Постанова 4857 № 140/8576/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8576/20 пров. № А/857/11935/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Димарчук Т.М.) в адміністративній справі № 140/8576/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саліта Трейд» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саліта Трейд» (далі ТОВ «Саліта Трейд») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що позивач надав відповідачу всі документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за ціною вказаною декларантом, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару кавові апарати, уживані, ввезення яких в Україну задекларовано позивачем в митному режимі імпорт згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ від 04.03.2020 № UA205050/2020/014569 є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято всупереч положенням ст.ст. 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ст. 55, 64 МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи. Висновки відповідача у рішенні не відповідають фактичним обставинам декларування та підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач, вказавши у рішенні про неповноту відомостей щодо складових митної вартості, не навів аргументованих доводів на підтвердження таких висновків. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржила Волинська митниця Держмитслужби, яка вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам митного органу, неповно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість та щодо числових значень складових митної вартості товару, а подані для підтвердження митної вартості товару документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містили розбіжності і неточності. У зв`язку з цим декларанту було запропоновано надати в 10-денний строк відповідні документи. Проте, декларант відмовив у наданні митниці додаткових документів. Вказане унеможливило визначення митної вартості товарів за основним методом, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. З наведених підстав вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 № UA 205050/2020/000033/1 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. ТОВ «Саліта Трейд» подало відзив на апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби, у якому вказало, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що апелянт не навів переконливих доказів та заперечень щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, митний брокер в інтересах позивача 04.03.2020 подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA205050/2020/014569, згідно з якою задекларовано ввезення в Україну ТОВ «Саліта Трейд» в митному режимі імпорт товару Електричні машини для приготування гарячих напоїв - кави, уживані в кількості 23 штуки загальною фактурною вартістю 3525,00 євро, що складає 97 591,74 грн згідно курсу НБУ на дату декларування. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 102 416,74 грн. Визначення митної вартості товару здійснювалось за основним методом - за ціною контракту. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за товар (фактурна вартість), додано у якості складових митної вартості невключені до ціни товару витрати на його транспортування до місця ввезення в Україну та експедиторські послуги за кордоном. Зокрема, до складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - митний пост Чоп в сумі 4525,00 гри та експедиторських послуг за кордоном в сумі 300,00 гри. На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи (а.с. 19 - 20): - декларація митної вартості; - Контракт від 18.02.2020 № Е/13186; - рахунок-проформа від 18.02.2020 № Е/13186; - платіжне доручення від 20.02.2020 № 63JBKLK2; - рахунок-фактура (інвойс) від 26.02.2020 № С006/3 3; - договір транспортної експедиції перевезення вантажу від 10.04.2017 №10/05; - договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 19092019/В-З від 19 вересня 2019 року; - товаро-транспортна накладна (CMR) від 28.02.2020 № 2106; - рахунок від 02.03.2020 № 117 про оплату транспортних та експедиційних послуг; - експортна декларація країни відправлення товару № 20ITQSF1Т0000501Е7 від 28.02.2020. Під час митного оформлення митний орган повідомив декларанта, що за наслідками опрацювання ЕМД № UA205050/2020/014569 встановлено розбіжності у доданих на підтвердження митної вартості документах, а саме: - згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 № С006/33 банк отримувача BANKA POPOLARE ALTO ADIGE, а згідно з платіжним дорученням від 20.02.2020 № 63JBKLK2 банк отримувача JP MORGAN CHASE BANK; - вартість товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 № С006/33 становить 3525,00 євро, а в експортній декларації статистична вартість товару вказана 3725,00 євро; 02.03.2020 у договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 за № 19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 № 117 від 02.03.2020 передбачає оплату в гривні. Крім того відповідач повідомив декларанта, що в документах відсутні відомості про витрати на перевезення з даними про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, завантаження, страхування, які є обов`язковими при поставці на умовах EXW відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №

599. З огляду на це митний орган, пославшись на передбачені ч.3 ст.53 МК України повноваження, запропонував декларанту в 10-денний термін надати додаткові документи, а саме: - висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів (заявка на перевезення згідно із п.4.1 договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З; - якщо здійснювалось страхування - страхові документи а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідь на вимогу митного органу декларант повідомив про відсутність затребуваних додаткових документів (а.с. 120). Через неподання позивачем затребуваних документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару № UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020 (а.с. 15-16) У графі 33 вказаного рішення зазначено, що відповідно до вимог ст. 55 та ст.57 на основі проведення консультації, а також враховуючи не надання декларантом витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості т/з, митницею повідомлено декларанта про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, декларанта повідомлено, що у такому випадку митну вартість буде визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС. Рівень митної вартості становить 310 євро /шт SPAZIALE (7 шт) - 652 євро/шт (МД № UA204120/2020/014801 від 17.02.2020), інші моделі (13 шт) - 161 євро/шт. Крім того, в цьому рішенні роз`яснено декларанту право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Як видно з митної декларації від 06.03.2020 № UA205050/2020/014943, товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання. Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 205050/2020/000033/1 від 05.03.2020, звернувся до суду із вказаним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України. За приписами частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема: на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно переліку, наведеного у цій нормі. За вимогами частин першої, третьої, шостої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України. Як видно з електронного повідомлення митниці декларанту, відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку з тим, що згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 № С006/33 банк отримувача BANKA POPOLARE ALTO ADIGE, а згідно з платіжним дорученням від 20.02.2020 № 63JBKLK2 банк отримувача JP MORGAN CHASE BANK; вартість товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 № С006/33 становить 3525,00 євро, а в експортній декларації статистична вартість товару вказана 3725,00 євро. У договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 № 117 від 02.03.2020 передбачає оплату в гривні. Крім того, відповідач повідомив декларанта, що в документах відсутні відомості про витрати на перевезення з даними про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, завантаження, страхування, які є обов`язковими при поставці на умовах EXW відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №

599. Проте, суд звертає увагу, що такі розбіжності відсутні у зв`язку з тим, що у платіжному дорученні банк-отримувач платежу JP MORGAN CHASE BANK - це фінансова установа в Італії, у якій банк платника (позивача) AT КБ Приватбанк має кореспондентський рахунок. Через цей кореспондентський рахунок проводяться SWIFT-платежі клієнтів Приватбанку з України в Італію. Кінцевий отримувач платежу, вказаний у платіжному дорученні у графі призначення платежу шляхом вказівки на IBAN-код - ІТ93о0585611901092571197852. Саме за цим IBAN-кодом ідентифікується отримувач платежу і банківська установа отримувача та цей код відповідає реквізитам, які містяться у рахунку-фактурі від 26.02.2020 № С006/33 та контракті від 18.02.2020 № Е/Т3186. Як розбіжність в документах відповідач наводить невідповідність фактурної вартості товару згідно рахунку-фактури від 26.02.2020 № С006/33 (3525,00 євро) даним щодо статистичної вартості у експортній декларації країни відправлення товару (3725,00 євро). Проте, ці дані не містять ознак розбіжностей, оскільки статистична вартість у експортній декларації вказана включно з вартістю транспортування, так як умови поставки EXW не включають у ціну товару вартість перевезення. Серед розбіжностей відповідач наводить ту обставину, що у договорі на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З вказано, що оплата рахунків здійснюється в євро, а рахунок від 02.03.2020 № 117 від 02.03.2020 про оплату транспортних та експедиційних послуг передбачає оплату в гривні. Суд з цього приводу зауважує, що позивач не має відношення до договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З між ТОВ «Вольпе» та підприємством перевізником Alfa Spedition s.p.o.. Оплату послуг перевізника (нерезидента) здійснювало ТОВ «Вольпе». Як видно з матеріалів справи, на підтвердження витрат на транспортування товару (як складової митної вартості) декларант надав: товарно-транспортну накладну (CMR) від 28.02.2020 № 2106; договір транспортної експедиції перевезення вантажу від 10.04.2017 № 10/05; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З; рахунок від 02.03.2020 № 117 про оплату транспортних та експедиційних послуг З наданих документів видно, що позивач для доставки в Україну придбаного товару замовив послуги експедитора - ТОВ «Вольпе». Саме експедитор прийняв на себе обов`язок по здійсненню перевезення власним транспортом чи доручення перевезення іншому перевізнику, організації логістики перевезення і доставки, оплату послуг перевізника. На виконання своїх обов`язків експедитор замовив у перевізника - підприємства «Alfa Spedition s.p.o.» здійснення перевезення і організував доставку вантажу в адресу позивача. За виконані роботи і надані послуги ТОВ «Вольпе» виставило рахунок № 117 від 02.03.2020, який містить відомості про загальну вартість наданих експедитором послуг в сумі 6745,00 грн, у т.ч., про вартість транспортування товару від місця завантаження (Беллуно, Італія) до місця ввезення в Україну (МП «Чоп») - 4525,00 грн та вартість експедиторських послуг по організації доставки товару до місця ввезення в Україну - 300,00 грн. Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у наданих документах містяться повні відомості про вартість перевезення, а затребувані відповідачем додаткові відомості про вартість навантаження, перевезення і страхування не відповідають умовам, що передбачені ч. 3 ст. 53 МК України. А затребувана відповідачем калькуляція витрат на транспортування (маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах) не передбачена нормативними актами, а посилання в оскаржуваному рішенні на Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, здійснені посадовою особою митного органу є некоректним з огляду на таке. Згідно Правил (графа 20) калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу товару) за 1 кілометр маршруту декларант подає, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. По цій поставці перевезення товару (на договірних засадах) здійснював інший перевізник (не декларант) за замовленням експедитора. А отже вимога надати дані про маршрут перевезення, протяжність у кілометрах, а також заявку перевізнику є завідомо невиконуваною для декларанта та неправомірною. Тобто, ТОВ Вольпе самостійно відповідно до умов договору виконувало взяті на себе зобов`язання по залученню перевізника і оплаті його послуг та логістиці транспортування товару. Оплату ж експедиторських послуг включно з вартістю перевезення позивач провів Експедитору - ТОВ Вольпе на підставі рахунку від 02.03.2020 № 117, що й відображено у документах, наявних у матеріалах справи. Також, суд не може погодитися з діями відповідача стосовно витребування перелічених у електронному повідомленні документів. Зокрема, відповідач у цьому повідомленні зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Також необґрунтованими є вимоги митниці надати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, навантаження оцінюваних товарів, оскільки такі документи були надані позивачем. Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що подані декларантом документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, а саме, контрактом 18.02.2020 № Е/13186 (а.с. 21-22), рахунком-проформою від 18.02.2020 № Е/13186 (а.с. 25, 44, 45); платіжним дорученням від 20.02.2020 № 63JBKLK2 (а.с. 26); рахунком-фактурою (інвойсом) № С006/3 3 від 26.02.2020 (а.с. 27, 28); договором транспортного експедиційного перевезення вантажу від 10.04.2017 № 10/05 (а.с. 29); договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2019 № 19092019/В-З (а.с. 33); товаро-транспортною накладною (CMR) № 2106 від 28.02.2020 (а.с. 37); рахунком від 02.03.2020 № 117 про оплату транспортних та експедиційних послуг (а.с. 38); експортною декларацією країни відправлення товару від 28.02.2020 № 20ITQSF1Т0000501Е7 (а.с. 39) підтверджено, що позивач придбав вказані кавомолки саме у фірми Procaffe S.p.A. (Беллуно, Італія) та сплатив за них кошти у сумі 3525 євро. Зазначені документи не містять в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості задекларованого товару. Таким чином, надані відповідачу декларантом наявні у нього документи підтверджують походження товару, якісні та вартісні характеристики, при цьому усі документи містять одну і ту ж ціну товару 3525,00 євро. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. У свою чергу, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України). Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, зокрема, до них належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Як видно з митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA 205050/2020/014569 від 04.03.2020 позивач додатково у митну вартість придбаного товару включив витрати на транспортування до митного кордону України у сумі 4525 грн, які підтвердив довідкою про транспортування, яка надавалась митному органу під час здійснення митного оформлення та експедиторських послуг за кордоном в сумі 300 грн; відтак, загальна сума витрат позивача - 102416,74 грн. Використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відповідачем, а також нема жодних доказів, що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Суд звертає увагу, що митний орган ні в електронному повідомленні про надання додаткових документів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. З рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000033/l від 05.03.2020 видно, що митну вартість відповідач визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у спірному рішенні митниця не навела відповідних пояснень щодо зроблених коригувань, обмежившись зазначенням номера та дати митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18). Оскаржуване рішення містить лише номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, однак вказане рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. За таких обставин, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена. З досліджених письмових доказів видно, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом ДФС контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. У свою чергу, контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу ти прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС України, не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року в адміністративній справі № 140/8576/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 12 лютого 2021 року.