Постанова Дніпровський апеляційний суд № 186/2029/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/633/21 Справа № 186/2029/19 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Ткаченко І.Ю., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку дійсним, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 у грудні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору завдатку дійсним (а.с. 2-3). В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21.11.2018 року відповідач склала розписку ОСОБА_1 , як власнику квартири АДРЕСА_1 в тому, що вона зобов`язуються придбати у ОСОБА_1 вищевказану квартиру вартістю, еквівалентною 7000 доларів США, з яких 500 доларів США відповідач вже передала по вищевказаній розписці як завдаток. На теперішній час сторони домовились про всі основні умови договору купівлі-продажу вищевказаної квартири. Договір був забезпечений завдатком. Але відповідач ухилилась від нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу квартири, забезпеченого завдатком. За проміжок часу з 21.11.2018 року по 24.11.2019 року сторони домовились відносно усіх істотних умов основного договору купівлі-продажу вищевказаної квартири (про предмет договору, цiну, строки тощо) та відбулося його повне виконання в частині передання завдатку з боку відповідача та отримання завдатку з боку позивача за відчуження нерухомості. Просить суд визнати дійсним договір завдатку в розмірі 500 (п`ятсот) доларів США із загальної вартості квартири за адресою АДРЕСА_2 власнику квартири ОСОБА_3 із загальної вартості квартири 7000 (сім тисяч) доларів США, оформлений відповідачкою ОСОБА_2 у вигляді розписки від 21 листопада 2018 року. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року у задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с. 126-128). Не погоджуючись з вказаним рішенням суд, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права (а.с. 131-135). ОСОБА_2 скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . ОСОБА_1 подав відповідь на відзив. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що передана відповідачем позивачу сума не є завдатком, а вважається за законом авансом. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що дійсно, відповідно до розписки складеної 21.11.2018 року ОСОБА_2 передала в якості завдатку за покупку квартири за адресою АДРЕСА_2 власнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 500 доларів США із загальної вартості квартири 7000 доларів США. Розписка складена в присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . З листа ОСОБА_1 надісланого на адресу ОСОБА_2 встановлено, що позивач запрошував ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Першотравенського міського нотаріального округу Баден А.Є. на 05 грудня 2019 року на 14:00 годин за адресою АДРЕСА_3 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 зобов`язалася придбати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 за 7000 доларів США, з яких 500 доларів США вже передали. Відповідно до свідоцтва №1321 від 05 грудня 2019 року виданого приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу Баден А.Є. посвідчено той факт, що дійсно ОСОБА_1 05 грудня 2019 року о 14:00 годині знаходився в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Отже, правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 13 цього Кодексу, в тому числі з договорів та інших правочинів, зокрема, договору купівлі-продажу. Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі. За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України). Договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 657 ЦК). В разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України). Тобто, правовідносини при здійсненні оплатної передачі нерухомого майна його власником за грошові кошти іншій особі, а також відповідні наслідки цих правовідносин виникають лише після укладення в письмовій формі договору купівлі продажу та його нотаріального посвідчення. Слід зазначити, що частина 2 статті 570 ЦК України встановлює презумпцію авансу, якщо не буде встановлено, що сплачена сума є завдатком. На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися. Поняття «завдаток», і його наслідки виникають лише в тому випадку, якщо між особами було укладено договір відповідно до вимог чинного законодавства, але він не виконується з вини якоїсь із сторін. В даному випадку з урахуванням конкретних обставин справи внесення завдатку як способу виконання зобов`язання могло мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникнути на підставі договору купівлі-продажу квартири, який сторони домовилися укласти. Однак у справі, судом встановлено, що гроші відповідачка передала до належного укладення договору купівлі продажу квартири з додержанням нотаріальної форми такого договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана однією зі сторін грошова сума є авансом, а не завдатком. Посилання сторін на обставини через які не було укладено договір купівлі-продажу у даному випадку не мають правового значення. Доводи скарги про те, що суд жодним чином не мотивував своє рішення, а саме чому не визнав договір завдатку дійсним саме з точки зору положень ст. 220 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними враховуючи обставини справи та зазначені вище норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: І.Ю. Ткаченко М.О. Макаров