Постанова Харківський апеляційний суд № 645/4791/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/4791/20 Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П. Провадження № 33/818/321/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року суддя апеляційного суду Харківської областіШабельніков С.К., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Сокиркіної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року, - в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , 1960 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою - директором ПП «ЭЛАН», 11 липня 2020 року о 13 год. 45 хв. в кафе «ЭЛАН» за адресою: м.Харків, пр-т Московський, 273Г, допустив порушення правил карантину, викладених у Постанові МОЗ №32 від 02.06.2020 року, а саме: п.п.5 п.3, п. 7, п.п.3 п.11 відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КпАП України. Не погодившись з цим судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Перевірка в кафе була 11.07.2020 року, а протокол стосовно нього складено 07.08.2020 року. Вказує, що на фотознімку, який є в матеріалах справи зображений повар, який працює і ФОП ОСОБА_2 , яка орендує в нього частину приміщення кафе. На цьому фотознімку відсутня дата та час зйомки. Вважає, що матерали справи не містять доказів його винуватості. Вказує, що в суді першої інстанції участі не приймав. Суд першої інстанції не допитав свідків, які були при проведенні перевірки 11.07.2020 року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Сокиркіної М.С., які апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі і просила її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною ця особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил карантину, викладених у Постанові МОЗ №32 від 02.06.2020 року. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 443 КУпАП, ґрунтується на тому, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось в порушенні правил карантину людей. З цим висновком апеляційний суд погоджується - виходичи з наступного. Відповідальність за статтею 443 КУпАП, настає у разі порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Постановою МОЗ № 32 від 02.06.2020 року затверджено Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до пп.5 п.3 цих Рекомендації видача замовлень в багаторазовому посуді здійснюється виключно за наявності умов для його миття при високих температурах у посудомийній машині з використанням миючих засобів. Відповідно до п.7 вищенаведених Рекомендацій, працівники закладів громадського харчування, в тому числі ті, які видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені медичну маску або респіратор, окуляри (або захисний екран між працівником та відвідувачем при видачі замовлень на виніс) та одноразові рукавички (ЗІЗ). Відповідно до пп.3 п.11 цих Рекомендацій, відвідувачі повинні заходити до закладу та пересуватись по ньому вдягненими в захисну маску, що прикриває ніс та рота. Відповідно до довідки від 11 липня 2020 року (арк. 3-6), вбачається, що 11 липня 2020 року головним спеціалістом відділу організації розслідування спалахів Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства в м. Харкові Головного Управління Держпродспоживслужби в Харківській області Середою В.В. та заступником начальника СП Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області Татаровим Д.В. проведено обстеження ПП «Елан» (кафе «Елан») з метою контролю виконання постанови головного державного санітарного лікаря України від 02.06.2020 року № 32 «Про внесення змін до Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19). Під час огляду були встановлені порушення, які зафіксовані в цій довідці, а саме: - видача замовлень здійснювалась в багаторазовому посуді за відсутності умов для його миття при високих температурах у посудомийній машині з використанням миючих засобів; - працівники закладів громадського харчування, в тому числі ті, які видають замовлення та здійснюють розрахунок, не одягнені в окуляри (відсутній захисний екран між працівником та відвідувачем при видач замовлень на винос); - відвідувачі увійшли до закладу та пересувались по ньому без вдягнених масок, що прикриває ніс та рота. Під час вищенаведеної перевірки ОСОБА_1 був присутнім та не надав жодних заперечень щодо встановлених порушень. Більш того, ОСОБА_1 не надав суду апеляційної інстанції відомостей про те, що він повідомляв працівників поліції про те, що він хоча і є власником кафе, однак здав його в оренду іншій фізичній особі-підприємцю. З наданих до апеляційної скарги документів вбачається, що трудовий договір №1 (арк.30) між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі не підписаний ОСОБА_4 , що свідчить про його неспроможність. Також, ОСОБА_1 надав фотокопію трудової книжки ОСОБА_3 (арк. 52) на підтвердження того, що останній працює кухарем у ФОП ОСОБА_2 . Проте, з відомостей цієї фотокопії вбачається відсутність будь яких штампів та печаток при заповненні трудової книжки. Також, в трудовій книжці є посилання на Наказ № 1-к від 03.08.2015 року, однак самого наказу ОСОБА_1 не надав. Отже, суд апеляційної інстанції не може прийняти надані ОСОБА_1 документи, як докази його невинуватості та розцінює це як обраний спосіб захисту та спробу уникнення від відповідальності. Більш того, на фотознімку, який наявний в матеріалах справи (арк. 9) вбачається, що працівник закладу перебуває за барною стійкою, а позаду нього розташовані алкогольні напої. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що ці алкогольні напої належать саме йому та він здійснює їх продаж. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що особа, яка вбачається на фотознімку є працівником цього закладу, яка, в тому числі, здійснює продаж алкогольних напоїв, які належать ОСОБА_1 , тобто перебуває у приміщенні закладу без захисної маски та окулярів. Крім того, ОСОБА_1 надав фотокопію договору оренди №6 нежитлового приміщення (арк. 34-36), однак будь-яких доказів реєстрації цього договору не надав, а під час проведення перевірки в цьому кафе, він також не повідомив про те, що кафе здано в оренду. Поряд з цим, ОСОБА_1 зазначає, що працівник поліції порушив закон під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою, а дії цієї посадової особи що, його складала в порядку передбаченому чинним законодавством, - ОСОБА_1 не оскаржував. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував, що працівники поліції викликали його до відділення поліції, однак він проігнорував їх виклики, що судом апеляційної інстанції розцінюється як ухилення від явки до відділу поліції. Тобто ОСОБА_1 не з`явився за викликами працівників поліції до відділення поліції. 07.08.2020 року працівники поліції з`явились до приміщення кафе «Елан» для складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки до відділу поліції він особисто не з`являвся. ОСОБА_1 відмовився від підпису цього протоколу, про що свідчить відповідний запис працівника поліції в протоколі. Факт відмови від підпису в протоколі також підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 (арк. 13), який зазначив, що 07.08.2020 року він був залучений працівниками поліції у якості свідка та в його присутності директор кафе «ЕЛАН» відмовився від підпису протоколу. Отже, твердження апелянта, щодо порушення працівниками поліції порядку складення протоколу не відповідає дійсності та є надуманими, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи вищевикладене, під час перегляду постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено підстав для її скасування та закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков