Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/1822/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1822/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 15 січня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. , за участю: секретаря судового засідання: Михайленко К.Т., представника позивача: Гутаріна Я. М., представника відповідача: Обревко Т. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (повний текст складено 09 жовтня 2019 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач 05.06.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.05.2019 №ВН/1092/199/АВ/П/ТД-ФС, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 250 380 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що 19.04.2019 ОСОБА_2 як підрядник виконувала роботу відповідно до договору про виконання разової роботи, який є цивільно-правовою угодою, а тому у позивача не було обов`язку повідомляти податковий орган про прийняття на роботу ОСОБА_2 , як найнятого працівника. Також вказано, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_3 не була присутня, у поясненнях вона вказала, що до роботи її допустила не ФОП ОСОБА_1 , а інша особа, що не відображено у описовій частині рішення та не надано правової оцінки. Крім того, скаржник вказав на наявність трьох примірників акту інспекційного відділення, а не двох, як зазначено відповідачем. Також на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на яку відповідач посилається в оскаржуваній постанові. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, крім іншого, що ФОП ОСОБА_1 , своїми поясненнями підтвердила факт використання найманої праці без належного оформлення, а саме: повідомлення до ДФС не подавались, працівникам виплачувалась заробітна плата, встановлений режим роботи з 08 до 20 год., що притаманне трудовим відносинам. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування № 1728/04-03 від 17.04.2019, виданого на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 17.04.2019 за № 426-о (за наслідками розгляду звернення ОСОБА_3 від 15.04.2019), уповноваженими особами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено позапланове інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (адреса реєстрації), АДРЕСА_2, фактична адреса з питань контролю за додержанням законодавства про працю на підставі пп.2 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295. 19.04.2019 за результатами, інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 1092/199/АВ, в якому зафіксовано порушення, а саме: вимог визначених: ч. 1 п. 6 ст. 21 КЗпПУ, ч. 1 та 3 ст.24 КЗпПУ та "Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015, не здійснено повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушення ст.253 КЗпП України через не оформлення належним чином трудових відносин з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідні працівники позбавлені права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, 19.04.2019 було винесено припис про усунення виявлених порушень №ВН/1092/199/АВ/П, яким надано ФОП ОСОБА_1 строк на усунення порушень до 30.04.2019. Рішенням начальника Управління Держпраці у Вінницькій області від 24.04.2019 №ВН/1092/199/АВ/П/ТД-ФС, за результатами розгляду акту інспекційного відвідування від 19.04.2019 № ВН 1092/199/АВ, призначено розгляд справи на 07.05.2019 о 10:00 год. На розгляд справи прибула ФОП ОСОБА_1 , яка пояснила, що усунула порушення стосовно оформлення належним чином трудових відносин з найманою працівницею ОСОБА_2 , уклавши з нею трудовий договір від 19.04.2019 та надала копію повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу від 31.05.2019. 07.05.2019 постановою Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН/1092/199/АВ/П/ТД-ФС накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 250 380 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними доказами та показами свідків підтверджено позицію представника відповідача щодо фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудових договорів та своєчасного повідомлення органу ДФС щодо прийняття працівника на роботу, при цьому позивачем не наведено жодних інших доводів щодо протиправності рішення відповідача про накладення штрафу, а тому, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які визначені законодавством України. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Статтею 259 КЗпП вказано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення). Пунктом 1 Положення встановлено, що Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах, зокрема, охорони праці. Згідно п. 4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства (пп. 50); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці (пп. 54). Відповідно до п. 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом. На реалізацію статті 259 КЗпП постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 було затверджено, зокрема, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Це судове рішення набрало законної сили 14.05.2019. Статтею 265 КАС України встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 втратила чинність з 14.05.2019, а тому саме з цієї дати застосування її положень при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю слід вважати протиправним. При цьому, у даному випадку спірні правовідносини виникли до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 і регулюються саме нею. Отже, з наведеного слідує, що у проміжку часу між прийняттям вказаної постанови та визнанням її нечинною за рішенням суду, органи Держпраці правомірно здійснювали контрольні (наглядові) функції на її підставі, а тому, при розгляді даної справи судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин норми постанови Кабінету Міністрів України від26.04.2017 №295, що спростовує доводи скаржника про протиправність застосування вказаної постанови до даних правовідносин. Відповідно до п.п.1 - 4 Порядку №295, він визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Порядок складення та форми акта, довідки, припису, вимоги визначаються Мінсоцполітики. Порядок складення та форми журналів, інструкції з оформлення документів, що складаються під час підготовки, в ході та за результатами інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, порядок повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, визначаються Держпраці. Форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню, оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці. Пунктом 5 Порядку №295 вказано, що інспекційні відвідування проводяться зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Згідно п.14 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об`єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань. Положенням п.11 Порядку №295, встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки. Згідно ст. 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати. Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509). Пунктами 1 та 2 вказаного Порядку зазначено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи). Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; Згідно п.п.3 6 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Пунктами 7, 8 Порядку №509 установлено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Згідно матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_3 від 15.04.2019 щодо порушення стосовно неї оформлення трудових відносин та порядку оплати праці, керівником органу контролю винесено наказ про проведення інспекційного відвідування від 17.04.2019 №426-О. За результатами проведеної перевірки інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області складено акт інспекційного відвідування від 19.04.2019 № ВН 1092/199/АВ, в якому зафіксовано порушення, а саме: вимог визначених: ч. 1 п. 6 ст. 21 КЗпПУ, ч. 1 та 3 ст.24 КЗпПУ та "Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015, не здійснено повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушення ст.253 КЗпП України через не оформлення належним чином трудових відносин з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідні працівники позбавлені права на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням начальника Управління Держпраці у Вінницькій області від 24.04.2019 №ВН/1092/199/АВ/П/ТД-ФС, за результатами розгляду акту інспекційного відвідування від 19.04.2019 № ВН 1092/199/АВ, призначено розгляд справи на 07.05.2019 о 10-00 год. Під час розгляду справи позивач надала Держпраці трудовий договір укладений з ФОП ОСОБА_1 з гр. ОСОБА_2 від 19.04.2019 та копію повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке відповідно квитанції №2 доставлено до ГУ ДФС у Вінницькій області 03.05.2019 о 16:28. Згідно ст. 21 КЗпП трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України). Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 (далі - Постанова №413) встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором. Згідно матеріалів справи, на момент проведення інспекційного відвідування, позивачем не надано інспектору Управління Держпраці договору про виконання разової роботи від 19.04.2019 укладеного позивачем з гр. ОСОБА_2 та не здійснено своєчасного повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу. Відповідно копії повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке відповідно квитанції №2 доставлено до ГУ ДФС у Вінницькій області лише 03.05.2019 о 16:28, ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_2 на роботу відповідно наказу №3 від 18.04.2019, вказано дату початку роботи 19.04.2019. Однак, позивачем та його представником ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано відповідного наказу №3 від 18.04.2019 для огляду судом та долучення до матеріалів справи. При цьому, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_3 , наданих суду першої інстанції, ОСОБА_3 працювала з листопада 2018 по 08.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 без оформлення, роботодавець за 1,5 місяці відмовилась виплатити заробітну плату взагалі, у зв`язку з чим свідок звернулась до Управління Держпраці. Стосовно доводів позивача про те, що 19.04.2019 ОСОБА_2 як підрядник виконувала роботу відповідно до договору про виконання разової роботи, який є цивільно-правовою угодою, а тому у позивача не було обов`язку повідомляти податковий орган про прийняття на роботу ОСОБА_2 , суд зазначає, що факт використання найманої праці без належного оформлення підтверджується тим, що ОСОБА_2 , згідно договору про виконання разової роботи, виплачувалась заробітна плата за виконану роботу та встановлений режим роботи з 08 до 20 год., що притаманне саме трудовим відносинам. Крім того, відповідно копії повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке відповідно квитанції №2 доставлено до ГУ ДФС у Вінницькій області 03.05.2019 о 16:28, ОСОБА_2 прийнято ФОП ОСОБА_1 на роботу відповідно наказу №3 від 18.04.2019, вказано дату початку роботи 19.04.2019. Однак, як вказувалось вище, позивачем не надано відповідного наказу №3 від 18.04.2019 ні відповідачу ні до суду. Відносно тверджень скаржника про те, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_3 не була присутня, а у поясненнях вона вказала, що до роботи її допустила не ФОП ОСОБА_1 , а інша особа, суд зазначає, що показами свідка ОСОБА_3 , наданих суду першої інстанції, які не заперечувались та не спростовувались позивачем підтверджується те, що ОСОБА_3 , працювала з листопада 2018 по 08.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. Таким чином, наведеними доказами підтверджено позицію відповідача щодо фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудових договорів та своєчасного повідомлення органу ДФС щодо прийняття працівника на роботу, а наведеними позивачем доводами апеляційної скарги не спростовано висновків суду першої інстанції. Отже, враховуючи вищевикладене і те, що позивачем не наведено жодних інших доводів щодо протиправності рішення відповідача про накладення штрафу, тоді як відповідачем виконано обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Управлінням Держпраці у Вінницькій області на підставі, в межах повноважень і у спосіб, які визначені законодавством України, розглянуто справу про накладення штрафів та прийнято оскаржувану постанову від 07.05.2019 №ВН/1092/199/АВ/П/ТД-ФС. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 січня 2020 року. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.