Постанова 4854 № 420/8811/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8811/20 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. за участі секретаря Скоріної Т. С. представника позивача Попової М. О.; представників відповідача, в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г. І., Барабанової Т. О.; представника третьої особи, в особі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Лобанової А. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - консультаційний центр» про визнання протиправними дій та оцінки майна, а також про зобов`язання вчинити певні дії, за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «СЕТАМ», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. 10 вересня 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» (далі - ТОВ «УКРКАВА») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: - визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - Департамент ДВС) Нідченка Д. Є. щодо визначення ринкової вартості майна, а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів у виконавчому провадженні №59951815 на підставі Звіту про оцінку майна від 07.05.2020 р. в розмірі 41 951 755 грн, без урахування ПДВ; - визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нідченка Д.Є. щодо передачі Державному підприємству «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») на реалізацію майна, а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів у виконавчому провадженні №59951815 за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна від 07.05.2020 р. в розмірі 41 951 755 грн, без урахування ПДВ; - визнати неправомірною оцінку майна ТОВ «УКРКАВА», а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів у виконавчому провадженні №59951815, проведеною суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно - консультаційний центр» (далі - ТОВ «Експертно - консультаційний центр»); - зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нідченка Д. Є. визначити вартість майна ТОВ «УКРКАВА», а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів у виконавчому провадженні №59951815, відповідно до вимог діючого законодавства. Обґрунтування позовних вимог складається з такого. Як пояснює позивач, Департаментом ДВС здійснюється примусове виконання виконавчого напису нотаріуса з метою погашення частини заборгованості ТОВ «УКРКАВА» (боржник) перед стягувачем, в особі Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний Ощадбанк»). Стягувач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, за яким ТОВ «УКРКАВА» передало належні йому будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів. Позивач наполягає, що з Повідомлення державного виконавця про оцінку арештованого майна від 20.08.2020 р. він дізнався про існування Звіту про оцінку майна від 07.05.2020 р., проведеного ТОВ «Експертно - консультаційний центр», за яким, загальна ринкова вартість майна боржника, на яке було накладено арешт складає 41 951 755 грн. Попри неознайомлення, на момент подачі позову, з указаним Звітом він з ним не погоджується, адже зазначена в ньому оцінка арештованого майна, у вигляді будівель та споруд по виробництву розчинної кави та кавових виробів, не відповідає дійсній ринковій вартості та є значно заниженою. До того ж, позивач зазначив про неправомірність передання арештованого майна на реалізацію за ціною без врахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), адже це призведе до несплати даного податку покупцем у складі вартості майна, а ТОВ «УКРКАВА» буде зобов`язане його нарахувати на остаточну вартість майна, що є предметом іпотеки, відобразити у своєму податковому обліку та видати покупцеві податкову накладну. Зазначаючи про порушення державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) ТОВ «УКРКАВА» відзначає, що Повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна, отримано з порушенням, встановленого даним Законом строку, а саме: через п`ять місяців після ознайомлення суб`єкта оціночної діяльності з постановою про його призначення від 04.12.2019 р. Також, за твердженням позивача, в порушення Закону №1404-VIII, державний виконавець передав належне йому арештоване майно на примусову реалізацію ДП «СЕТАМ» до ознайомлення з товариства з результатами його оцінки. Обираючи спосіб захисту порушеного права ТОВ «УКРКАВА», покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №821/197/18, де зазначено, що визначення вартості майна є процесуальною дією державного виконавця, а тому вона підлягає оскарженню, в порядку, який передбачений для оскарження рішень та дій державного виконавця. Ураховуючи, що спірна оцінка арештованого майна здійснювалася в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, поданий позов, на думку позивача, повинен розглядатися судом адміністративної юрисдикції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року позов ТОВ «УКРКАВА» задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Департаменту ДВС щодо передачі на реалізацію майна ТОВ «УКРКАВА», а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів: восьмиповерхової виробничої будівлі літ. "Б" з навісами літ. "б" , "б1" загальною площею 7 665,5 кв.м., будівель насосної літ. "В" з підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв. м., споруд №1,8 - огорожі, №2,3,9 - воріт, №4 - градирних, №5 - резервуарів для води, №6 - артезіанської свердловини, №7 - резервуара для шламу, №10 - оглядових колодязів, №1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), що знаходиться за адресою: Одеська область, м, Чорноморськ (Іллічівськ), вул. Промислова, 14 А, за виконавчим провадженням № 59951815 без дотримання процедури встановленої ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням висновків викладених у рішенні суду. Також суд визнав протиправними дії Департаменту ДВС щодо передачі ДП «СЕТАМ» на реалізацію наведеного вище майна ТОВ «УКРКАВА» за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна від 07.05.2020 року, в розмірі 41 951 755 гривень, без врахування ПДВ. В іншій частині позовних вимог суд відмовив. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов таких висновків. Оцінюючи доводи позивача про те, що протиправні дії державного виконавця у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, призвели до суттєвого заниження вартості іпотечного майна, що зазначена у повідомленні про оцінку арештованого майна та заснована на звіті про його оцінку, суд зазначив таке. Проаналізувавши ч. 3 ст. 20 Закону №1404-VIII, де зазначені строки виготовлення Звіту про оцінку майна суб`єктом оціночної діяльності, суд дійшов висновку про їх порушення. Також суд погодився з доводами позивача про порушення державним виконавцем строку, встановленого ч.5 ст. 57 Закону України № 1404-VІІІ для Повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам, зазначивши, що відповідне повідомлення було надіслане більш ніж через три місяці. Окрім того, суд дійшов висновку про порушення державним виконавцем процедури, встановленої ч. 5 ст. 57 Закону №1404-VIII, що виразилося у передачі на реалізацію арештованого майна ТОВ «УКРКАВА» до спливу строку на оскарження Звіту про оцінку майна. Однак, на думку суду першої інстанції, порушення строків прийняття рішення не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи ТОВ «УКРКАВА», що передача на реалізацію нерухомого майна за ціною, без врахування ПДВ, є заниженням його ринкової вартості, яка призводить до несплати покупцем ПДВ у складі вартості майна, а продавця зобов`язує нарахувати ПДВ на остаточну вартість об`єкта нерухомого майна, відобразити в своєму податковому обліку та видати покупцю податкову накладну, хоча у останнього відсутнє право на податковий кредит. Водночас дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «УКРКАВА» про визнання протиправними дії щодо визначення ринкової вартості майна боржника без врахування ПДВ, не належить задоволенню, оскільки суб`єкт оціночної діяльності визначає саме ринкову вартість об`єкта оцінки та відображає факт про включення або невключення до неї суми ПДВ за умовами договору, що у свою чергу не є підставою вважати саму оцінку майна невірною. Дослідивши надану позивачем рецензію на Звіт про оцінку майна від 07.05.2020 р. виготовлену Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки, суд першої інстанції зазначив, що за приписами ст. 13 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 р. (далі - Закон №2658-III) рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Позаяк позивач як сторона виконавчого провадження, не звертався до державного виконавця з вимогою про призначення рецензування, суд вважав неприйнятним брати її до уваги для вирішення спору. Оцінюючи Звіт про оцінку майна ТОВ «УКРКАВА», складений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання ТОВ Експертно-консультаційний центр, суд першої інстанції дійшов висновку, що він відповідає вимогам Національного стандарту N 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440. До того ж, до даного Звіту не було зауважень з боку державного виконавця. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та відзиву. ТОВ «УКРКАВА», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в частині відмови в задоволенні вимог, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. АТ «Державний Ощадбанк» вважає рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Департамент ДВС, оскаржуючи рішення суду першої інстанції вважає його незаконним та необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо передачі на реалізацію майна боржника без дотримання процедури встановленої ч.5 ст.57 Закону №1404-VIII, а також в частині передачі ДП «СЕТАМ» на реалізацію майна ТОВ «УКРКАВА» за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна від 07.05.2020 р. в розмірі 41 951 755 грн, без урахування ПДВ. Скаржник просить ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. ТОВ «УКРКАВА» підставами для скасування рішення суду першої інстанції зазначає таке. На думку позивача, враховуючи положення вимог Закону №1404-VIII та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі №821/197/18, суд першої інстанції вирішуючи позовну вимогу про оскарження, визначеної у виконавчому провадженні, вартості майна, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, зобов`язаний був надати оцінку доводам щодо її заниження та встановити чи відповідає визначена у виконавчому провадженні вартість майна його дійсній вартості. Так, позивач наголошує, що оціночна вартість майна, визначена в Звіті про оцінку майна від 07.05.2020 р. є в 3,5 рази нижчою ніж в договорі оціночної вартості майна, що була встановлена при укладенні договору іпотеки. Також, за твердженням позивача, вона є нижчою в 2,5 рази від вартості спірного майна, що міститься в довідці про балансову вартість нерухомого майна від 30.06.2020 р. На думку скаржника, суд першої інстанції проігнорував наведені доводи та не надав їм жодної оцінки. Про безпідставне заниження вартості арештованого майна боржника, а також про неповноту прийнятого Звіту про оцінку майна від 07.05.2020 р., свідчить, як вважає позивач, невключення до ринкової вартості суми ПДВ. На його переконання, та обставина, що він є платником ПДВ, зобов`язує в договорі на проведення оцінки майна визначати про включення в ринкову вартість сум ПДВ. Аргументами апеляції ТОВ «УКРКАВА» є також те, що доводи суду першої інстанції щодо відсутності звернення боржника до державного виконавця з вимогою призначити рецензування не ґрунтуються на положеннях законодавства, понад те, спонукають обрати неналежний спосіб захисту. АТ «Державний Ощадбанк» в обґрунтування апеляції вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про порушення державним виконавцем процедури, передбаченої ч.5 ст.57 Закону №1404-VIII, а саме: передачу майна на реалізацією до спливу строку на оскарження Звіту про оцінку майна. На думку скаржника, наведена норма встановлює, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості майна чи оцінки не зупиняє передачу майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Таким чином, як вважає АТ «Державний ощадний банк України», були відсутні підстави, які б забороняли державному виконавцю передавати майно боржника на примусову реалізацію. Також, на думку даного скаржника, є помилковим висновок суду першої інстанції про необґрунтованість передачі арештованого майна боржника на реалізацію за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна від 07.05.2020 року, в розмірі 41 951 755 гривень, без врахування ПДВ. Про помилковість висновку суду, як указує скаржник, свідчить п.34 Національного стандарту №1, згідно якого об`єкт оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою вартістю без включення до неї суми ПДВ, а також ст. 185 Податкового кодексу, зі змісту якої можливо зробити висновок, що операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації, не є об`єктом оподаткування ПДВ. Доводи апеляційної скарги Департаменту ДВС за своїм змістом є аналогічними доводам апеляції АТ «Державний Ощадбанк». Наголошуючи на законності дій державного виконавця, Департамент ДВС указує, що нормами чинного законодавства не встановлено обов`язку передавати на реалізацію майно з урахуванням ПДВ. У випадку отримання Звіту про оцінку вартості майна, сторони виконавчого провадження, на думку даного скаржника, мають право оскаржити в судовому порядку саме результати оцінки майна, а обов`язок щодо визначення вартості, за яку можливі відчуження об`єкта оцінки майна відбувається на підставі угоди між покупцем та продавцем. У доповнення до апеляції представник Департаменту ДВС зазначає, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об`єктом оподаткування ПДВ, оскільки цю операцію неможливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів. Далі, представник указує, що є незрозумілим той факт, яким чином визначення вартості майна з урахуванням ПДВ порушує права боржника, адже чим менша оцінка його майна тим більше шансів, що такі торги зареєструється більша кількість учасників, аніж на майно, ціна якого значна більше. Третя особа - ДП «СЕТАМ» у відзиві на апеляцію Департаменту ДВС указує на підтримку правової позиції, що в неї викладена. Пояснюючи свою незгоду з доводами апеляції ТОВ «УКРКАВА», представник ДП «СЕТАМ» у відзиві на зазначає, що інформація про майно, включене до лота, виставленого на електронні торги, вноситься Організатором, тобто ДП «СЕТАМ», згідно з документами, наданими державною виконавчою службою відповідно до пунктів 2,3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 р.. Представник наголошує, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, що відбулося порушення його прав під час оцінки та передачі на реалізацію арештованого майна. Фактичні обставини справи. 28.12.2011 р. між АТ «Державний Ощадбанк» (далі - Кредитор) та ТОВ «УКРКАВА» (далі - Позичальник) був укладений договір кредитної лінії №86, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами. Згідно кредитного договору. АТ «Державний Ощадбанк» надав Позичальнику, на умовах забезпеченості повернення строковості та платності, кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 29.12.2016 р. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 28.12.2011 р. між АТ «Державний Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА» укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів у вигляді восьмиповерхової виробничої будівлі літ. "Б" з навісами літ. "б" , "б1" загальною площею 7 665,5 кв. м., будівель насосної літ. "В" з підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв. м., споруд №1,8 - огорожі, №2,3,9 - воріт, №4 - градирних, №5 - резервуарів для води, №6 - артезіанської свердловини, №7 - резервуара для шламу, №10 - оглядових колодязів, №1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), що знаходяться за адресою: Одеська область, м, Чорноморськ (Іллічівськ), вул. Промислова, 14 А (далі - Предмет іпотеки). 09.11.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. вчинено виконавчий напис № 2727 з метою погашення частини заборгованості ТОВ «УКРКАВА» перед АТ «Державний Ощадбанк» - Стягувач, про стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ТОВ «УКРКАВА» - Боржник, та переданий в іпотеку Стягувачу за іпотечним договором, посвідченим 28.12.2011 р. приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. та зареєстрованим в реєстрі за №7545, зі змінами та доповненнями внесеними договором про внесення змін №1 від 10.12.2012 року, зареєстрованим за №5513, Договором про внесення змін №2 від 04.03.2014 року, зареєстрованим за №694, Договором про внесення змін №3 від 28.08.2014 року, зареєстрованим за №2895, а саме: 04.09.2019 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Нідченком Д. Є. прийнято постанову ВП №59951815 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 09.11.2017 р. №2727 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. Копію зазначеної постанови супровідним листом від 04.09.2019р. вих. №59951815/20.1/4 надіслано позивачу (т.2 а.с.69-71) Того ж дня, вказаною посадовою особою прийнято постанову про стягнення виконавчого збору ВП №59951815 та постанову про арешт майна боржника ВП 59951815, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно, що перебувало в іпотеці, а саме на будівлі та споруди заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів, що складається з будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів: восьмиповерхової виробничої будівлі літ. "Б" з навісами літ. "б" , "б1" загальною площею 7 665,5 кв.м., будівель насосної літ. "В" з підвальним поверхом загальною площею 76,1 кв. м., споруд №1,8 - огорожі, №2,3,9 - воріт, №4 - градирних, №5 - резервуарів для води, №6 - артезіанської свердловини, №7 - резервуара для шламу, №10 - оглядових колодязів, №1 - покриття (тротуари, майданчики, доріжки), що знаходиться за адресою: Одеська область, м, Чорноморськ (Іллічівськ), вул. Промислова, 14 А. (т.2 а.с. 69-71) Постановою державного виконавця від 10.10.2019 р. ВП №59951815 описано та накладено арешт на майно ТОВ «УКРКАВА», що є предметом іпотеки та перелічено вище. Один із пунктів даної постанови роз`яснює сторонам виконавчого провадження можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та про необхідність письмово повідомити про це виконавця, однак докази вручення даної постанови боржнику - відсутні (т.2 а.с.116-119). Державним виконавцем складений акт, що керівник ТОВ «УКРКАВА» при описі майна не був присутній, позаяк перебував у відрядженні, у інших працівників товариства було відсутнє доручення на підтвердження повноважень діяти від імені юридичної особи (т.2 а.с.121-122). Відповідно до постанови державного виконавця від 04.12.2019 р. суб`єктом оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №59951815 для надання Звіту з питань визначення вартості майна боржника, що описано та арештовано призначено ТОВ «Експертно - консультаційний центр», що має сертифікат, виданий 14.09.2018 р. за №724/18 Фондом державного майна України. ТОВ «Експертно - консультаційний центр» ознайомилося з даною постановою 03.12.2019 р. (т.2 а.с.157-160). 31.01.2020 р. оцінювачем - директором ТОВ «Експертно-консультаційний центр» ОСОБА_1 здійснено виїзд за місцезнаходженням описаного та арештованого постановою від 10.10.2019 року майна ТОВ "УКРКАВА", а саме: будівель та споруд заводу по виробництву розчинної кави та кавових виробів за адресою: вул. Промислова, 14а, м. Чорноморськ, Одеська область, про що складено Акт державного виконавця від 31.01.2020 року (т.1 а.с.36). З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 03 серпня 2020 року суб`єкт оціночної діяльності надав звіт про оцінку майна від 07.05.2020 року (т.4 а.с.245). Також матеріалами справи підтверджено, що 20.08.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслано сторонам виконавчого провадження, у тому числі і позивачу, Повідомлення про оцінку арештованого майна від тієї ж дати яким повідомлено про те, що згідно Звіту про оцінку майна від 07.05.2020 року, загальна ринкова вартість майна боржника ТОВ "УКРКАВА", на яке було накладено арешт, складає 41 951 755,00 грн. без врахування ПДВ. Також матеріалами справи та поясненнями представника Департаменту ДВС підтверджено, що 21 серпня 2020 року арештоване майно передано на реалізацію ДП "СЕТАМ" (т.4 а.с.282-284). Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляцій, з огляду на таке. Узагальнюючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів виділяє їх за такими критеріями.

1. Недослідження судом першої інстанції доводів щодо заниження вартості арештованого майна, а також обставин чи відповідає вона його дійсній вартості.

2. Помилковість висновків суду першої інстанції, що реалізація нерухомого майна за ціною без урахування ПДВ є безпідставним заниженням ринкової вартості об`єкта нерухомого майна, яка призводить до несплати покупцем ПДВ у складі вартості майна.

3. Необґрунтованість висновку суду першої інстанції про порушення державним виконавцем процедури, передбаченої ч.5 ст. 57 Закону №1404-VIII, а саме: передачу майна на реалізацією до спливу строку на оскарження Звіту про оцінку майна, оскільки наведена норма встановлює, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості майна чи оцінки не зупиняє передачу майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Надаючи оцінку фактичним обставинам справи крізь призму їх правового регулювання та аргументів, висловлених в апеляційних скаргах, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із частинами першою, другою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 57 Закону № 1404-VIII обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Приписами частини першої статті 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності. Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (частина перша статті 10 та частина перша статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Частиною першою статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц дійшла висновку, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Позовні вимоги ТОВ «УКРКАВА» складаються, в тому числі, з вимоги про визнання неправомірної оцінки арештованого іпотечного нерухомого майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Експертно-консультаційний центр». Позаяк сторони виконавчого провадження не досягли згоди щодо вартості нерухомого майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, то в цій ситуації державний виконавець мав право залучити суб`єкта оціночної діяльності, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18). До того ж, наведені висновки суду апеляційної інстанції спираються на постанову Верховного Суду від 19.11.2020 р. Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції щодо відмови позивачу у задоволенні вимоги про визнання неправомірною оцінки майна є законним та обґрунтованим. Переходячи до дослідження питання законності дій державного виконавця щодо передачі ДП "СЕТАМ" на реалізацію нерухомого майна за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна, без урахування ПДВ, колегія суддів дійшла наступних висновків. Існує правова позиція Верховного Суду, що викладена в постанові від 08.07.2020 р., де Суд дійшов однозначного висновку, що передача на реалізацію нерухомого майна за ціною без врахування ПДВ є безпідставним заниженням ринкової вартості об`єкта нерухомого майна, яка призводить до несплати покупцем ПДВ у складі вартості майна, а позивач буде зобов`язаний нарахувати ПДВ на остаточну вартість об`єкта нерухомого майна, відобразити в своєму податковому обліку та видати покупцю податкову накладну, хоча у останнього відсутнє право на податковий кредит. Суд першої інстанції обґрунтовано використав дану позицію суду вищої інстанції та правильно задовольнив вимогу ТОВ «УКРКАВА» щодо протиправності передачі ДП «СЕТАМ» на реалізацію нерухомого майна за стартовою ціною реалізації, визначеною у Звіті про оцінку майна, без урахування ПДВ. Вивчаючи доводи апеляцій про те, що згідно з п.34 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" об`єкт оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою вартістю без включення до неї суми ПДВ, а також, що за змістом ст. 185 Податкового кодексу, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації, не є об`єктом оподаткування ПДВ, колегія суддів встановила таке. Як згадувалося вище, вимоги до змісту Звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Згідно пункту 17 даного документа у Звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об`єкта оцінки, оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов`язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Умова щодо визначення ринкової вартості з включенням суми податку на додану вартість зазначається у договорі на проведення оцінки майна. З наведеного випливає висновок, що суб`єкт оціночної діяльності визначає саме ринкову вартість об`єкта оцінки. Підпункти 14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надають визначення терміну - ринкова ціна. Так, за приписами даної норми це - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах. Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Фактичними обставинами справи встановлено, що ТОВ "УКРКАВА" є платником податку на додану вартість, а тому при здійсненні органом виконавчої служби операції з продажу майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації (на прилюдних торгах, аукціонах), у позивача виникають податкові зобов`язання в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, що не було спростовано відповідачем та стягувачем. Статтями 196, 197 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік операцій, що не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування ПДВ та не поширюється на спірні правовідносини. У цьому переліку відсутня така операція як примусовий продаж майна на електронних торгах. Відповідно до п.189.4 ст. 189 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов`язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу. Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту застосовується також на операції з примусового продажу арештованого майна органами юстиції. Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема: ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України). Доводи Департаменту ДВС та АТ "Державний Ощадбанк" щодо застосування до спірних правовідносин п.34 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" на думку суду апеляційної інстанції, не відповідають наведеним приписам Як вважає суд апеляційної інстанції застосування п.34 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" можливо у випадках, що встановлені п.п. 196.1.2 п.196.1 ст. 196 та п.197.12 ст. 197 Податкового кодексу України. Так, п.п. 196.1.2 п.196.1 ст. 196 Податкового кодексу України встановлює, що не є об`єктом оподаткування операції з передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України; Пункт 197.12. Податкового кодексу України встановлює, що звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання (продажу, відчуження іншим способом) майна, що передане фізичними особами, а також суб`єктами підприємницької діяльності - приватними підприємцями та іншими особами, які не є платниками податку, у заставу, у тому числі іпотеку, та на яке було звернено стягнення. Звільняються від оподаткування операції банків та інших фінансових установ з постачання майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно. Звільнення від оподаткування стосується тієї частини вартості майна, за якою воно було набуте у власність в рахунок погашення зобов`язань за договором кредиту (позики). У цьому спорі АТ "Державний Ощадбанк" не набуває права власності на іпотечне майно, адже воно підлягає продажу на електронних торгах. Є правильним висновок суду першої інстанції, що вимоги ТОВ «УКРКАВА» про визнання протиправними дій державного виконавця щодо визначення ринкової вартості майна без врахування ПДВ не засновані на законодавстві, що регулює спірні правовідносини не можуть бути задоволені. Так, ґрунтуючись на викладених вище нормах права, колегія суддів вважає, що державний виконавець, здійснюючи примусове стягнення на нерухоме майно, не бере участі у його безпосередній оцінці та/або визначенні його вартості. Понад те, в силу норм Закону № 1404-VIII державні виконавці не наділені повноваженнями ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд або оцінювати правильність методів, які були використані суб`єктом оціночної діяльності, оскільки для встановлення правильності оцінки майна необхідно володіти спеціальними знаннями у сфері оціночної діяльності. Зміст прав та обов`язків виконавця у процедурі визначення вартості нерухомого майна зводиться до призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання шляхом ухвалення відповідної постанови та повідомлення сторін виконавчого провадження про результати оцінки майна, а тому дії відповідача у спірних правовідносинах не можуть бути визнані протиправними. Аналізуючи довід скаржників, в особі АТ "Державний Ощадбанк" та Департаменту ДВС, що є неправильним висновок суду першої інстанції про наявність в діях державного виконавця порушення ч.5 ст.57 Закону № 1404-VIII, яке виразилося у передачі арештованого майна на реалізацію до спливу строку на оскарження Звіту про оцінку майна, колегія суддів дійшла такого. Як мовилося вище, частина 5 статті 57 Закону № 1404-VIII встановлює обов`язок виконавця повідомити про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання Звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано Повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 р. за №2710/5 в п.3 також встановлює, що державний виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після закінчення десятиденного строку для подання заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує проект заявки на реалізацію арештованого майна. Отже, наведені приписи законодавства встановлюють право сторони виконавчого провадження на оскарження Звіту про оцінку майна з дня отримання відповідного повідомлення і у державного виконавця не має повноваження позбавляти особу такого права. За таких підстав, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що головний державний виконавець Нідченко Д. Є. діяв не на підставі, не у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України. Як наслідок, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зробив правильний висновок, що передача на реалізацію майна ТОВ «УКРКАВА» відбулася без дотримання процедури, встановленої ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Додатково, колегія суддів звертає увагу на такі обставини. У даній справі позивач зазначив в якості відповідача ТОВ «Експертно - консультаційний центр». Суд першої інстанції помилково залишив дану юридичну особу в статусі відповідача, оскільки суб`єкт оціночної діяльності може бути залучений тільки як третя особа. Така позиція ґрунтується на тому, що оцінка майна здійснена в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, а тому, в силу вимог частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII, може бути оскаржена сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Очевидно,що відповідачем у такому випадку має бути орган державної виконавчої служби. До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 19 грудня 2019 у справі 826/12574/18. Проте, дана процесуальна помилка не призвела до неправильного вирішення справи і не може бути, відповідно до ч.2 ст.317 КАС України, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційних скарг не містять жодних вагомих підстав для визнання рішення суду першої інстанції протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню. Розподіл судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відповідно до статті 139 КАС України, не змінюється. Керуючись статтями 287, 308, 310, 316, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА», Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно - консультаційний центр» про визнання протиправними дій та оцінки майна, а також про зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 15.02.2021 року.