Ухвала КАС ВС № 640/18461/18

УХВАЛА 15 лютого 2021 року Київ справа №640/18461/18 адміністративне провадження №К/9901/3877/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Касаційна скарга Міністерства оборони України разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору надійшла до Верховного Суду 03 лютого 2021 року. Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, останню направлено до суду 02 лютого 2021 року. У клопотанні про відстрочення сплати судового збору Міністерство оборони України вказує на те, що є бюджетною установою, відповідно, сплата судового збору здійснюється структурним підрозділом - Департаментом фінансів Міністерства оборони України через орган Державного казначейства України, що може вплинути на пропущення строків подання касаційної скарги. Оскільки отримання платіжного доручення про сплату судового збору за подачу цієї касаційної скарги потребує додаткового часу, а саме подання заявок до вказаного Департаменту, їх реєстрація, надання виконавцям, підготовка документів, відправка до казначейства тощо, просить відстрочити йому сплату судового збору. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має легітимну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно з законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до правосуддя та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, а також й інші обставини технічного та процедурного характеру, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення такої сплати. Вивчивши клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для відстрочення сплати судового збору і не підтверджена жодними доказами. Як убачається з касаційної скарги Міністерство оборони України оскаржує ухвалу про повернення апеляційної скарги. Частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як зазначалося вище, касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 03 лютого 2021 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року установлений в розмірі 2270 гривень. Таким чином, розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 2270, 00 грн. Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Отже, касаційну скаргу Міністерства оборони України слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку, шляхом подання документа про сплату судового збору. Керуючись статтями 169, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

3. Надати Міністерству оборони України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Міністерству оборони України копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя І.В. Желєзний