LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852280/2983/19

від 19.02.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця…

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/2983/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (суддя Максименко Л.Я.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позов задоволено. Суд вирішив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 11.12.2018 № ЗП 2245/565/АВ/П/ІП-2-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що фактично згідно штампу вхідної кореспонденції, та згідно самого листа ДФС повідомлення про прийняття на роботу були отримані 09.01.2019. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято наказ від 12.11.2018 №1905 про організацію здійснення інспекційного відвідування, зокрема, ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю. У період з 22.11.2018 по 23.11.2018 інспекторам праці було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт від 23.11.2018 №ЗП2245/565/АВ. Під час перевірки встановлено, зокрема, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП), оскільки допущено до роботи ОСОБА_2 з 19.11.2018 на посаду продавця, а повідомлення до ДФС подано 22.11.2018. 11.12.2018 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 23.11.2018 №ЗП2245/565/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 вимог частини третьої статті 24 КЗпП, а саме допуск працівника до роботи без повідомлення Державної фіскальної служби в Порядку встановленого Кабінетом Міністрів України, прийняв постанову №ЗП2245/565/АВ/П/ТД-2ФС від 11.12.2018, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 3723 грн Не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Частиною 3 статті 21 КЗпП України встановлено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма такого повідомлення затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу». Відповідно до вказаної постанови, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, щодо працевлаштування ОСОБА_2 до матеріалів адміністративної справи представником позивача було надано: наказ №1К від 16.11.2018 про прийом на роботу ОСОБА_2 з 19.11.2018 на посаду продавця продовольчих товарів з посадовим окладом згідно штатного розкладу; трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 19.11.2018; повідомлення про прийняття працівника на роботу від 16.11.2018. Також, 23.01.2019 представником позивача зроблено запит до ДФС (Олександрівське відділення) щодо надання інформації про факти повідомлення ФОП ОСОБА_1 органи Державної фіскальної служби про працевлаштування найманих працівників в період 2018/2019 рр. Листом від 29.01.2019 за вих. №1285/14/08-01-49-09 Олександрівське управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області повідомило, що протягом 2018-2019 років ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) надіслані засобами поштового зв`язку повідомлення про прийняття працівників на роботу, а саме два повідомлення про прийняття працівника на роботу від 09.01.2019 вх №1220/ФОП та від 09.01.2019 вх. №1221/фоп. Судом першої інстанції було встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу ОСОБА_2 датовано 16.11.2018 та згідно відмітки на поштовому конверті поштове відправлення передано до пошти 16.11.2018. Судом першої інстанції з огляду на зазначене було зроблено вірний висновок, що орган ДФС зареєстрував вхідну кореспонденцію лише у січні 2019 року не може бути підставою для покладання на позивача негативних наслідків у вигляді штрафу за несвоєчасне повідомлення. Також суд зазначає, що відповідач посилаючись на несвоєчасне повідомлення контролюючих органів про прийняття працівника на роботу в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові стверджує проте, що повідомлення відносно ОСОБА_2 було подано лише 22.11.2018. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів, що повідомлення відносно ОСОБА_2 було подано лише 22.11.2018. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2020 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»