Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8786/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2020 р.Справа № 520/8786/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року (ухвалене суддею Старосєльцевої О.В., повний текст якого складено 24.12.2019 р.) по справі № 520/8786/19 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в подальшому ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (в подальшому ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00012831306 від 20.08.2019 р. про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 531138,62 грн. (основний платіж - 354092,41 грн., штраф 177046,21 грн.), № 00012841306 від 20.08.2019 р. про визначення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 44261,55 грн. (основний платіж 29507,70 грн., штраф 14753,85 грн.); ГУ ДФС у Харківській області від 20.08.2019 р. № 00012851306 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 507808,50 грн. (основний платіж 338539 грн., штраф 169269,50 грн.); № 00012861306 від 20.08.2019 р. про застосування 208736,50 грн. штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнання протиправним і скасування рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0012821306 від 20.08.2019 р. про застосування 24269,26 грн. штрафу за донарахування контролюючим органом (заниження) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; визнання протиправним і скасування вимоги ГУ ДФС у Харківській області № Ф-00001061306 від 20.08.2019 р. про сплату 242692,56 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00012831306 від 20.08.2019 р. в частині визначення основного платежу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 348177,94 грн. та в частині застосування штрафу у розмірі 175567,60 грн., № 00012841306 від 20.08.2019 р. в частині визначення основного платежу з військового збору у розмірі 29014,83 грн. та в частині застосування штрафу у розмірі 14630,63 грн.; № 00012851306 від 20.08.2019 р. в частині визначення основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 335952,04 грн. та в частині застосування штрафу у розмірі 168622,76 грн.; № 00012861306 від 20.08.2019 р. про застосування 208736,50 грн. штрафу; № 00012871306 від 20.08.2019 р. про зменшення розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість на 78934 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0012821306 від 20.08.2019 р. в частині застосування штрафу у розмірі 23546,38 грн.; визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00001061306 від 20.08.2019 р. в частині 235463,75 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 р. та прийняти по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. У судовому засіданні представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладеного на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. складено акт № 2533/20-40-13-06-08/3515705390 від 25.07.2019 р. Висновками вищевказаного акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог пп.177.4.1, пп. 177.4.4, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 ст. 168 Податкового кодексу України, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 16.1 підрозділ 10 розділ ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 00012831306 від 20.08.2019 р. про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 531138,62 грн. (основний платіж 354092,41грн., штраф 177046,21 грн.); № 00012841306 від 20.08.2019 р. про визначення грошового зобов`язання з військового збору у загальному розмірі 44261,55 грн. (основний платіж 29507,70 грн., штраф 14753,85 грн.); № 00012851306 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 507808,50 грн. (основний платіж 338539 грн., штраф 169269,50 грн.); № 00012861306 від 20.08.2019 р. про застосування 208736,50 грн. штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, контролюючим органом прийнято рішення № 0012821306 від 20.08.2019 р. про застосування 24269,26 грн. штрафу за донарахування контролюючим органом (заниження) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та винесена вимога № Ф-00001061306 від 20.08.2019 р. про сплату 242692,56 грн. недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленням-рішеннями, рішенням про застосування штрафу та вимогою контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем визнано: заниження доходу з придбання автомобільних шин на суму 13583,33грн., придбання ваг на суму 6340 грн.; завищення витрат з придбання товару на суму 12934,91грн. за рахунок нестачі, то в цій частині рішення контролюючого органу обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, в подальшому ПК України), доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначений перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, до яких, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 ПК України); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2. п. 177.4 ст. 177 ПК України); суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця (пп. 177.4.3. п. 177.4 ст. 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України). Відповідно до пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Згідно із пп. 177.4.6. п. 177.4 ст. 177 ПК України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Судовим розглядом встановлено, що позивач до складу витрат податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу інших витрат, включаючи вартість виконаних робіт, надання послуг, включив вартість придбання вагів в сумі 6340 грн. та шин на суму 13583,33 грн., проте, доказів використання придбаних товарів, позивачем до суду не подано. Відповідно до п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; ї) виключено; й) індивідуальний податковий номер. Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «М`ЯСОКОМБІНАТ «КУП`ЯНСЬКИЙ» укладено договір купівлі-продажу товарів № 50 від 09.11.2015 р., умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця , а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити товар, згідно норм ДСТУ в кількості та за ціною (вартістю), що наводяться в накладних. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі вищевказаного договору, зокрема, придбані наступні товари: відбивна свиняча; гомілка охолоджена; грудка куряча; джем абрикосовий; джем вишневий; джем із смородини; джем малиновий; джем полуничний; джем сливовий; джем яблучний; ковбаса «Графська»; ковбаса «Тірольська»; ковбаса «Корв`яна із салом»; ковбаса «Пікнік»; ковбаса «Софіївська із сиром»; ковбаса «Софіївська»; ковбаса «Таврійська»; ковбаса «До сніданку»; ковбаса «Любительська»; ковбаса «Баликова»; ковбаса «Пражська»; ковбаса «Шашлична»; котлети курячі; лапки курчат бройлерів; м`якоть; морква по-корейські; огірок малосольний; огірок солений; печінка курчат бройлерів; сосиска свиняча; сосиска яловича; тушка курчат бройлерів; ковбаса «Домашня»; легені, окіст свинячий; ошийок свинячий; серце, вирізка свиняча; вирізка «Янтарна»; кетчуп «Лагідний»; ковбаса «Брауншвейська»; ковбаса «Фермерська»; ковбаса «Паштетна»; м`ясо копчене; м`ясо сиро-копчене; перець чорний; повидло яблучне; ребро копчене; стек на кості; шинка «Братиславська»; шинка «Волинська»; шинка «Ювілейна», що підтверджується зареєстрованими податковими накладними. На сторінці 60 акту перевірки вказано, що завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по казаним товарам відсутня. Судовим розглядом встановлено, що позивачем за вищевказаним договором придбаний товар «Відбивна свиняча» УКТЗЕД 0203195900 на суму 1919204,30 грн. у кількості 23421,897 кг. На підставі розпорядження ФОП ОСОБА_1 № 4 від 31.10.2015 р. для збільшення реалізації вказаний товар реалізований під назвою «Балик охолоджена продукція (Балик ОП)» у кількості 23192 кг, що підтверджується звітом про продаж товарів. Заборгованість позивача за оплату вказаного товару продавцю ТОВ «М`ЯСОКОМБІНАТ «КУП`ЯНСЬКИЙ» за вищевказаний товар складає 18644,28 грн. Доводи апелянта, що позивачем помилково до складу показника «вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю віднесено, зокрема, придбаний товар «Відбивна свиняча», який реалізовано позивачем під назвою «Балик охолоджена продукція (Балик ОП)», оскільки вказані товари є різними, суд апеляційної інстанції вважає помилковими з наступних підстав. Згідно із Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України від 19.09.2013 р. № 584-VII "Про Митний тариф України", до коду 0203 відноситься свинина, свіжа, охолоджена або морожена, до коду 0203195900, за яким придбаний товар «Відбивна свиняча», відноситься інше, тобто, товар «Відбивна свиняча», і товар з найменуванням «Балик ОП» знаходяться у межах однієї товарної позиції та відповідають коду 0203195900. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено реально понесені видатки на зменшення показника доходу в цілях справляння податку на доходу фізичних осіб. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом помилково розраховано показник витрат ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних з отриманням доходів із застосуванням «середнього показника націнки» за 2017 рік у розмірі 4,28%, а за 2018 рік у розмірі 5,77%, проте, чинним законодавством не передбачений такий порядок. Судовим розглядом встановлено, що позивачем визнано завищення витрат з придбання товару на 12934,81 грн. за рахунок нестачі, за яку контролюючим органом позивачу нараховано 2586,96 грн. основного платежу та штраф у розмірі 646,74 грн. Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. 1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. 1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. 1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. 1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Таким чином, у зв`язку з заниженням доходу з податку з доходів фізичних осіб позивачем не сплачено судовий збір, у зв`язку з чим, згідно із п. 123.1 ст. 123 ПК України до позивача застосується штраф у розмірі 123,22 грн. Щодо застосування до позивача штрафу за недоплату по єдиних страхових внесків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», заявник є платником єдиного внеску. Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Пунктом 2 частині 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносинах), єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносинах), єдиний соціальний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Таким чином, у зв`язку з відсутністю недоїмки (недоплати, заниження) основного платежу з єдиного соціального внеску відповідачем помилково застосовано до позивача штраф за донарахування контролюючим органом єдиного соціального внеску за виключення штрафу в розмірі 10% на 7228,81грн. недоїмки з основного платежу, тобто, 722,88 грн. Щодо неправомірності застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію в Реєстрі занижених податкових зобов`язань з податку на додану вартість суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПКУкраїни, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що нарахування штрафу за не реєстрацію особою раніше вже складеної (тобто виписаної за самостійним рішенням платника податків, існуючої як річ матеріального світу) податкової накладної. Відповідно до абз. 1 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. Судовим розглядом встановлено, що позивачем не виписувалися податкові накладні на грошові зобов`язання з податку на додану вартість з заниженими показниками, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування платнику штрафу на підставі абз. 1 п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України. Абзацом 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу або в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. Судовим розглядом встановлено, що оскільки позивачем оскаржені рішення контролюючого органу, то відсутні підстави для нарахування позивачу штрафу в порядку абз. 2 п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 77, 243, 271, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі № 520/8786/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. . Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 13.07.2020 року