Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/6646/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6646/20 пров. № А/857/5363/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, головуючий суддя - Зозуля Д.П., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови у прийнятті митної декларації,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000145/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00189. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що оскаржене рішення та картка відмови є незаконними, оскільки необхідні документи, на підтвердження митної вартості транспортного засобу були подані митному органу у повному обсязі, такі документи є належними, достатніми та не містили будь-яких розбіжностей. Також позивач зазначила, що дії митного органу про визначення іншої митної вартості з використанням резервного методу є протиправними та здійсненими за відсутності для цього законних підстав та повноважень. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № 204000/2020/000145/1 від 08.07.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 204000/2020/00189. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у зв`язку із ненаданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України, та за результатами проведеної відповідно до положень ч. 4 ст. 57 МК України процедури консультації з декларантом, враховуючи викладені обставини, відповідачем правомірно прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі рахунку-фактури від 09.06.2020 року № 2020-174 виставленого фірмою WORA позивач придбав у власність транспортний засіб марки Mercedes-benz, моделі CLA220, 2017 року випуску, за ціною 12800 EUR. 06.07.2020 року представником позивача декларантом Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Брокс" для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу до Поліської митниці Держмитслужби була подана електронна митна декларація за №UA204020/2020/223537 на імпортований автомобіль марки Mercedes-benz, моделі CLA220, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , загальна кількість місць - 5, призначений для використання по дорогам загального користування (для перевезення пасажирів), двигун - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 2143 см3, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017. В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 12800 євро, в графі 45 "коригування" вказано 393205,48 грн., в графі 23 "курс валюти" - 30,50690000 грн., в графі 43 "код МВВ": ліве поле - 1, праве поле - не заповнене. Задекларована в графі 45 сума коригування з урахуванням задекларованого в графі 23 курсу валют становить 12889,07 євро. Відповідно до графи 44 митної декларації, для підтвердження складових митної вартості транспортного засобу до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру від 09.06.2020 року №2020-174, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01.02.2017 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів UA205020/2020/307141 від 04.07.2020 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 06.07.2020, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 200703/013 від 03.07.2020 року, внутрішній договір доручення № 566 від 01.07.2020 року, договір про надання послуг митного брокера б/н від 01.07.2020 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 200703/013 від 03.07.2020 року, платіжні документи про сплату митних платежів та паспортні документи. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визначена митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, надання додаткових документів, таких як: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) копію експортної митної декларації країни відправлення. Враховуючи вищенаведене, митним органом під час письмових консультацій було направлено повідомлення про надання додаткових документів. На вимогу Митниці декларант 06.07 та 07.07.2020 року надав банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 200610/COR/51258 від 10.06.2020 року, копію експортної декларації країни відправлення № MRN20DE965129344666E2. Листом № б/н від 07.07.2020 року декларант повідомив, що додаткові документи, що вимагалися митним органом, декларантом надаватись не будуть та просив прийняти рішення щодо митної вартості товару без урахування термінів визначених ч. 3 ст. 53 МКУ. З огляду на ненадання додаткових документів митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявної в нього інформації із застосування другорядного (резервного) методу. Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA204000/2020/000145/1 від 08.07.2020 року про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого за митною декларацією №UA204020/2020/223537 від 06.07.2020 року розрахована митна вартість товару в сумі 12889,07 євро (393205,48 грн.) за першим методом визначення митної вартості (графи 28,29); проведено коригування в сумі 16439,07 євро (графа 30) за шостим методом визначення митної вартості (графа 31). Також у зазначеному рішенні вказано про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, тому митну вартість партії товарів скориговано із застосування резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Окрім цього, митницею складено картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00189. 09.07.2020 року декларантом подано електронну митну декларацію №/2020/224382, в якій з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000145/1 від 08.07.2020 року задекларовано: валюта та загальна сума за рахунком: 12800 євро (графа 22), курс валюти: 30,4295 (графа 23); код МВВ (графа 43: праве поле - 1; ліве поле - незаповнене; коригування: 392192,74 (графа 45). Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Як встановлено частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Витребовування додаткових документів у декларанта та надання митниці права вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, можливе лише за наявності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Судом не заперечується право органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку зі спрацюванням системи ризиків АСАУР. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів. Матеріалами справи підтверджено, що разом із декларацією митної вартості уповноваженим представником позивача подано: рахунок-фактуру від 09.06.2020 року №2020-174 виставленого фірмою WORA, що підтверджує купівлю транспортного засобу марки Mercedes-benz, моделі CLA220, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , 2017 року випуску за ціною 12 800 EUR. Рахунок-фактура містить відомості про безготівковий розрахунок за придбаний автомобіль. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті № 200610/CRO/51258 від 10.06.2020 року. На підтвердження країни походження товару, до митного оформлення надано висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 200703/013 від 03.07.2020 року, з якого слідує, що останній виготовлений та придбаний в Німеччині. Також позивачем подано до митного органу на підтвердження митної вартості товару копію декларації країни експорту MRN 20DE965129344666E2. Даними документами підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб. У рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Матеріалами справи підтверджується, що в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за основним методом, встановленого декларантом. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом методом. Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №460/6646/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький