позивачем до виконання трудових обов`язків гр. ОСОБА_3 відповідачем не доведено, а тому суд приходить до висновку про недоведеність твердження відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_1 гр. ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору. Крім того, факт допуску ФОП ОСОБА_1 до роботи громадянки ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин не знайшов свого об`єктивного підтвердження і під час розгляду Лубенським міськрайонним судом Полтавської області справи № 539/4773/19 за адміністративним матеріалом про притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Так, постановою від 23 січня 2020 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КУпАП закрив, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що оскаржувані припис про усунення виявлених порушень №ПЛ5805/158/АВ/П від 29 листопада 2019 року та постанова від 16 грудня 2019 року №ПЛ5805/158/АВ/П/ТД-ФС прийняті не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначений законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 440/118/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.М. Макаренко Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 16.09.2020 року