Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6418/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6418/18 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Кузик О.С., за участю: представника відповідача: - Левчука С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2018 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 20.06.2018 року №0012051304, №002061304, №0012071304 та №0012081304; - визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2018 року №Ф-0012091304; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.06.2018 року №0012101304. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Разом з апеляційною скаргою відповідачем також подано клопотання про заміну відповідача в порядку правонаступництва. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади. Відповідно до п.12 постанови КМ України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Згідно постанови Кабінету міністрів України від 18.12.2018 року № 1200, утворено Державну податкову служби та Державну митну службу України. Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Державної податкової служби у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладених в акті перевірки висновків про заниження позивачем валового доходу, військового збору, податкових зобов`язань з ПДВ та про необхідність донарахування сум єдиного внеску, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 20.06.2018 року №0012051304, №0012071304, №0012081304; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2018 року №Ф-0012091304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.06.2018 року №0012101304 є протиправними та підлягають скасуванню. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2001 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківському відділенні ГУ ДФС у Київській області. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 08.04.2008 року. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 у період, що перевірявся, є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах. У період з 10.04.2018 року по 23.04.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до направлень від 10.04.2018 року №1006, №1007 та згідно наказу від 29.03.2018 року №668 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 08.05.2018 року №375/10-36-13-09/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: - п. 44.6 ст. 44, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення валових витрат за 2017 рік на загальну суму 1732252,66 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті за 2017 рік на загальну суму 311805,48 грн.; - п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати до бюджету військового збору за 2017 рік в сумі 25983,79 грн.; - п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині заниження суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 109725,00 грн.; - п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на суму 121257,69 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2014 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення" в частині не ведення книги обліку доходів та витрат за 2017 рік. Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що відповідно до попереднього акту планової документальної перевірки від 26.04.2017 року №270/10-36-13-09/ НОМЕР_1 у позивача станом на 01.01.2017 року рахувались залишки товару на суму 4047033,66 грн. (без ПДВ). Згідно наданих до перевірки первинних фінансово-господарських документів та даних архіву ЄДРПН контролюючим органом встановлено, що позивачем закуплено товару за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на суму 20230540 грн. (без ПДВ), а реалізовано товару на суму 20719801 грн. (без ПДВ). Позивачем на запит контролюючого органу було надано пояснення, в яких зазначено, що залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року становлять 1825520 грн. (без ПДВ). Однак, як стверджує відповідач в акті перевірки, фактично залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року повинен складати 3557772,66 грн. На думку контролюючого органу, позивачем не було включено до валового доходу за 2017 рік як "умовний" продаж товару на суму 1732252,66 грн. Наведене стало підставою для висновку про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, та, як наслідок, не нарахування та не сплати ним до бюджету військового збору, заниження позивачем податку на додану вартість та суми єдиного соціального внеску за 2017 рік. Також, під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем не ведеться книга обліку доходів та витрат за 2017 рік, оскільки таких доказів не було надано на момент проведення перевірки. На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні рішення: - податкове повідомлення-рішення від 20.06.2018 року №0012051304, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 311805,48 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 155902,74 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 20.06.2018 року №0012071304, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 25983,79 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 12991,89 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 20.06.2018 року №0012081304, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 121257,69 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 60628,85 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 20.06.2018 року №002061304, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2018 року №Ф-0012091304, згідно з якою позивачу необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 109725,00 грн.; - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.06.2018 року №0012101304, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 10972,50 грн. Вважаючи оскаржувані рішення відповідача, вимогу про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (далі - у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин). В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України. Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абзацу 10 пункт 198.5 статті 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За змістом п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України установлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказ Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року № 393) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953 (надалі за текстом - «Інструкція»). Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції, тут та надалі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. За змістом наведених правових норм контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, обчислити суму єдиного внеску та направити вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків беззаперечно свідчать про заниження суми його податкових зобов`язань, донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно підпункту 1.6.1 пункту 1.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України № 22 від 31 липня 2014 р., за результатами документальної планової або позапланової та фактичної перевірки складається акт (довідка), який підписується, реєструється та вручається (надсилається) платнику податків (посадовим особам (уповноваженим представникам) платника податків) з дотриманням вимог щодо порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок, встановлених статтею 86 розділу II Кодексу, та відповідними нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що формує державну фінансову політику, та/або центрального органу державної фіскальної служби, виданими у межах компетенції. З метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - фізичних осіб, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі - Порядок №395). Розділом І Порядку №395 встановлено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. Водночас, підпунктом 2.3.2.2 Порядку №395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. З акту перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу, військового збору, податкових зобов`язань з ПДВ та про необхідність донарахування сум єдиного внеску ґрунтуються виключно на тому, що станом на 01.01.2017 року залишки товарно-матеріальних цінностей позивача становили 4047033,66 грн. відповідно до акту попередньої перевірки від 26.04.2017 року №270/10-36-13-09/ НОМЕР_1 . Позивачем на запит контролюючого органу було надано пояснення, в яких зазначено, що залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року становлять 1825520 грн. (без ПДВ). Однак, як стверджує відповідач, фактично залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2017 року повинен складати 3557772,66 грн. Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст. 94 ПКУ, а саме може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків. Судом першої інстанції вірно наголошено, що з метою об`єктивного встановлення стану залишків ТМЦ та їх руху у господарській діяльності позивача у періоді, що перевірявся, працівники контролюючого органів мали право вимагати від позивача в ході перевірки, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, однак не вчинили даних дій. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов`язкового доповнення до поточної документації господарських операцій всіх підприємств. Згідно п. 5 ч. 1 Загальних положень «Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. Відтак, під час проведення перевірки, з метою повного та належного встановлення податкових зобов`язань позивача в перевіряємий період, відповідач не скористався правом проведення інвентаризації залишків ТМЦ наявних у ФОП ОСОБА_1 станом на момент проведення перевірки. Крім того, відсутні також докази звернення податкового органу до позивача щодо проведення інвентаризації ТМЦ, або ж відмови платника у її здійсненні за участю представника Головного управління ДФС у Київській області. З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що в порушення вимог статті 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок в результаті перевірки контролюючий орган достовірно не встановив ані факту реалізації товару, ані розмір отриманого позивачем доходу, а припущення, викладені в акті перевірки, не можуть підставою для прийняття спірних рішень та вимоги. Крім того, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до табличного відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи. При цьому, як вірно наголошено судом першої інстанції суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб`єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу. Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі є аналогічними, викладеним у відзиві на позовну заяву та спростовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 03 березня 2020 року.