Постанова 4824 № 761/181/14-ц

Постанова Іменем України 19 грудня 2023 року м. Київ провадження № 22-ц/824/15757/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Немировської О. В., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року про відмову в заміні сторони виконавчого провадження в складі судді Притули Н. Г. у справі №761/181/14-ц Шевченківського районного суду м. Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про зміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , У С Т А Н О В И В: В серпні 2022 року заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" (далі -ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", Товариство) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) його правонаступником. В обґрунтування заяви зазначив, що 07.10.2014 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11020595000/1 від 01.11.2006. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2014 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення заборгованості по кредиту з поручителя ОСОБА_3 та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 . Зазначив, що 25.05.2023 між ним та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу №25/05/2023, за умовами якого до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №11020595000/1 від 01.11.2006, у зв'язку з чим має бути й замінено стягувача у виконавчому провадженні на підставі ст. 442 ЦПК України. За вказаних обставин, просив замінити стягувача АТ "УкрСиббанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" у справі №761/181/14-ц. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року в задоволенні заяви ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" про заміну стягувача відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, заявник - ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про заміну стягувача. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд неповно з'ясував обставини у справі, оскільки 15.12.2014 Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист, який 17.07.2015 звернуто до примусового виконання. Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва від 22.07.2015 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання рішення у даній справі і дане виконавче провадження наразі перебуває в стані примусового виконання. Вважав, що таких обставин у суду були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні заяви про заміну стягувача з підстав, на які посилається суд. За наведених обставин просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" - Панченко О. В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній та просив задовольнити. Боржник ОСОБА_1 , належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 , належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи, в судове не з'явилися та свого представника не направили. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, а також зважаючи на положення ч. 3 ст. 442 ЦПК України, згідно якої неявка учасників не перешкоджає розгляду процесуального питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та за відсутності ОСОБА_2 . Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника Панченка О. В. , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази відкритого виконавчого провадження та минув строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2014 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11020595000/1 від 01.11.2006. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2014 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2014 в частині стягнення заборгованості по кредиту з поручителя ОСОБА_2 та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.10.2014 в незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2014 залишено без змін. З матеріалів справи також вбачається, що 10 грудня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просив видати виконавчі листи у справі та надіслати на адресу представника ПАТ "УкрСиббанк" (том 1, а. с. 181-183). Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, матеріли справи дійсно не містять доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання. Водночас, суд першої інстанції перед тим як дійшов до такого висновку не вчинив дій щодо з'ясування обставин видачі виконавчого листа і обставин пред'явлення його до виконання, а саме не з`ясував статус відкритого виконавчого провадження на момент постановлення оскаржуваної ухвали шляхом перевірки в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (далі - АСВП). Так, АСВП є загальнодоступною та загальновідомою системою в мережі Інтернет, в якій можна перевірити дані про наявність відкритого чи закритого виконавчого провадження відносно тієї чи іншої особи. За приписами Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу. Таким чином, суд не позбавлений можливості перевірити наявність відкритого виконавчого провадження в загальнодоступній АСВП, після чого встановити факт наявності чи відсутності пред'явлення виконавчого листа до виконання. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" посилалося на те, що 15.12.2014 було видано виконавчий лист з примусового виконання судового рішення у даній справі, який 17.07.2015 пред'явлено до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Шевченківського району). На підтвердження вказаних обставин Товариство до апеляційної скарги долучило копію постанови ВДВС Шевченківського району від 22.07.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №761/181/14-ц, виданого 15.12.2014 та витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень про виконавче провадження ВП НОМЕР_1 (далі - АСВП) (том 2, а. с. 5-6). З наданих заявником документів також вбачається, що відкрите 22.07.2015 виконавче провадження ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №761/181/14-ц наразі перебуває в стадії примусового виконання рішення суду. У витягу з АСВП відсутні відомості про закінчення даного виконавчого. З наведеного слідує, що рішення суду у даній справі перебуває на примусовому виконанні у ВДВС Шевченківського району, а відтак не пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини та як наслідок не встановив вищевказаних обставин, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача з підстав не надання доказів пред'явлення виконавчого листа до виконання. За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що питання про заміну сторони стягувача судом першої інстанції вирішено з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду. Вирішуючи заяву ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" про заміну стягувача, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2023 між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладено Договір факторингу №25/05/2023, за умовами якого, до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №11020595000/1 від 01.11.2006. Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу №25/05/2023 від 25.05.2023, за цим Договором клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору та право вимагати від боржника виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимоги у фактора виникає з моменту підписання Акту приймання-передачі права вимоги (Додаток 2 до цього Договору). Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про заміну стягувача ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" не долучило Акту приймання-передачі права вимоги. Разом з тим, колегія суддів вважає, що така обставина не може бути достатньою підставою для відмови у заміні стягувача у виконавчому провадженні. У пункті 4.7 постанови від 25.06.2019 у справі №910/10031/13 Верховний Суд розглядав це питання і не погодився із тлумаченням статті 517 Цивільного кодексу України судом апеляційної інстанції, який вважав, що укладення договору про відступлення права вимоги не є достатньою підставою для висновку щодо наявності прав нового кредитора у зобов`язанні, якщо відсутні акти про передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення. Верховний Суд звертав увагу, що у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік цих документів, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов`язальних відносин. У пункті 8.17 постанови від 21.12.2020 у справі № 916/401/17 Верховний Суд зробив висновок, що саме лише невиконання первісним кредитором обов`язку з передачі документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, не свідчить про відсутність у нового кредитора права вимоги до боржника. Так, здійснення цесії, а отже, і набуття статусу нового кредитора у зобов`язанні, підтверджується саме договором цесії, укладеним між старим та новим кредитором, а не переданням доказів щодо виникнення та розміру зобов`язання. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №913/84314. У цій же постанові суд касаційної інстанції зауважив, що частина 2 статті 517 ЦК України у першу чергу спрямована на захист майнового права боржника, який не зобов`язаний виконувати свого обов`язку до тих пір поки не пересвідчиться, що виконуватиме його належному кредиторові. Проте, у разі якщо відсутні правові підстави вважати нового кредитора неналежним, вказані положення не можуть бути виправданням для невиконання свого обов`язку боржником. З наведеного слідує, що в матеріальних правовідносинах ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" є правонаступником ПАТ "УкрСиббанк". Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 512 ЦК України). У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Як зазначено в ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Таким чином, за змістом положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється його правонаступником. Виходячи із наведених положень закону, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від первісного кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Отже, звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав задоволення заяви ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" про заміну стягувача у даній справі. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки заявник просив скасувати ухвали та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, тоді як колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" про зміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа О. В. Немировська