Постанова Харківський апеляційний суд № 616/489/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» лютого 2021 року м. Харків справа № 616/489/19 провадження № 22ц/818/1508/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б. за участю секретаря - Дмитренко А.Ю. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особи - ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Госптовари» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року в складі судді Рикова М.І. в с т а н о в и в: У червні 2019 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Заява мотивована тим, що з січня 2013 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 . Вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Враховуючи, що він проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , а працював у м. Чугуєві, що спричиняло незручності, за його заявою в листопаді 2013 року його переведено до карного розшуку Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. Зазначив, що у 2017 році ОСОБА_3 поставлено діагноз - пухлина головного мозку, а в подальшому її матері ОСОБА_4 - рак підшлункової залози. Весь їхній спільний бюджет та заощадження були використані на лікування ОСОБА_3 та її матері. Оригінали медичної документації ОСОБА_3 та її матері, особисті документи тощо перебувають у нього, оскільки він був для ОСОБА_3 єдиною близькою людиною, опікувався нею, вважав себе її чоловіком. Факт їх спільного проживання однією сім`єю також підтверджується численними фотографіями, показаннями свідків. Вказав, що рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року розірвано шлюб між ним та ОСОБА_5 . У вказаному рішенні суду зазначено, що сторони не підтримували шлюбних відносин та не мешкали однією родиною з 2013 року. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 померла. У встановлений законом строк ОСОБА_3 спадщину прийняти не встигла, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через п`ять місяців після смерті своєї матері. На час смерті ОСОБА_3 він у іншому зареєстрованому шлюбі вже не перебував. Вказав, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є її дядько, ОСОБА_2 , та він, оскільки проживав з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. ОСОБА_2 своєю заявою від прийняття спадщини після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовився на його користь. Зазначив, що звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , на підставі якої заведено спадкову справу, однак йому повідомлено, що для підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_3 більше п`яти років на час відкриття спадщини йому необхідно звернутися до суду. Просив встановити факт, що він у період з 2013 року по 14 грудня 2018 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 - задоволено, встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та похована в м. Харків, однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з січня 2013 року по день її смерті, а саме: по ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто понад п`ять років до часу відкриття спадщини. Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Госптовари» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не врахував, що до 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що унеможливлює встановлення факту його проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з січня 2013 року по 14 грудня 2018 року. Показання свідків не можуть бути єдиною правовою підставою для встановлення такого факту. Вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Госптовари» не залучено до участі у справі, однак рішення у справі зачіпає його інтереси, оскільки ОСОБА_4 - матері ОСОБА_3 за життя належало 20,14% від статутного фонду, та оскаржуване рішення суду надає право ОСОБА_1 стати учасником товариства, брати участь у його управлінні та впливати на діяльність. Разом з апеляційною скаргою товариством подано клопотання про витребування доказів, яке залишено без задоволення. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з січня 2013 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 працювала у Фрунзенському районному суді м. Харкова на посаді секретаря судових засідань з 13 лютого 2012 року по 09 листопада 2018 року, як вбачається з довідки, виданої керівником апарату Фрунзенського районного суду м. Харкова 28 лютого 2019 року, та трудової книжки (а. с. 42, 43-47). Місце проживання ОСОБА_6 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується штампом у її паспорті (а. с. 18-19). Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 07 грудня 2010 року, як вбачається з його паспорта (а. с. 39). З відомостей Приколотнянської селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 03 вересня 2019 року №02-21/271 вбачається, що ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстрований, однак не мешкає (а. с. 66). Як вбачається з біографічної довідки від 03 квітня 2018 року, виданої начальником відділу кадрового забезпечення управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Маляр Є.В. з 23 березня 2012 року по 19 листопада 2013 року працював на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Чугуївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; з 19 листопада 2013 року по 06 листопада 2015 року працював на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області; з 07 листопада 2015 року по 11 лютого 2016 року працював оперуповноваженим Орджонікідзевського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 11 лютого 2016 року по 17 квітня 2018 року - оперуповноваженим Фрунзенського (Немишлянського) відділення поліції Орджонікідзевського (Індустріального) відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 17 квітня 2018 року по 13 липня 2018 року - інспектором роти №7 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, з 13 липня 2018 року дотепер працює інспектором взводу № 1 роти №4 батальйону №4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (а. с. 41). ОСОБА_1 з 16 жовтня 2010 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , від якого вони мають дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року, яке набрало законної сили 23 серпня 2017 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 18 травня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. У вказаному рішенні зазначено, що згідно пояснень ОСОБА_5 сторони припинили шлюбно - сімейні відносини та ведення сумісного господарства з 2013 року (а. с. 56, 57). З виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 5334 від 06 березня 2017 року та виписки № НОМЕР_1 від 16 червня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 мала пухлину головного мозку. У виписці зазначено, що пояснення щодо стану здоров`я надав чоловік (а. с. 21-22). ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - мати ОСОБА_3 (а.с.16, 17). Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яку її дочка ОСОБА_3 не встигла прийняти та оформити, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Бєлгород Російської Федерації (а. с. 23, 24, 25). ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_3 , що підтверджується договором - замовлення на організацію та проведення поховання, актами на ритуальні послуги та предмети ритуального призначення від 16 грудня 2018 року (а. с. 26-28). Брат ОСОБА_4 та дядько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , що зареєстрований та мешкає у Російській Федерації, відмовився від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував у фактичних шлюбних відносинах та проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 , про що 20 січня 2019 року склав відповідну заяву, справжність підпису на якій посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ганшиною О.Ю. за № 30 (а. с. 30-33). 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Волобуєвої Т.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що проживав з дочкою спадкодавця ОСОБА_3 , яка не встигла прийняти спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 34). Приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Волобуєвою Т.В. 12 лютого 2019 року заведена спадкова справа № 10/2019 до майна померлої ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55093802 та витягом із Спадкового реєстру № 55769978 (а. с. 35-36). 12 лютого 2019 року приватний нотаріус Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області Волобуєва Т.В. письмово повідомила ОСОБА_1 , що для оформлення спадщини йому необхідно надати рішення суду про встановлення факту проживання з дочкою спадкодавця ОСОБА_3 однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а. с. 38). Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили, що ОСОБА_1 з 2012 року проживав разом з ОСОБА_3 як одна сім`я. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, опікувалися один за одним. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Згідно із частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 522/1252/14-ц (провадження № 61-11255св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18), від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18 (провадження № 61-3852св19), від 17 червня 2020 року у справі № 755/18012/16-ц (провадження № 61-40658св18). Статтею 1276 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців. Згідно з вимогами статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника. З набуттям особою права власності на частку у статутному капіталі товариства така особа автоматично не набуває корпоративних прав. Набуття права на частку в статутному капіталі товариства надає такій особі право на вступ до товариства, яке новий власник частки як зацікавлена в набутті корпоративних прав особа може реалізувати та набути корпоративних прав учасника товариства шляхом звернення до державного реєстратора для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства, про розміри часток у статутному капіталі в порядку, передбаченому частиною 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній після внесення змін Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №922/333/19. Як встановлено судом апеляційної інстанції, мати ОСОБА_3 - ОСОБА_4 була одним із засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» з внеском до статутного капіталу у розмірі 4286,76 грн, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 135, 137). На час перегляду справи із загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що учасником товариства наразі є ОСОБА_1 з внеском до статутного капіталу у розмірі 4286,76 грн. Свої вимоги у цій справі ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з січня 2013 року до 14 грудня 2018 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 . Водночас, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_11 з 16 жовтня 2010 року перебував у шлюбі з іншою жінкою - ОСОБА_5 , який розірвано рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року, що набрало законної сили 23 серпня 2017 року. При цьому, ОСОБА_1 просив встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , зокрема, й у вищевказаний період. Установивши, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 16 жовтня 2010 року по 23 серпня 2017 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення його заяви про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2013 року. Вимога ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з січня 2013 року до 23 серпня 2017 року суперечить вимогам статті 25 СК України щодо одношлюбності, оскільки попередній шлюб ОСОБА_1 розірвано рішенням суду, яке набрало законної сили лише 23 серпня 2017 року. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що він та ОСОБА_5 припинили фактичні шлюбні відносини ще з січня 2013 року, про що вказано у рішенні про розірвання шлюбу, і це є підставою для задоволення заяви про встановлення факту, є необґрунтованими, оскільки така обставина не має правового значення для вирішення цього питання. Крім того, для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї тощо. Однак, ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 з січня 2013 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільні фотографії заявника та ОСОБА_3 , а також понесення ним витрат на її поховання факту їх проживання однією сім`єю не підтверджують. Належних доказів спільного проживання з ОСОБА_3 за однією адресою заявником не надано. Рішення суду не може ґрунтуватися лише на показаннях свідків. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, не надав належної оцінки факту перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_5 з 16 жовтня 2010 року по 23 серпня 2017 року, у зв`язку з чим припустився порушення норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 . За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» задоволено, судовий збір за її подання у розмірі 576,30 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на його користь. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» - задовольнити. Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Госптовари» 576,30 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 12 лютого 2021 року.