Постанова Харківський апеляційний суд № 645/6751/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/6751/20 Головуючий суддя І інстанції Бабкова Т. В. Провадження № 33/818/750/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника адвоката Биловус Р.В., а також потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 , - ВСТАНОВИВ : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, мешканка м. Харкова, - - визнана винною у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та враховуючи вимоги ст. 36 КУпАП на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.10.2020 року о 17.19 год. в м. Харкові на перехресті бульвару Богдана Хмельницького та вул. Рибалка, керуючи автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН», номерний знак НОМЕР_1 , при перестроювання не дала дорогу транспортному засобу «ФОРД», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по тій смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, внаслідок чого здійснила з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила п. 10.3 Правил дорожнього руху України. Крім того, ОСОБА_1 21.10.2020 року о 17.19 год. в м. Харкові на перехресті бульвара Б. Хмельтницького та вул. Рибалка керуючи автомобілем «ФОЛЬКСВАГЕН», номерний знак НОМЕР_1 , стала учасником ДТП та залишила місце події. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила Правила дорожнього руху України. Не погодившись з постановою районного суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову, а провадження закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 36 КУпАП. Вказує, що в матеріалах справи відсутня постанова про об`єднання справ за ст. 124 КУпАП та за ст. 122-4 КУпАП. Зазначає, що суд в мотивувальній частині оскаржуваної постанови зазначив про порушення нею п. 2.9А ПДР України, проте докази на підтвердження цьому в матеріалах справи відсутні. Вважає,щ в матеріалах справи відсутні докази її вини. Зазначає, що відомості відеозапису не підтверджують, що ДТП сталася саме з її вини. Зазначає, що схема місця ДТП має недостовірні відомості. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з численними порушеннями, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Також вказує, що працівник поліції, який складав протокол стосовно неї здійснював тиск на неї під час відібрання письмових пояснень. Зазначає, що не залишала місце ДТП, оскільки не відчула контакту транспортних засобів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та її захисника Біловус Р.В., які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити, а також пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав постанову судді законною і обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з відомостей, що є наявними в матеріалах справі, суд першої інстанції не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 щодо порушення Правил дорожнього руху України. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18№121895 від 03.11.2020 року (арк. 1), ОСОБА_1 на перехресті бульвару Б. Хмельницького та вул. Рибалка керувала автомобілем, при перестроюванні не дала дорогу іншому автомобілю, який рухався по тій смузі напрямку, на яку вона мала намір перестроїтися та здійснила з ним зіткнення від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження чим завдано матеріальні збитки. Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18№121896 від 03.11.2020 року (арк. 2), на перехресті вул.. Рибалка та бульвару Б. Хмельницького водій ОСОБА_1 стала учасником ДТП та з невідомих причин залишила місце події. Апелянт посилається на те, що ці протоколи складені працівником поліції із порушенням вимог ст. 254 КУпАП. Проте, відповідно до вимог ч.2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Відповідно до відомостей протоколів про адміністративне правопорушення арк. 1, 2), а також рапорту працівника поліції (арк. 8) вбачається, що подія ДТП відбулася 21.10.2020 року. Також з відомостей рапорту вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно будь-якої особи на місці події не складався, а матеріали справи були направлені до відділу розшуку та дізнання. Під час складання протоколу ОСОБА_1 була присутня, про що свідчить наявність в протоколах її особистого підпису. Отже, працівники відділу розшуку та дізнання встановивши особу іншого учасника ДТП, а саме ОСОБА_1 викликали її та у її присутності склали стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення, що свідчить про дотримання працівниками поліції вимог ст. 254 КУпАП, а такі апеляційні доводи суд апеляційної інстанції вважає не обґрунтованими. Поряд з цим, ОСОБА_1 посилається на незаконні дії працівників поліції, які складали протоколи про адміністративні правопорушення, а також схему місця ДТП. Однак, суд апеляційної інстанції розцінює це як обраний спосіб захисту, оскільки дії цих працівників поліції ОСОБА_1 не оскаржувала ані до керівництва цих працівників поліції, ані в порядку, передбаченому КАС України, ані в порядку, передбаченому КПК України. Поряд з цим, ОСОБА_1 не надала будь-яких фактичних відомостей про те, що працівники поліції здійснювали моральний тиск на неї під час складення протоколу. Відсутні такі відомості і в матеріалах справи, а тому суд апеляційної інстанції ставиться критично до цих тверджень апелянта. Крім того, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що події ДТП не було і вона не відчула будь-яких контактів транспортних засобів. Проте, в своїх письмових поясненнях (арк. 4), які вона надавала працівникам поліції власноручно, зазначено, що коли вона почала рух, а саме перетинаючи перехрестя вулиці Рибалка та бульвару Б. Хмельницького, її чиркнув автомобіль марки ФОРД, який рухався у лівій смузі руху, в результаті чого пошкодив ліве дзеркало її автомобіля. Отже посилання апелянта на те, що контакту автомобілів не було є необґрунтованим та не відповідає дійсності, а тому суд ставиться критично до цих доводів. Крім того, в матеріалах справи міститься відеозапис відеореєстратору, який був встановлений в автомобілі потерпілого ОСОБА_2 (арк. 6). З відомостей цього відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 рухався у крайній лівій смузі по бульвару Б. Хмельницького. Наближаючись до перехрестя з вул. М. Рибалка пригальмував та намагався здійснити поворот ліворуч. В цей же час у середній полосі руху бульвару Б. Хмельницького стояв автомобіль «Фольцваген», номерний знак НОМЕР_1 , який був без увімкнутого покажчика повороту ліворуч. Під час коли автомобіль під керуванням ОСОБА_2 порівнявся із автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , остання раптово почала маневр повороту ліворуч та здійснила зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . Після зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_2 зупинився, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 продовжив рух. Отже з цього відеозапису об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 не увімкнувши покажчик лівого повороту розпочала виконувати маневр повороту ліворуч, не впевнившись, що це буде безпечно, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався по тій смузі руху на яку здійснювала поворот ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції ставиться критично до тверджень апелянта про те, що вона не намагалась покинути місце ДТП. З відеозапису вбачається, що саме після зіткнення транспортних засобів, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 зупинився на місці пригоди, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 продовжив рух. Наявність наміру ОСОБА_1 зникнути з місця ДТП також підтверджується наступним. Дорожня транспортна пригода сталася на початку перехрестя бульвару Б. Хмельницького та вулиці М. Рибалка за пішохідним переходом. Проте покидаючи місце зіткнення ОСОБА_1 мала проїхати ще один пішохідний перехід, який розташований у кінці цього перехрестя. Залишаючи місце події та проїжджаючи цей пішохідний перехід, остання не зупинила свій автомобіль, щоб пропустити пішоходів, хоча інші автомобілі,які рухались поруч зупинились. З відеозапису вбачається, що швидкість руху у ОСОБА_1 була не великою, а пішоходи стояли безпосередньо біля проїжджої частини, а тому вона об`єктивно мала можливість їх побачити. Однак цих пішоходів ОСОБА_1 не пропустила та продовжила рух, що підтверджує її намір саме на як умога швидше залишити місце зіткнення. Поряд з цим, відповідно до відомостей схеми місця ДТП (арк. 4) вбачається, що автомобіль ОСОБА_2 отримав пошкодження ЛФП переднього правого крила, переднього бамперу справа. Ці відомості, об`єктивно узгоджуються з відомостями, які зафіксовані на відеозаписі, а тому не виникає сумнівів щодо невідповідності відомостей цієї схеми дійсним обставинам події ДТП. Крім того, відповідно до вимог п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Отже, водій ОСОБА_2 , дотримуючись вимог ПДР України, рухаючись у крайній лівій смузі, намагався виконати маневр повороту ліворуч та мав право розраховувати, що інші учасники дорожнього руху, а саме ОСОБА_1 , буде також виконувати вимоги ПДР України. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення саме ОСОБА_1 п.п. 10.3, 2.10А ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які обумовлюють скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п.10.3, 2.10А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 січня 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков