Постанова Львівський апеляційний суд № 442/3342/20

Справа № 442/3342/20 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б. Провадження № 22-ц/811/3012/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Симець В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Федурко Н.В. по справі «2-789/2010, - в с т а н о в и в: В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, просив поновити строк на оскарження, визнати неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2020 ВП № 62076939 та постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 15.05.2020 по ВП № 62076939, винесені старшим державним виконавцем Дрогобицького МРВ ДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Федурко Н.В. В обґрунтування скарги посилався на те, що вказані вище виконавчі документи не відповідають вимогам закону України «Про виконавче провадження», є неправомірними, підлягають скасуванню. Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження неправильно та неповно вказано місце знаходження юридичної особи - АТ «Укрсиббанк», відсутня інформація про строк документу пред`явлення рішення до виконання, пропущений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім цього, виконавчий лист № 2/-789/2010 від 23.10.2010, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2020, що свідчить про пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім цього, 27.05.2020 боржником ОСОБА_1 оскаржено ухвалу суду про заміну стягувача з ПАТ «Укрсиббанк» на ТзОВ «ФК Позика». Отже, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження незаконно винесена, то і постанова про заміну сторони виконавчого провадження також незаконна. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вважає, що вказана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не пропущено строки для пред`явлення виконавчого документу до виконання, а постанова про заміну стягувача у виконавчому провадженні з АТ «Укрсиббанк» на ТзОВ «Фінансова компанія позика» винесена на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 20.03.2017 року по справі №2-789/10 про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначає, що виконавчі документи не відповідають вимогам закону України «Про виконавче провадження», є неправомірними, підлягають скасуванню. Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження неправильно та неповно вказано місце знаходження юридичної особи - АТ «Укрсиббанк», відсутня інформація про строк документу пред`явлення рішення до виконання, пропущений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім цього, виконавчий лист № 2/-789/2010 від 23.10.2010, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2020, що свідчить про пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Окрім цього, вказує, що ним оскаржується ухвала, якою замінено ПАТ «Укрссиббанк» на ТзОВ ««Фінансова компанія позика». Просить ухвалу суду скасувати та винести постанову, якою скаргу задоволити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не пропущено, а постанова державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 15.05.2020 була винесена на підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2017, яка на час винесення постанови державним виконавцем була в силі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Встановлено, що заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2010 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. 06 жовтня 2010 року було видано виконавчий лист у справі № 2-789/10. 19 вересня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Вороняк І.Б. було відкрито виконавче провадження ВП № 44813785 по виконавчому листу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.10.2010 № 2-789/2010. 24 листопада 2016 року між ПАТ „УкрСиббанк (клієнт) та ТОВ „Фінансова компанія „Фінактив (фактор) було укладено договір факторингу № 48, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. 15 травня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62076939 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними договорами, всього 583933,07 та 1820 грн. судових витрат. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2017 замінено сторону виконавчого провадження - ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТзОВ «Фінасова компанія «Позика» у справі № 2-789/10 за позовом ПАТ « УкраСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2017 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 15.05.2020 року . Відповідно до ст.. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час видачі виконавчого документа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Разом з тим, 05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, № 1404-VI1I (надалі - Закон), ст. 12 якого передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до п. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону виконавчідокументи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки.встановлені цим Законом. 29 грудня 2017 року державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та повернуто виконавчий лист №2-789/2010 на підставі п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «про виконавче провадження».(а.с. 22). Відповідно п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; Відповідно до ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12цього Закону. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що строк пред`явлення виконавчого документу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 2-789/2010, виданого 23.10.2010 року, закінчується 28.12.2020. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в скасуванні постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження від 15.05.2020 року, оскільки ним оскаржується ухвала Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.03.2017 року. Як вбачається з матеріалів справи постанова про заміну сторони виконавчого провадження винесено державним виконавцем 15 травня 2020 року а апеляційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 подано 27 травня 2020 року. На час винесення постанови державним виконавцем ухвала суду про заміну сторони була в силі. Окрім цього варто зазначити, що постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2017 року залишено без змін. Відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Оскільки рішення суду не було виконане в повному обсязі, скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08.02.2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.