LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/2393/2020

від 01.02.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року по справі № 520/2393/2020 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2021 р.Справа № 520/2393/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року (ухвалене суддею Бідонько А.В., повний текст якого складено 18.06.2020 р.) по справі № 520/2393/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішень і податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати: вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000133306 від 03.02.2020 р. (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) на суму 16691,42 грн.; рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00001233306 від 03.02.2020 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3338,29 грн.; податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00001243306 від 03.02.2020 р. на суму 20484,99 грн. (у тому числі за податковим зобов`язанням /податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування/ - 13 656,66 грн. та штраф у сумі 6828,33 грн.); податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00001253306 від 03.02.2020 р. на суму 1707,09 грн. (у тому числі військовий збір у сумі 1138,06 грн. та штраф - 569,03 грн.) Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Харківській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 р. та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що на підставі висновків акта перевірки № 1263/20-40-33-06-07/ НОМЕР_1 від 19.12.2019 р. ГУ ДПС у Харківській області було складено та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000133306 від 03.02.2020р. (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) на суму 16691.42 грн.; рішення № 00001233306 від 03.02.2020р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3338.29 грн.; податкове повідомлення - рішення № 00001243306 від 03.02.2020 р. на суму 20484.99 грн. (у тому числі за податковим зобов`язанням податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування - 13 656,66 гри. та штраф у сумі 6828.33 грн); податкове повідомлення - рішення № 00001253306 від 03.02.2020 р. на суму 1707.09 грн. (у тому числі військовий збір у сумі 1138,06 грн. та штраф - 569,03 грн. Вказані податкові повідомлення рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску є взаємопов`язаними та складені на підставі одного порушення, яке виявлено податковим органом, а саме : віднесення позивачем до складу валових витрат за 2017 рік амортизаційних відрахувань на суму 75 870,35 грн за обладнання, яке було придбано до 01.01.2017 р. Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2017 р. фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування вправі відносити до складу витрат, пов`язаних з провадженням господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих, котрі придбані або самостійно виготовлені до 01.01.2017р., з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України). Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу, діяв всупереч принципу презумпції правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст.4 ПК України), адже, аналізуючи норми ПК України, дійшов висновку, який суперечить нормам чинного законодавства та є найменш сприятливим для платника податків. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п.п. 162.1. ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно із п. п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Відповідно до п.п. 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21.12.2016 р., який набрав чинності з 01.01.2017р., зокрема, доповнено пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України підпунктами 177.4.5-177.4.9, якими врегульовано порядок здійснення амортизаційних відрахувань підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування. Відповідно до пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Згідно з пп.177.4.6. п. 177.4. ст.177 Податкового кодексу України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі. Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів (пп. 177.4.7 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України). Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом (пп.177.4.8. п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України). Згідно із пп.177.4.9 п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів. Дія цього підпункту поширюється виключно на об`єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально. Таким чином, за змістом наведених норм права слід дійти висновку, що витрати на придбання та/або на самостійне виготовлення основних засобів фізичною особою-підприємець амортизуються, а сума вказаних амортизаційних відрахувань підлягає включенню до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. Крім того, єдиними умовами для включення вищевказаних амортизаційних відрахувань до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є: власне бажання підприємця на загальній системі оподаткування щодо нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів; ведення окремого обліку таких витрат за кожним об`єктом основних засобів та нематеріальних активів; документальне підтвердження витрат на придбання та/або на самостійне виготовлення таких об`єктів основних засобів та нематеріальних активів; амортизація нараховується прямолінійним методом, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів; основні засоби, вартість яких амортизується, не може входити до кола основних засобів подвійного призначення. Таких умов як придбання основних засобів після 01.01.2017р. для включення до складу витрат фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування амортизаційних відрахувань нормами чинного законодавства не передбачено. Із врахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок відповідача про те, що амортизаційні відрахування можуть нараховуватись тільки на вартість придбаних після 01.01.2017 р. основних засобів не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки Податковим кодексом України такого обмеження не встановлено. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - .

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року по справі № 520/2393/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 08.02.2021 року

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»