Постанова 4818 № 645/732/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/732/21 Головуючий суддя І інстанції Шарко О.П. Апеляційне провадження № 33/818/593/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду - Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 березня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працевлаштовану, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. Постановами встановлено, що ОСОБА_1 , 28.01.2021 року об 11 год. 50 хв. керувала автомобілем «HYUNDAI MATRIX», номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 260/3 по Московськомупр-ту, у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДРУкраїни. Крім того, ОСОБА_1 , 28.01.2021 року об 11 год. 50 хв. керуючи автомобілем «HYUNDAI MATRIX» номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 260/3 по Московському пр-ту, у м.Харкові, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції руху, допустила зіткнення з автомобілем «Suzuki Vitara», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить судову постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.03.2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що її не було повідомлено належним чином про місце, дату та час судового розгляду в суді першої інстанції, чим було порушено її право на захист, а також судом не досліджувалися докази у справі та їм не надана належне оцінка в оскаржуваному судовому рішенні. Зазначає, що судом не викликалися та не допитувалися в судовому засіданні свідки у цій справі. Апелянт також вказує, що внаслідок ДТП вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання та не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки алкогольних напоїв у той день не вживала. В судове засідання, яке призначалося судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , яка є автором апеляційної скарги та була належним чином повідомлений про місце, дату та час апеляційного розгляду, про свідчить її власноручний підпис у зворотному повідомленні про отримання останньою 22.11.2021 року судової повістки (а.с.65), не з`явилася та будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду не подавала до канцелярії Харківського апеляційного суду. При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.03.2021 року. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону. У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі. Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не була позбавлена об`єктивної додаткової можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту. За таких обставини, суд вирішив провадити апеляційний розгляд без участі апелянта, яка без поважних причин не з`явилася до суду апеляційної інстанції та не надала клопотань про відкладення апеляційного розгляду, з урахуванням та в межах доводів, які містяться в апеляційній скарзі, і наявних відомостей у матеріалах справи. Крім того, судом апеляційної інстанції також здійснювалися заходи щодо виклику свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але останні судові виклики не отримують, у звязку з чим суд апеляційної інстанції також вирішив провадити судовий розгляд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.03.2021 року без їх участі. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається зі змісту апеляційних доводів та вимоги, ОСОБА_1 не оспорює своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому, з рахуванням вимог ст.294 КУпАП, апеляційний суд не перевіряє оскаржуване в цій частині. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Крім того, переглядаючи постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03.03.2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в межах поданої апеляційної скарги апелянта, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДРвстановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 2.5 ПДРУкраїни водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків. З огляду на це, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року (арк.1); письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк.4, 5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.01.2021 року (арк.3), а також на відеозаписі події з камер працівників поліції (арк.7). Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 , 28.01.2021 року об 11 год. 50 хв. керувала автомобілем «HYUNDAI MATRIX», номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 260/3 по Московськомупр-ту, у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДРУкраїни. Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд на місці або у закладі охорони здоров`я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року та відомості відеозапису події з камер працівників поліції від 28.01.2021 року (арк.1, 7). Належить врахувати, що незважаючи на незгоду на час апеляційного розгляду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто остання не зверталася до суду адміністративної юрисдикції із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталася зі скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, з метою ініціювання службової перевірки , хоча мала для цього достатньо часу. Також під ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вона зверталася до правоохоронних органів з заявою в порядку чинного КПК України про перевищення працівниками поліції, які складали стосовно неї адміністративний матеріал, меж своїх службових обов`язків при їх виконанні. Відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного вищезазначеного законодавства України, матеріали справи не містять та не надані вони ОСОБА_1 до апеляційного суду, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Разом з цим, вказані в протоколі серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 , у зв`язку з виявленими у неї ознаками алкогольного сп`яніння, відмовилася пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, як з застосуванням газоаналізатора, так і в медичному закладі охорони здоров`я (арк.4, 5). Крім того, під час апеляційного перегляду був допитаний свідок інспектор ОСОБА_4 , який підтвердив обставини події від 28.01.2021 року, за наслідками яких було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також свідок підтвердив, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, внаслідок чого їй було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», але вона відмовилася в присутності двох свідків. Апеляційний суд також бере до уваги відомості відеозапису з нагрудної камери працівника поліції від 28.01.2021 року, на якому зафіксовано, що працівником поліції було встановлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим в присутності двох свідків їй було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», але вона відмовилася, внаслідок чого було складено адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (арк. 7). Отже, апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що вона 28.01.2021 року не відмовлялася від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку повністю спростовуються відомостями вищезазначених доказів, а тому суд не приймає їх до уваги. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути доказами у справі, так як вказаних свідків не було допитано в судовому засіданні та не попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, з огляду на те, що вказані свідки в своїх письмових поясненнях підтвердили, що вони були запрошені працівниками патрульної поліції в якості свідків при оформленні адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апелянтом також не надано доказів про те, що вищезазначені свідки мають особисту зацікавленість щодо розгляду цієї справи чи мають намір обмовити ОСОБА_1 . Будь-яких клопотань до початку апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення ОСОБА_1 не подавалися. З наявного в матеріалах провадження відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 наявні у неї ознаки алкогольного сп`яніння, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, роз`яснювали їй процесуальні права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest і в закладі охорони здоров`я (арк.7). Решта апеляційних доводів не спростовують висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що не спростовано апелянтом в своїй апеляційній скарзі. Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАПпід час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Тому, апеляційний суд не може погодитись з апеляційними доводами ОСОБА_1 , які містяться в її апеляційній скарзі, оскільки вони є суб`єктивними та необґрунтованими і спростовуються показаннями вищезазначених свідків та відомостями відеозапису і письмових доказів, а тому суд вважає, що в такий спосіб ОСОБА_1 намагається уникнути адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але остання відмовилася від проходження такого огляду. З огляду на викладене, апеляційний суд об`єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. За таких обставин, з урахуванням відсутності відомостей про оскарження ОСОБА_1 дій представників поліції в порядку передбаченому чинним законодавством, а саме в порядку, визначеному КАС України, чи шляхом подачі відповідної скарги на такі дії до їх керівництва чи заяви до правоохоронного органу в порядку КПК України, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 110208 від 28.01.2021 року. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія НОМЕР_3 від 19.07.2007 року внаслідок складання нею іспиту на знання вимог ПДР України (арк.2), а тому повинна знати наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що суд першої інстанції не здійснював заходу щодо виклику ОСОБА_1 , оскільки повністю спростовуються матеріалами справи (арк.18-20). Крім того, у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 , будучи повідомленою під розпис про місце розгляду її справи у Фрунзенсьому районному суд м.Харкова, не була позбавлена об`єктивної додаткової можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту. Згідно відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28.01.2021 року, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода. ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» (арк.3). Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що ОСОБА_1 28.01.2021 року об 11 год. 50 хв. керувала автомобілем «HYUNDAI MATRIX», номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 260/3 по Московськомупр-ту, у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винною за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з різних джерел, але узгоджуються між собою, та надав ним належну правову оцінку. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто її за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 03 березня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков