Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/54/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 р.Справа № 520/54/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 р. (ухвалене суддею Зоркіною Ю.В., повний текст якого складено 10.09.2021 р.) по справі № 520/54/21 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області , ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути до бюджету України з позивачА суму податкового боргу в загальному розмірі 2829492,07 грн. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019 року № 0006581305, від 07.08.2019 р. № 0006591305 та від 07.08.2019 р. № 0006601305. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 р. у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Харківській області відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнаНО протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 07.08.2019 р. № 0006581305, № 0006591305, № 0006601305. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення його позову залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, 12.07.2018 р. за вих. № 29197/10/20-40-13-09-21 ГУ ДПС направило запит до АТ «Ощадбанк» стосовно відображення у податкових розрахунках сум доходу нарахованого сплаченого на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. ОСОБА_1 . За результатами розгляду вищезазначеного запиту листом АТ «Ощадбанк» № 118.21/3-48/042 від 27.07.2018 р. банк підтвердив інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів ОСОБА_1 у 4 кварталі 2014 році, що відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам, і сум утриманого податку (форма 1-ДФ) за ознакою доходу « 126» та надано податковому органу податковий розрахунок форми 1-ДФ за підсумками звітного періоду (IV квартал 2014 року), в якому борг анульовано (прощено) та зазначено суму доходу ОСОБА_1 у сумі 5574297,29 грн. Також зазначено, що повідомлення про аналювання боргу отримано ОСОБА_1 31.12.2014 р. Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 2389/20-40-13-05-08/2264811171 від 12.07.2019 р., висновками якого встановлені порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.176.1 «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік; пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України; п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки, контролюючим органом винесені: податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 р.: № 0006581305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 1184230,68 грн., в тому числі основний платіж 947386,94 грн., та штрафні санкції 236846,74 грн.; № 0006591305, яким застосовано штраф у розмір 170 грн.; № 0006601305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 104518,08 грн., в тому числі основний платіж 83614,46 грн., штраф 20903,62 грн. У зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті податку з доходів фізичних осіб, військового збору та штрафу за неподання податкової звітності, яка підлягає стягненню у судовому порядку, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з цим позовом. ОСОБА_1 , не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з зустрічним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для донарахування ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, військового збору та стягнення штрафу за неподання декларації. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (пп. 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Згідно із пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Відповідно до пп. "д" п. 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 р.), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" №321-VIII від 09.04.2015 р., який набрав чинності 07.05.2015 р., підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Судовим розглядом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Харківське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2604 від 18.09.2008 р., умовами якого встановлено, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 355000 доларів США на споживчі потреби на строк 120 місяців, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 17.09.2018 р. та зобов`язується сплачувати 16 % (шістнадцять) відсотків річних за користування кредитом. Крім того, умовами вищевказаного договору встановлено, що позивач зобов`язаний здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих процентів платежами в сумі 6070 доларів США не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань (останній платіж в рахунок погашення кредиту не пізніше 17.09.2018 р). Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.09.2009 р. по справі № 2-2365/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України в особі його філії Харківського обласного управління ВАТ „Ощадбанк заборгованість за кредитним договором № 2604 від 18.09.2008 р. у розмірі 394689 доларів 18 центів США, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 3170 від 18.09.2008 р. нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-1-:4-4, 4-6-:-4-8, загальною площею 258,3 кв. м. в літ. „Ж-8, матеріал стін залізо бетон, що розташовані в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 24735937, які належать ОСОБА_1 на праві власності. Вищевказане нерухоме майно реалізоване Управлінням Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області шляхом проведення прилюдних торгів на суму 312992 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № U1113201 від 06.06.2012 р. Сума загальної заборгованості за кредитним договором № 2604 від 18.09.2008 р. на день винесення рішення Фрунзенським районним судом м. Харкова складала 394689,18 доларів США, що відповідно до курсу долару США, встановленого Національним банком України на день ухвалення рішення становило 3156487,25 грн. 25 коп., тобто, коштами, які надійшли від Київського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції за результатами проведення торгів не погашено заборгованість за вищевказаним кредитним договором. Листом від 31.12.2014 № 11/2-07-609 АТ «Ощадбанк» повідомлено ОСОБА_1 те, що з урахуванням рішення суду від 14.09.2009 р. у справі 2-2365/09 непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 353507,15 дол. США відшкодовано банком за рахунок спеціального резерву відповідно о вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку , і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ). Заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.10.2013 р. у справі 2033/7745/12 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощаадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про розірвання договору про іпотечний кредит № 2604 від 18.09.2008 р. та стягнення заборгованість за договром про іпотечний кредит № 2604 від 18.09.2008 р.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Харківське обласне управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 2604 від 18.09.2008 р. у розмірі 355528, 37 доларів США. 26.11.2015 р. старшим державним виконавцем Червонозаводського відділу ДВС ХМУЮ на підставі виконачого листа № 2033/7745/12-ц, який видано 27.05.2014 р. Фрунзенським районним судом м. Харкова, відкрито виконавче провадження № 49473602 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2604 від 18.09.2008 р. у розмірі 355528,37 дол. США. Також листом АТ «Державний ощадний банк України» від 29.07.2021 р. № 118.20-08-1495 повідомлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.09.2008 р. № 2604 складає 353472,28 дол. США та 2201,22 дол. США сума непогашеної пені. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткове благо (спрощений борг) у ОСОБА_1 відсутній, оскільки заборгованість за кредитним договором стягнута з ОСОБА_1 в судовому порядку та на теперішній час не погашена, тобто контролюючим органом протиправно нараховано ОСОБА_1 грошове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафу за неподання декларації, у зв`язку з чим зустрічний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити та відмовити в задоволенні первинного позову. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст.77, 243, 308, 316, 322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 по справі № 520/54/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 17.01.2023 року