Постанова 4818 № 644/9753/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 26 серпня 2020 року м. Харків справа № 644/9753/19 провадження № 22-ц/818/3576/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голубенка Олександра Юрійовича - представника Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2020 року в складі судді Бугери О.В., у с т а н о в и в: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора. Заява мотивована тим, що вона все своє життя спілкувалась та підтримувала сімейні відносини з тіткою ОСОБА_3 та її сином - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та залишила на її ім`я заповіт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Після смерті тітки вона переїхала у вказану квартиру та почала піклуватися про троюрідного брата ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 про смерть. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк, вона звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 07 травня 2019 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Їй було роз`яснено про необхідність підтвердження родинних відносин. Зазначає, що підтвердити документально те, що вона та ОСОБА_4 є троюрідними братом і сестрою вона не може, оскільки вказані документи не збереглися. Встановлення факту необхідне для визнання її спадкоємцем четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України. Вказує, що брат був непрацездатним, інвалідом 2 групи за психічним захворюванням загального характеру, перебував на обліку та одержував пенсію. З 04 березня 2014 року вона та ОСОБА_4 стали проживати разом однією сім`єю. Вони вирішували усі побутові питання як одна родина, займались веденням господарства, вона займалась приготуванням їжі, слідкувала за порядком в квартирі, у них був спільний бюджет, брат віддавав їй свою пенсію, а вона купувала продукти харчування, комунальні послуги сплачували також разом. У вересні 2013 року брат видав на її ім`я довіреність з метою управління та розпорядження від його імені майном та здійснення представництва, а також склав заповіт на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на її ім`я, але пізніше скасував заповіт через нестабільний психічний стан. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просила встановити факт її постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2020 року до участі у справі у якості заінтересованої особи залучено Харківську міську раду. В березні 2020 року Голубенко Олександр Юрійович - представник Харківської міської ради подав відзив на заяву ОСОБА_1 , в якому просив у задоволенні заяви відмовити. Відзив мотивовано безпідставністю вимог та відсутністю належних, достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , більше ніж 5 років до часу відкриття спадщини. Рішення мотивовано тим, що факт спільного проживання не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини в ході розгляду справи був підтверджений поданими заявником доказами. Встановлення даного факту впливає на питання спадкування та в позасудовому порядку встановити даний факт не є можливим. 22 травня 2020 року Голубенко О.Ю. - представник Харківської міської ради подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником не надано належних, достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю. Зазначав, що у даній справі виник спір про право цивільне між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, який можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження. Тому, суд першої інстанції був зобов`язаний залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду. 30 червня 2020 року Хижняк О.С. - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без розгляду та закрити апеляційне провадження. Відзив мотивовано тим, що на підставі оскаржуваного рішення 01 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . 19 червня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір купівлі - продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Ю.С. за реєстровим № 1671. Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки у справі відсутній предмет спору. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 січня 1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду за реєстраційним № 7-98-96849 на підставі розпорядження від 30 січня 1998 року № 5700, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали у вказаній квартирі. 16 грудня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мітякіною С.З. за реєстровим № 4928. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 04 березня 2014 року державним нотаріусом Козелько Т.М. Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яке зареєстроване 04 березня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності - 4858375, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності від 04 березня 2014 року за індексним № 18529996. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 3/2019. Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Згідно з інформаційною довідкою з Спадкового реєстру від 29 січня 2020 року № 59192758 та архівних даних 23 вересня 2013 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3 - 1763 від імені ОСОБА_4 був посвідчений заповіт на ім`я ОСОБА_1 , який в подальшому ним було скасовано. Заява про скасування заповіту посвідчена державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори 03 вересня 2015 року за реєстровим № 3 - 1436. Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії, постановленою 07 травня 2019 року державним нотаріусом Козелько Т.М. Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Овчаренко Н.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана постанова мотивована тим, що в заяві про прийняття спадщини заявниця посилалась на те, що є троюрідною сестрою померлого, однак на підтвердження родинних відносин із спадкодавцем не надала ніяких документів. У поданій до суду заяві про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_1 зазначала, що переїхала до брата ОСОБА_4 та стала з ним проживати однією сім`єю з липня 2013 року, тобто після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 мав 2 групу інвалідності з 01 липня 1999 року та перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України, як одержувач пенсії по інвалідності загального захворювання 2 групи; розмір пенсії - 988,40 грн. Недієздатним ОСОБА_4 не визнавався та опіка йому не встановлювалась в період з 2008 року по день його смерті. 23 вересня 2013 року ОСОБА_4 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність про управління та розпорядження його майном та право на представництво його інтересів, довіреність була видана на строк 3 роки. З копій квитанцій про оплату за комунальні послуги за період з 2014 року по 2018 рік вбачається, що кошти сплачували і ОСОБА_4 і ОСОБА_1 . Факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 підтвердила допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 . Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Згідно пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду(частина четверта статті 315 ЦПК України). Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно зі змістом частини другої статті 1259 ЦК України при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. У постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Частиною третьою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що ОСОБА_1 протягом більше ніж 5 років до часу відкриття спадщини проживала з братом ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги про те, що у даній справі виник спір про право цивільне між ОСОБА_1 та Харківською міською радою, який можливо вирішити тільки в порядку позовного провадження, а тому, суд першої інстанції був зобов`язаний залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду судова колегія вважає безпідставними. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що Харківська міська рада виконала передбачений у статті 1277 ЦК України обов`язок та звернулась до суду з відповідною заявою про визначення спадщини відумерлою. За таких обставин доводи Харківської міської ради, що оскаржуваним рішення було порушено її права та законні інтереси, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються відповідними доказами. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Голубенка Олександра Юрійовича - представника Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 28 серпня 2020 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина